Про те, яким може стати світ: 5 найкращих книг-антиутопій
У 1516 році Томас Мор – англійський письменник та філософ – написав твір «Утопія» про ідеальне, справедливе та щасливе суспільство. Чому ми про нього згадали? Саме завдяки його «Утопії» з’явився жанр «романи-антиутопії». Ви точно не захотіли б жити в тих суспільствах, які створили автори антиутопій. Це своєрідна засторога і попередження всіх, хто все ще сподівається, що світ може стати ідеальним.
«1984» Джордж Орвелл
Це одна з найвідоміших антиутопій, це книга, яка перевертає свідомість. Джордж Орвелл написав «1984» у 1948 році. В багатьох країнах його твір був під забороною, і разом з тим він вважається чи не найважливішою книгою 20 століття. Якщо раніше до тоталітарного режиму ви були байдужі (адже зараз в нашій країні такого немає, а це було десь там колись), то після прочитання книги Ви його зненавидите.
Вінстон Сміт проживає у Лондоні і є працівником Міністерства Правди. Він не поділяє поглядів влади, але, звісно ж, приховує свої думки. «Старший брат слідкує за тобою», слідкує за всіма. Хоч його ніхто не бачить, проте його присутність відчувається всюди – на плакатах, на телебаченні, на великих екранах. Всі стежать один за одним. Навіть кохання у цій країні під забороною.
Міністерство Правди, де працює Вінстон, переписує та фальсифікує історичні факти. Ще є Міністерство Миру, яке відповідає за всі військові дії та повідомляє про війни, Міністерство Достатку, функція якого – контролювати постачання їжі та інших товарів, та Міністерство Любові, основний метод роботи яких – тортури. Книга страшенно цікава і моторошна водночас.
«Сфера» Дейв Еґґерс
Дейва Еґґерс написав книгу «Сфера» не так давно – у 2013 році, проте вона одразу набула надзвичайної популярності. Чому? Аж надто моторошну реальність створив письменник, і занадто схожа вона на світ, в якому живемо ми. Це роман-попередження, роман-засторога.
Головна героїня Мей знайшла роботу, про яку мріяла все життя. Тут піклуються про комфорт працівників (від інтер’єру, заохочувальних виступів і похвал керівництва до найрізноманітніших стадіонів, вечірок із знаменитостями і кімнат на ніч для тих, хто затримався на роботі), також компанії важливо, аби клієнти були задоволені і отримали те, чого хочуть (цим займаються окремі відділи). Корпорація «Сфера» вдосконалює світ своїми винаходами, один з них – маленька камера, що доступна кожному, яку можна встановити будь-де і переглянути трансляцію може кожен. Місія і девіз компанії – всі події потрібно знати. Межі між особистим і публічним стираються. Таємниць більше не існує, все прозоро, всі відкриті, люди діляться найменшими подробицями свого життя і того, хто цього не робить вважають асоціальним.
Про владу соціальних мереж над людиною, про підміну реальності віртуальним світом, про зміну цінностей, про інформаційний простір та його можливості. Про небезпеки, які приховує така свобода.
«Багряна королева» Вікторія Авеярд
«Багряна королева» – це перша частина із серії книг молодої американської письменниці Вікторії Авеярд. Українською мовою вийшла лише ця книга, але уже взимку очікуємо на продовження, а далі і на екранізацію історії.
Це фантастика з елементами антиутопії. Письменниця створила свій світ, у якому люди розділені на дві групи: срібні – це владна еліта із надприродними здібностями (і кров’ю срібного кольору), та багряні – простолюдини, які живуть бідно. Їжі, світла і простору їм не вистачає, після 18 майже всіх призивають на війну (і тече в їхніх жилах багряна кров). Їх місце – це світ, в якому панує несправедливість.
Мара Барроу – кишенькова крадійка, їй зовсім скоро 18, а оскільки вона з багряних, то майбутнє дівчини давно відоме. Але стається зовсім інакше – вона опиняється в королівському палаці і очолює рух повстанців.
Розповідь про боротьбу, про відповідальність, про силу волі, про готовність протистояти. А ще про вірність цінностям та ідеалам. Сюжет затягує, надзвичайно динамічний та яскравий. Хоч цю книгу і відносять до підліткової літератури, але ми рекомендуємо її всім любителям фантастичного та пригодницького жанрів, антиутопій і книг про війну добрих/злих сил.
«Каллокаїн» Карін Боє
Антиутопію «Каллокаїн» шведська письменниця написала у 1940 році. Враження, отримані під час поїздок по Радянському Союзі та Німеччині, були такими сильними, що надихнули Карін Боє на роман про тоталітарний режим.
Ми подорожуємо країною, в якій діти на майданчиках підривають спеціальною вибухівкою іграшкові дерева і будинки (для розвитку стратегічного мислення), а у восьмирічному віці їх відправляють у військо, де вже буде не до розваг.
Лео Каль – солдат-хімік. Він законослухняний громадянин, який живе та працює для розвитку Імперії. І йому належить винахід речовини Каллокаїну. Лео розпочинає тестувати цю речовину на людях із спеціального відділу. Відтепер думки та почуття – це не щось особисте. Бо ж якщо кожна людина належить Імперії, то кому належать її думки? Відповідь очевидна.
«451° за Фаренгейтом» Рей Бредбері
Книга Рея Бредбері «451° за Фаренгейтом» страшна для всіх книголюбів. Адже письменник створив світ, у якому читати заборонено. Владою створено спеціальні загони для того, аби спалювати книги. 451° – це, власне, температура , при якій папір самозаймається, але за шкалою Цельсія, а не Фаренгейта. Люди, які працюють в таких загонах, називаються пожежниками і Гай – один з них. Життя його звичайне і дні його схожі між собою – спалювати книги, які комусь вдалося заховати, разом з будинками. Він не надто цим переймається і вважає, що так воно й має бути. Але одного дня він потай виносить книгу з палаючого будинку…
Рей Бредбері описує суспільство, в якому людям байдуже до почуттів та думок своїх близьких, де люди витрачають час на перегляд телевізійних шоу. Всі спогади такі несуттєві, що їх практично немає. В людей немає минулого, немає майбутнього, відсутні мрії та плани.
Що чекає на нас без книжок? Зазирніть у твір - відповіді там. Адже «Є злочини гірші, ніж спалювати книжки, наприклад, не читати їх…»
Бажаємо Вам приємного читання! І нехай «старший брат» не стежить не Вами…
Автор: Катерина Подзізей