Фильтр
«Чи існують для митця, який лише формується, та у сфері естетики загалом певні беззаперечні закони кольору і його правила, — чи, може, естетична оцінка кольору є лише вираженням суб’єктивної думки? Мої учні часто ставили мені це запитання, і кожного разу я відповідав так: "Якщо ви, самі цього не знаючи, можете створити шедевр із використанням кольору, то вам не потрібно нічого знати про ці закони. Якщо ж вам не вдається створити шедевр, нічого не знаючи про закони кольору, то треба працювати над знаннями".
Навчання й теорія потрібні під час поверхової роботи з кольором. Коли ж ідеться про ґрунтовну роботу, то в гру вступає інтуїція, і все відбувається ніби само собою.Я ґрунтовно вивчав колір у великих майстрів і упевнився в тому, що всі вони володіли знаннями про нього. Наука про колір Ґете, Рунґе, Бецольда, Шевреля та Гельцеля була для мене надзвичайно цінна. Я сподіваюся, що в цій книзі мені вдалося пояснити багато проблем кольору.
Треба займатися не лише основоположними законами та правилами об’єктивного мистецтва, а й заглиблюватися у сферу суб’єктивної обмеженості, тобто суб’єктивної оцінки кольору. Якщо ж хочемо позбутися суб’єктивної прив’язки, то цього ми зможемо досягти лише за допомогою вивчення та пізнання об’єктивних законів», — із передмови Йоганнеса Іттена.
Навчання й теорія потрібні під час поверхової роботи з кольором. Коли ж ідеться про ґрунтовну роботу, то в гру вступає інтуїція, і все відбувається ніби само собою.Я ґрунтовно вивчав колір у великих майстрів і упевнився в тому, що всі вони володіли знаннями про нього. Наука про колір Ґете, Рунґе, Бецольда, Шевреля та Гельцеля була для мене надзвичайно цінна. Я сподіваюся, що в цій книзі мені вдалося пояснити багато проблем кольору.
Треба займатися не лише основоположними законами та правилами об’єктивного мистецтва, а й заглиблюватися у сферу суб’єктивної обмеженості, тобто суб’єктивної оцінки кольору. Якщо ж хочемо позбутися суб’єктивної прив’язки, то цього ми зможемо досягти лише за допомогою вивчення та пізнання об’єктивних законів», — із передмови Йоганнеса Іттена.
Авторы | Йоганнес Іттен |
Издательство | ArtHuss |
Характеристики
430 грн
В корзину
Купить в 1 клик
Написати «Елементи образотворчого мистецтва» було б неможливо без свободи й незалежності, які Іттен плекав у своїй Берлінській школі, і без досвіду, що він його накопичив на попередніх етапах життя. Ця книга стала водночас і протоколом актуального викладацького процесу, і підсумком його 15-літніх мистецьких та педагогічних пошуків. Паралельне існування та переплетіння цих двох сфер, характерних для особистості Іттена, стає свідомим засобом вираження.
Підназва «Щоденник» розкриває дещо важливе про структуру та ідею книги, якщо сприймати її за задумом автора: не буквально, а метафорично. Адже представлені сторінки — результат щоденної праці над принципами образотворчого мистецтва, праці, яка не завершилася з написанням щоденника. Тому ця книга не пропонує раз і назавжди досягнутих результатів, а унаочнює процес пошуку і знаходження, у якому ті чи інші теми знову і знову розглядаються під тим чи іншим кутом. Такий підхід відповідає розвитку Іттена, чий прогрес можна зобразити не чіткою прямою лінією, а радше рухом по спіралі.
«Іттен … визнавав — за що йому іноді дорікали пуристи, — що існують різні способи бачення й художнього вираження, і відштовхувався від цього розуміння: у власній різноманітній творчості, але передусім у своїй викладацькій діяльності, покликаній закласти якомога ширший фундамент, розвивати як спонтанне вираження, так і точне спостереження за природою та раціональне мислення. Тому “Щоденник” як результат і протокол такого навчального процесу зберігає свою актуальність і в наші часи, для яких характерний плюралізм мистецьких течій». — Петер Шмітт, Передмова до «Елементів образотворчого мистецтва»
«Сучасні напрями мистецтва демонструють надмірний наголос то на силах любові, то на силі розуму. Справжня велич спочиває посередині.Знання поліфонічності — незамінна допомога у процесі народження витвору мистецтва. Однак самого цього знання в жодному разі не вистачить для того, щоб породити художню цінність без допомоги сили любові. Озброєні цим знанням ми можемо вивчати контрапункт без остраху перед шкідливими наслідками.
На наступних сторінках я записав дещо, що варто знати. На наступних сторінках я навмисне приділяю дуже мало уваги опису найсучасніших мистецьких вправ, аби представити найзагальніше з туману сучасного видатного». — Йоганнес Іттен, Вступ до «Елементів образотворчого мистецтва»
Про автора книги
Йоганнес Іттен (*11 грудня 1888 — 27 травня 1967) відомий як художник-експресіоніст, дизайнер, теоретик мистецтва, але починав він саме як учитель у початковій школі, де застосовував передові методи викладання й зацікавився психоаналізом. Освіту отримував у Художній школі Женеви (кинув, невдоволений навчанням), університеті Берна (на природничо-математичному факультеті) та Педагогічній академії. У 1914 році в цюріхському Домі мистецтва відбулася його персональна виставка, що потім демонструвалася в багатьох інших містах.Із 1919 по 1922 викладав інноваційний пропедевтичний курс у Баугаузі. Розробив зрозумілу й логічну теорію кольору, написав працю «Мистецтво кольору», що стала класичною. У 1923 році полишив Баугауз і переїхав у Цюріх, де займався живописом і дизайном, а згодом відкрив приватну художню школу. Викладав також у інших навчальних закладах, керував Цюріхським текстильним училищем і Рітбергівським музеєм неєвропейського мистецтва. У другій половині 50-х років цілковито зосереджується на творчості й підготовці до друку своїх праць.
Підназва «Щоденник» розкриває дещо важливе про структуру та ідею книги, якщо сприймати її за задумом автора: не буквально, а метафорично. Адже представлені сторінки — результат щоденної праці над принципами образотворчого мистецтва, праці, яка не завершилася з написанням щоденника. Тому ця книга не пропонує раз і назавжди досягнутих результатів, а унаочнює процес пошуку і знаходження, у якому ті чи інші теми знову і знову розглядаються під тим чи іншим кутом. Такий підхід відповідає розвитку Іттена, чий прогрес можна зобразити не чіткою прямою лінією, а радше рухом по спіралі.
«Іттен … визнавав — за що йому іноді дорікали пуристи, — що існують різні способи бачення й художнього вираження, і відштовхувався від цього розуміння: у власній різноманітній творчості, але передусім у своїй викладацькій діяльності, покликаній закласти якомога ширший фундамент, розвивати як спонтанне вираження, так і точне спостереження за природою та раціональне мислення. Тому “Щоденник” як результат і протокол такого навчального процесу зберігає свою актуальність і в наші часи, для яких характерний плюралізм мистецьких течій». — Петер Шмітт, Передмова до «Елементів образотворчого мистецтва»
«Сучасні напрями мистецтва демонструють надмірний наголос то на силах любові, то на силі розуму. Справжня велич спочиває посередині.Знання поліфонічності — незамінна допомога у процесі народження витвору мистецтва. Однак самого цього знання в жодному разі не вистачить для того, щоб породити художню цінність без допомоги сили любові. Озброєні цим знанням ми можемо вивчати контрапункт без остраху перед шкідливими наслідками.
На наступних сторінках я записав дещо, що варто знати. На наступних сторінках я навмисне приділяю дуже мало уваги опису найсучасніших мистецьких вправ, аби представити найзагальніше з туману сучасного видатного». — Йоганнес Іттен, Вступ до «Елементів образотворчого мистецтва»
Про автора книги
Йоганнес Іттен (*11 грудня 1888 — 27 травня 1967) відомий як художник-експресіоніст, дизайнер, теоретик мистецтва, але починав він саме як учитель у початковій школі, де застосовував передові методи викладання й зацікавився психоаналізом. Освіту отримував у Художній школі Женеви (кинув, невдоволений навчанням), університеті Берна (на природничо-математичному факультеті) та Педагогічній академії. У 1914 році в цюріхському Домі мистецтва відбулася його персональна виставка, що потім демонструвалася в багатьох інших містах.Із 1919 по 1922 викладав інноваційний пропедевтичний курс у Баугаузі. Розробив зрозумілу й логічну теорію кольору, написав працю «Мистецтво кольору», що стала класичною. У 1923 році полишив Баугауз і переїхав у Цюріх, де займався живописом і дизайном, а згодом відкрив приватну художню школу. Викладав також у інших навчальних закладах, керував Цюріхським текстильним училищем і Рітбергівським музеєм неєвропейського мистецтва. У другій половині 50-х років цілковито зосереджується на творчості й підготовці до друку своїх праць.
Авторы | Йоганнес Іттен |
Издательство | ArtHuss |
Характеристики
430 грн
В корзину
Купить в 1 клик