3 уроки для 21 століття від Ювала Ноя Харарі
Ювал Ной Харарі – професор історії та доктор філософії. На сьогодні це також автор трьох провокаційних та найбільш обговорюваних протягом останніх років книг про історію людства.
«Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього»
У цій книзі автор показав еволюційний шлях людства від Homo – родина приматів, що жили на Землі ще 2,5 мільйони років тому – до Sapiens, яким всього 150 тисяч років. Опублікована вперше у 2011 році на івриті, а у 2014 перекладена англійською, на сьогодні книгу можна прочитати на 45 мовах світу. Праця отримала схвальні відгуки Марка Цукерберга та Барака Обами.
«Homo Deus. За лаштунками майбутнього» - друга частина дослідження.
Ювал Ной Харарі спробував зазирнути в далеке майбутнє і передбачити, яким буде кінець людства. Якщо ми – уже вінець творіння, то що ж чекає на людство далі? Чи стануть люди богами?
Книга «21 урок для 21 століття» – інтелектуальна подорож у сьогодення.
Уроки від Харарі не мають однозначних та простих відповідей, вони стимулюють до аналізу, осмислення, усвідомлення та дискусії. Книга буде опублікована одночасно 34 мовами. Приємно, що українська є серед них і ми маємо можливість читати книгу одними із перших. Отже, три важливих уроки від професора Харарі.
Урок 1. Клас «непотрібних».
Цікаво знати, що «до 2050 року не лише ідея «робочого місця на все життя», а й навіть ідея «професії на все життя» може себе віджити».
Технологічна революція дуже скоро може витіснити із ринку праці більшість спеціальностей і створити новий клас «непотрібних». Штучний інтелект може перевершити нас практично в усьому. Мільярди людей можуть залишитися без роботи і без засобів для існування. Непотрібними раптово може стати безліч професій: безпілотні автомобілі замінять водіїв-людей (останні, а також дорожня поліція вже не знадобляться), штучний інтелект на основі великих даних може аналізувати і вираховувати, чи надавати кредити (банкіри втрачають роботу), пристрій з датчиками аналізує всі показники людини, має даних до усіх можливих історій хвороб та баз даних із найновішими ліками (навіщо ж тоді лікарі?). А якщо ми зможемо купити код сукенки та сорочки в онлайн магазині, а роздрукувати на 3D-принтері вдома – то мільйони китайців та бангладешців не матимуть за що прогодувати себе та сім’ю, адже заробляли на життя пошиттям одягу.
Що робити, щоб захистити людство від безробіття? Як створити достатньо нових робочих місць? Чого слід очікувати, якщо їхня втрата перевершить створення? Однозначної відповіді на ці запитання, мабуть, немає. Можливо, усі «непотрібні» житимуть за рахунок загального базового доходу. Тепер виникає ще більше запитань, бо що вважати «всезагальним» і що буде входити у «базовий»?
Вченні вважають, що до 2100 року кількість людей на планеті сягне позначки у 12 млрд. Сценарій, який описав Харарі, стане реальністю на 80%.
Урок 2. Рішення приймають не люди, а розумні алгоритми.
Цікаво знати, «що протягом лише двох десятиліть мільярди людей почали довіряти пошуковому алгоритму Google одну з найважливіших справ – пошук доречної й надійної інформації. Ми вже не шукаємо інформацію. Ми ґуґлимо. І через те, що ми дедалі більше покладаємося на Google у пошуках відповідей, наша здатність шукати інформацію для самих себе зменшується. Уже нині «правду» визначає перший рядок Google».
Тисячі років ми вірили, що все навколо відбувається через вищу волю котрогось із божеств (Зевс, Ахура Мазда, Бог, Аллах та багато інших). Лише нещодавно обґрунтування перейшло до людей. Однак невдовзі влада приймати рішення може знову перейти – від людей до штучного інтелекту.
Зовсім скоро буде створено такі алгоритми Великих даних, які зможуть відстежувати і розуміти всі наші відчуття, емоції, дії. Будемо відвертими, ми не знає себе достатньо добре. Однак інформаційні технології, аналізуючи наші покупки, фільми, які ми переглядаємо, книги, які читаємо, список наших друзів у соціальних мережах, наші банківські рахунки і навіть те, що ми просто ґуґлимо, уже розуміють нас значно краще від нас.
Маніпулювати емоціями та відчуттями людей стане дуже легко і робитимуть це ті, хто володітиме Великими Даними.
Що станеться з нашими поглядами на життя та з нашою системою цінностей, коли у прийняті рішень ми все більше будемо покладатися на штучний інтелект?
Урок 3. Перебільшений страх перед тероризмом.
Цікаво знати, що «починаючи з 11 вересня 2011 року, щороку терористи вбивали близько п’ятдесяти осіб у Європейському Союзі, десяти осіб у США, семи – у Китаї й до двадцяти п’яти тисяч загалом на земній кулі (переважно в Іраку, Афганістані, Пакистані, Нігерії й Сирії). На противагу цьому щороку в дорожніх катастрофах гине близько 80 тисяч європейців, 40 тисяч американців, 270 тисяч китайців, а всього на Землі – 1,25 мільйона осіб. Від діабету й підвищеного рівня цукру помирає до 3,5 мільйона осіб щорічно, а від забруднення повітря – близько 7 мільйонів».
То чому тероризму ми боїмося більше, ніж цукру, і не зважаємо на рівень забруднення повітря, обираючи місто для переїзду? Бо останні, на відмінну від терористів, не підривають легітимності уряду.
Вони убивають жменьку людей і змушують всіх інших боятися за свої життя. У відповідь на ці театри насильства та терору уряди влаштовують «шоу безпеки». «Здебільшого ця надмірна реакція на тероризм стає значно більшою загрозою нашій безпеці, ніж самі терористи». Проте деякі його види вимагають справді різких дій – ядерний тероризм, кібертероризм та біотероризм. Що робитимуть представники урядів, коли ці загрози стануть реальністю?
Автор: Катерина Ільчук