15.02.2018 Book24.ua
Улюблений магазин книжок Book24 вирішив зазирнути за лаштунки видавничого процесу і втаємничити Вас, наші любі шанувальники, у магію того, як створюється книга. Ми розкажемо Вам про те, як обирають книгу для видання, скільки часу тривають додрукарські процеси та сам друк видання, скільки людей задіяно в процесі та чи складно займатися такою справою, як створення книг. Про це й про інше нам розповість керівник едиційної команди, випусковий редактор видавництва «BookChef», перекладач і літератор Євген Плясецький.


logo_bookchef_1.png

Коротка довідка

BookChef — одне з найдинамічніших українських видавництв. Протягом першого року роботи видавничий портфель поповнився понад 60 книгами як іноземних, так і українських авторів. До нього увійшли світові бестселери художньої літератури для дітей і дорослих, а також книги жанру нон-фікшн.

У планах - надалі розширювати видавничі горизонти, завойовувати серця читачів якісною, популярною та корисною літературою, а також продовжувати знайомити книголюбів з талановитими письменниками з різних куточків світу.

Найочікуванішими новинками 2018 є «Becoming Supernatural: How Common People Are Doing the Uncommon» Джо Диспенза, «Homo Deus» Ювал Ной Харарі, «Управління змінами»  Іцхак Адізес, «Лонтано» Жан Крістоф Ґранже.


Book24: Як саме видавці обирають твори до видання серед такого розмаїття літератури?

Євген: Звісно, все починається з бажання зробити щось цікаве, ба навіть унікальне. Те, чого на ринку немає. Тож команда маркетологів досліджує ринок, запити потенційних читачів і по тому починає пошук відповідної книги. Найліпшим помічником і другом ледь чи не кожного видавця у такій непростій і кропіткій справі, як вибір книги для видання, є Amazon. Власне, завдяки Джефу Безосу видавець має змогу оперативненько розібратися в тому, що пропонує зарубіжна книжкова індустрія, і швиденько обрати якийсь із тайтлів, що відповідатиме смакам нашого читача. До речі, про самого Дж. Безоса і його творіння можна прочитати в книзі «Продається все. Джефф Безос та Ера Amazon».

c3f4d3fd-07af-4d6a-8ed1-b8b203497ba4.png

Book24: Тобто, після вибору тайтлу та узгодження правових питань з представництвом автора можна братися до роботи?

Євген: Так, процедура така. Проте процес узгодження може тривати доволі довго. Та все ж левова частка роботи над книжкою починається саме після цього.

Реалізація планів

Book24: Скільки часу потрібно видавцям для реалізації задуманого: від ідеї видати твір до моменту, коли він опиняється на полицях?

Євген: Особисто я не люблю проектів, які тривають понад 3 місяці. Мені до душі невеличкі книжки, де всі виробничі процеси — переклад, редагування, коректуру й верстку — можна зробити за 2–3 місяці. Тож тут я — спринтер, а не марафонець. Тому мені легко далися переклади таких невеликих, але неймовірно цікавих і глибоких книжок, як «Про море мені розкажи» й «Чекай удома, коли повернуся» Ельчіна Сафарлі та «Кав’ярня» В’ячеслава Праха. Додрукарський процес над кожною з них тривав трохи більше місяця.

Звісно, багато часу іде на планування логістики виробництва, підбір команди виконавців. Часто доводиться запаралелювати роботу перекладача, редактора й коректора. Хоча правильно, коли кожен із виконавців опрацьовує не фрагменти, а має можливість працювати з цілим текстом. Приміром, перекладач у наступних розділах може знайти відповіді на питання, які в нього виникли ще на початку перекладу. Тож, що глибше занурюєшся в текст, то більше розумієш, що, можливо, зробив не так на початку.

Окреме питання — це робота друкарні, місця, де текст, файл верстки перетворюється на книгу, яку читач згодом триматиме в руках. На друк невеличкої книжечки потрібно загалом днів 10–15, а іноді й 20. Це залежить від завантаженості друкарні.

Про команду, складнощі та цікаві проекти

Book24: Скільки людей (у середньому) задіяно під час роботи над книгою? Хто ці люди?

Євген: Це насамперед ентузіасти, які вболівають за книгодрукарську галузь, живуть цією справою. Це люди, які насолоджуються процесом книготворення і хочуть бачити його результат на книжковій полиці.

До роботи над текстом долучається ледь чи не десяток осіб. Перекладач, фаховий і літературний редактори, коректор, художній редактор, верстальник, а також натхненники цих проектів і ті, хто здійснює логістику виробничого процесу.

Однак наразі маємо неймовірний клопіт у видавничій галузі. Кількість видавництв невпинно зростає, а компетентних спеціалістів — катма. Адже перекладач — це не той, хто вправно володіє іноземними мовами, а той, хто, окрім цього, досконало володіє ще й тією, якою здійснює переклад. Та ще гірша ситуація з літературними редакторами. Здебільшого це покоління 1990–2000-х, коли в умах панувала, як зазначає Сартр «розірвана свідомість», коли позбулися чогось одного, але не пристали до чогось іншого. Союз розпався, після Помаранчевої революції люди насилу заговорили українською, однак досконало нею володіло не так уже й багато людей. І зараз ситуація докорінно не змінилася, бо дамоклів меч «великого и могучего русского яыка» ще й досі нависає непозбувною бентегою над вокабуляром українців, зокрема й  представників видавничої галузі. Тож дуже часто перекладні та й оригінальні україномовні тексти рясніють русизмами, кальками, чужорідним синтаксисом.

16262320-fb87-42d4-a5f8-b074f7a5be44.png

Книжки, що вже вийшли друком у видавництві

Book24: Розкажіть про найскладніший і найпростіший проект. З яким жанром літератури працювати легше? З яким важче?

Євген: Насправді кожна книжка унікальна, незалежно від того, для дітей вона чи для дорослих, художнє видання чи бізнес-література. Це все одно, що заняття спортом. Коли займаєшся в тренажерній залі, то мусиш виконувати різноманітні вправи й усі приписи тренера, щоб мати результат.

Зізнаюся, до певного часу я працював лише з нон-фікшин-літературою і з художньою. Та якось мені випала нагода редагувати «Маленького принца». У дитинстві я не любив цієї книжки. У класі 3-му мали її читати на позакласне читання. Як на мене, це трохи зарано. Тож враження склалося не надто приємне, оскільки книжка філософська і геть не для дітей. Та за 20 років по тому випадку, працюючи над редагуванням, я збагнув усю глибину цього чудового тексту.

Цікава ситуація була з «Книгою про тіло» Камерон Діаз. У роботу взяли її під кінець грудня 2016 року. Та раптом з’явилася ідея поставити її у продаж до 8 Березня. Як на мене, чудовий подарунок жінкам до свята. Тож переклад тривав трохи більше місяця, а верстку зробили взагалі за дві ночі — у буквальному значенні.

Інколи трапляються такі негаразди, як неякісний переклад чи легковажне літературне редагування. Я не звичний міняти коней на переправі, тож інколи підтягую виконавців у їхній роботі. Проте не всі дослухаються до прохань і настанов видавця. На жаль, зараз мало спеціалістів, які знають добре українську мову. Часто трапляється, що іноземною мовою виконавець перекладу володіє ліпше, ніж рідною. А запорукою якісного перекладу, а відповідно й успішності книжкового продукту, є гарне знання не лише мови, з якої перекладають, а й тієї, якою здійснюють переклад.

Звісно, майстрів перекладу на зразок А. Перепаді, О. Логвиненка, Ю. Покальчука, Д. Митрофанова не знайти. Та все ж трапляються чудові переклади. Приміром, «Ціле життя» Р. Зіталера й «Інші голоси, інші кімнати» Т. Капоте в перекладі Олени Даскал або ж «Двоє добродіїв із Брюсселя» Е.-Е. Шмітта й «Дощило птахами» Ж. Сосьє у перекладі Івана Рябчія, а також переклади Сергія Борщевського.

Рубрика «must-read»

Book24: Які книжки Ви порекомендуєте нашим читачам?

Євген: Як керівник едиційної команди видавництва найпередніше всім, хто працює з текстом, рекомендую ознайомитися із виданнями: «Слово живое и мертвое» Нори Галь, «Справочник автора и редактора» Аркадія Мільчина, «Пиши, сокращай» (Максим Ільяхов та Людмила Саричева). Також усім небайдужим раджу «Книга про читання» Ю. Соболевської, «Про письменство. Мемуари про ремесло» С. Кінґа.

«Рекомендую читати щонайбільше і щонайрізноманітніших книг! Це збагачує тезаурус, допомагає у скрутну хвилину, так само, як тренування в тренажерній залі зміцнює!»