11.04.2017 Book24.ua
https-_2F_2Fblueprint-api-production.s3.amazonaws.com_2Fuploads_2Fcard_2Fimage_2F231581_2Funderground-railroad-thumb__1_-758x398.jpg10 квітня цього року роман "Підземна залізниця" отримав Пулітцерівську премію!
Колсон Вайтхед народився в Нью-Йорку в 1969 році на Манхеттені. Автор шести романів і двох нон-фікшн книг. «Підземна залізниця» також має такі відзнаки: премію The National Book Award і посіла перше місце серед бестселерів New York Times, потрапила в oprah's Book Club і список читання Барака Обами.

Чи існувала "підземна залізниця" насправді?

«Підземна залізниця» - назва таємної системи організації втеч негрів-рабів з південних рабовласницьких штатів США. Існувала до Громадянської війни 1861-1865, мала «станції» (дома громадян, що співчували втікачам, де вони зупинялися в дорозі), «кондукторів» (керівників груп втікачів). Маршрути проходили від штатів Кентуккі, Віргінія, Меріленд в північні штати і Канаду.
Один із героїв роману, ловець рабів Ріджвей, у останній частині здивовано говорить: «Я завжди думав, що “підземна залізниця” — крилатий вислів». Почасти він має рацію. Це назва таємного товариства з порятунку чорних рабів-утікачів, що виникло в південних штатах Америки ХІХ століття. «Підземна залізниця» мала розгалужену мережу так званих станційних агентів, які в погребах своїх будинків, під стайнями та оборами облаштовували криївки й навіть прокопані ходи. Ними можна було вийти в більш безпечне місце. А ось справжні тунелі зі станціями, подібні до нинішнього метрополітену, — радше легенда, мрія рабів на плантаціях, які хіба що під землею могли по-справжньому далеко втекти від знущань хазяїв і наглядачів, аукціонів з продажу живого товару й просто повільного вмирання в щоденних муках і приниженнях. Надто багато було авантюристів, затятих злочинців, просто нероб і невдах, які обрали собі ремесло полювання на рабів за винагороду. Та й решта білих мешканців штатів охоче долучалися до облав, залякані попередженнями про міфічну помсту рабів, зазомбовані теорією їхньої інтелектуальної меншовартості, злочинних нахилів і особливо — тим, що чисельність чорного населення вже перевищує чисельність білих. Тому щотижневі лінчування в міських парках, на очах у дітей і дороги з шибеницями обабіч, де місяцями висіли трупи колишніх рабів, сприймались як цілком звичне явище. Безкорисливі агенти «Підземної залізниці», значно менш чисельні за ловців, часто поділяли страшну долю тих, кого намагалися врятувати. Тож довгі тунелі з багатьма відгалуженнями, прокладені під землею, де ходили справжні потяги до вільних штатів, — швидше за все, одна з казок, складених у безнадії рабського існування. І напевне, саме вона в пору повного місяця вселяла натхнення найсміливішим. Попри нелюдські показові тортури, яким піддавали спійманих, нові й нові відчайдухи, зваблені цією мрією, зважувалися на втечу.

Сюжет роману

222.jpg

Сюжет роману — це страшні й дивовижні пригоди втікачки Кори, яка подорожує «підземною залізницею», тобто від одного агента таємної організації з порятунку рабів до іншого, від штату до штату. Її подорож проходить під саркастичним гаслом станційного агента Ламблі: «Розглядайся навсібіч, аби зрозуміти, що таке Америка». Небагато можна побачити в підземних тунелях. Зате після виходу на поверхню героїні відкривається щораз новий бік страшної дійсності, з чого в читача складається доволі виразне уявлення про справжнє підґрунтя так званої «американської ідеї». Роман тримає в напрузі від першої до останньої сторінки. Не встигаєш зітхнути з полегкістю після того, як героїня дивом рятується від страшної небезпеки, — й разом із нею опиняєшся в ще гіршому пеклі. Це твір про дива людської витривалості й безкорисливості, про внутрішню свободу, яка здійснює неможливе.