20.09.2017 Book24.ua

У видавництва «BookChef» цього місяця виходять одразу дві новинки жанру сучасної прози: роман-притча Людмили Уліцкої «Драбина Якова» та дебютний роман Ґюзель Яхіної «Зулейха відкриває очі», вступний відгук до якої, до речі, написаний пані Уліцкою. Що ж спільного між цими двома романами: постать жінки в центрі оповіді, оптимізм і здатність починати все з нуля чи дещо більше — історія, на тлі якої розвивалися трагедії людських доль?


Рисунок11.png«Драбина Якова» Людмили Уліцкої

У романі-притчі «Драбина Якова» сюжет охоплює події 1905-2011 років — долі п’яти поколінь людей, пов’язаних однією історію на всіх. При написанні цієї книги Людмила Уліцкая використала фрагменти листів із сімейного архіву та виписки зі справи свого діда, Якова Уліцкого, що робить історію ще більш справжньою та відвертою.

Головна героїня твору, Нора, після смерті своєї бабусі знаходить щоденники та листи свого діда, Якова Осецького, репресованого в 1931 році та зазнавшого роки арештів і таборів. Так починається її багаторічна подорож-знайомство не тільки з дідом, якого вона бачила лише один раз у житті, але і з собою та своїм сином.

Дивно, як іноді доля жартує, даруючи можливість розгадати загадки власної душі тільки через ближче знайомство зі своєю родиною, яке іноді трапляється навіть вже після смерті родичів. Іноді зв’язок поколінь невловимо простежується у любові до музики, творів Чехова, театру, кольорі очей, здатності починати все знову і знову, не втрачаючи надії.

Крізь увесь роман лейтмотивом звучить ідея: життя і смерть, немов концентричні кола на воді, де іноді кінець — це новий початок, що дарує безсмертя.


Рисунок12.png«Зулейха відкриває очі» Ґузель Яхіної

«Зулейха відкриває очі» — це дебютний роман Ґузель Яхіної про складну долю татарської жінки, життя маленької людини, що розгортається на фоні трагічних сторінок історії.

Хоча назва села Юлбаш, з якого родом головна героїня Зулейха, вигадана, проте це робить історію навіть більш правдоподібною, адже вона могла трапитися в будь-якому татарському селищі часів колективізації та розкуркулення. На момент початку оповіді головній героїні твору 30 років, а за її плечима — 15 років нещасливого шлюбу, тяжкої праці та принижень, за якими слідує розкуркулення та заслання в Сибір.

Здавалося б, кінець близький, та доля ніби дарує їй другий шанс на більш щасливе життя — вагітність і народження сина. І хоча попереду ще ціла низка випробувань — довгий шлях, сповнений поневіряння і втрат, необхідність виживати у зимовій тайзі, боротьба з голодом і хворобами та неможливість опору безжальній радянській системі, проте віра в можливість кращого життя і надія не покидають цю маленьку, проте сильну духом жінку. Зулейха намагається вивільнитися від спогадів про минуле, страхів і нарікань, навчаючись всьому, чого вимагає від неї тайга та нове життя, і перш за все — брати відповідальність за свою долю та жити тут і зараз.

Як зізнається сама автор, ця історія не тільки про розкуркулення та заслання до Сибіру, а спроба поговорити про речі, що залишаються актуальними незалежно від часу, на тлі історичного матеріалу.


Теми батьків і дітей, стосунків чоловіка і жінки, пошуку власного «Я», зображені в історичному контексті, звучать своєчасними навіть у сучасному сьогоденні. Ці твори варто читати неквапливо, смакуючи кожен рядок, адже сюжети спонукають до глибокого осмислення. Приємного читання!

Автор: Марія Деречіна