14.11.2017 Book24.ua

110 років тому, 14 листопада 1907 року на півдні Швеції народилася Астрід Ліндґрен, чиї твори подарували світові безліч дитячих посмішок. Її історії завоювали серце не тільки маленьких читачів по всьому світу, а й їх батьків, адже всі дорослі колись були дітьми. Цікаво, що письменниця активно виступала за виховання дітей без насильства й тілесних покарань, саме тому всі її книги сповнені дитячих радощів, пригод і бешкетництва.


1.png«Пеппі Довгапанчоха»

Важко знайти дівчинку (по секрету — хлопчиків це теж стосується), яка б не захоплювалася Пеппі Довгоюпанчохою та не заздрила всім тим веселощам і пригодам, які відбувалися з нею. Історії про Пеппі вперше з’явилися, коли донька Астрід, Карін, захворіла на запалення легенів і попросила маму розказувати їй перед сном історії про дівчинку з ім’ям Пеппі Довгапанчоха. А на 10-ий день народження Астрід подарувала Карін саморобну книжку, у якій були зібрані ці історії. Тоді Астрід Ліндґрен і зрозуміла, що її покликання - писати для дітей, і направила рукопис у видавництво.

Головна героїня Пеппі, дев’ятирічна сильна дівчинка із рудим волоссям — уособлення того, якими безпосередніми та вигадливими є діти. Оселившись на віллі “Куриця” разом із мавпою та конем, Пеппі, донька капітана, який став найсправжнісіньким негритянським королем, знаходить нових друзів — сусідських дітей Томмі та Анніку, разом із якими їй відкривається поле для бешкет і вигадок. Перечитуючи цю книгу в дорослому віці, по неволі задумуєшся, може всі ми залишаємось у душі дітьми, як Пеппі?


2.jpg«Міо, мій Міо»

«Міо, мій Міо» - це книжка, яка на прикладі головного героя вчить нічого не боятися, вміти мріяти, не здаватися перед скрутними обставинами та вірити у власні сили.

У цій книжці авторка розповідає історію хлопчика Міо, який вимушений жити із прийомними батьками, які його не люблять. Та одного разу він потрапляє до чарівної країни, де виявляється, що його справжнє ім’я — Міо, і що в нього є справжній батько, король цієї країни. Однак, країну вже довгий час переслідує нещастя, злий лицар Като із сусідньої королівства вже багато років викрадає місцевих дітей. За пророцтвом колодязя, тільки Міо може врятувати країну від лиха і подарувати жителям спокій і добробут. Тому він, разом із своїм новим другом Юм-Юмом, вирушає на зустріч пригодам і небезпеці, щоб врешті-решт перемогти не тільки людину із кам’яним серцем, а й власні страхи.


3.jpg«Діти з Бешкетної вулиці»

Родині Німанів страшенно пощастило — у них в сім’ї троє чудових дітлахів, син Юнас, дочка Міа-Марія і найменша донька Лотта. От тільки гармидеру від них трьох, як і щастя, також страшенно багато.

У першій книзі серії трирічна Лотта не зважаючи на свій малий вік не дає спокійно посидіти нікому в окрузі, постійно вигадуючи щось нове: то збіжить з дому і сховається на горищі, то вигадає власні лайливі слова, бо звичайні вживати неможна, то розпустить новий в’язаний светр, бо він жаркий, то вивазюкається в сажі з ніг до голови — одним словом з нею не засумуєш! Саме тому старші брат і сестра її обожнюють. Одне тільки погано — настрій у Лотти такий саме мінливий, як погода за вікном, особливо якщо вночі наснився поганий сон. Та що вже тут поробиш: дівчатка такі дівчатка.


4.jpg«Пригоди Еміля з Льонеберги»

Оповідаючи історію про Еміля, хлопчика з хутора Льонеберги, Астрід Ліндґрен знаходила натхнення у спогадах про власне сільське дитинство, в якому було багато ігор і пригод, адже її батьки також були фермерами.

У Еміля велика родина, власна худоба, ціла армія дерев’яних чоловічків та купа вільного часу для пустощів і витівок. Хоча Еміль ніколи не хоче натворити біди комусь на зло чи через неслухняність, просто його допитливість і фантазерство стають причиною того, що він постійно потрапляє в якусь халепу: то супницю на себе переверне, то свиню п’яними вишнями нагодує, то впіймає у мишоловку власного батька. Гарна книжка про те, яким веселим, сповненим яскравих вражень і пригод може бути звичайне дитинство, без всіляких гаджетів і пристроїв.


5.jpg«Малий та Карлсон, що живе на даху»

Історія дружби хлопчика Малого і Карлсона, чоловіка у самому розквіті сил, що живе на даху, захоплює вже декілька поколінь маленьких читачів.

Можна довго розмірковувати, чи за задумом авторки Карлсон – реальний персонаж, чи просто уявний друг Малого. Проте справжнє значення має те, скільки пригод і веселощів привніс цей чоловічок з пропелером у життя хлопчика. Хоча Карлсон і не є ідеальним прикладом та взірцем гарної поведінки (адже він трохи егоїстичний і зловживає солодким), проте саме його оптимізм і доброта вчать Малого насолоджуватися життям. А тому дуже важливо, щоб у кожного був справжній друг, адже “друзям треба говорити приємні та підбадьорливі слова приблизно кожні п’ять хвилин”.


Дитинство – це чудова пора, і кожен дорослий, завдяки книгам Астрід Ліндґрен, може поринути знову в безтурботність та веселощі!

Автор: Марія Деречіна