Код бестселера: 3 секрети успішної книги
«От якби можна було дізнатися формулу бестселера, я б тоді написав таку книгу!», – думки, схожі на цю, з’являються в багатьох людей. Але в одних вони швидко зникають, а інші розроблять комп’ютерний алгоритм, який аналізує книги. Останнє зробили Джоді Арчер та Метью Л. Джокерс і назвали свій винахід «бестселометр». У книзі «Код бестселера» вони розповіли, як це працює і які результати вони отримали.
Програма використовує базу із понад 20 тисяч англомовних романів, які вийшли друком останні 30 років і визначає, які з них мають шанс стати бестселерами (тобто книгами, які найчастіше купують, ті, які виходять мільйонними тиражами і перекладаються чи не всіма мовами світу).
Алгоритм виявив 80% книг, які були в списках New York Times. «Бестселометр» передбачив успіх Дена Брауна (з вірогідністю у 95,7%), Джоан Роулінг (95%), Джеймса Паттерсона (99,9%). Що ж відрізняє бестселер від менш успішної книги?
Секрет №1. Тема.
Забудьте про поняття жанру, зосередьтеся на темі.
Весілля, будні подружньої пари, похорони, злочин – всі ці теми можуть фігурувати в книгах будь-яких жанрів. Так, можливо, пропорції будуть трохи відрізнятися, але в тексті мають бути ключові теми (читайте «ті, які добре продаються»). Важливо також не переобтяжувати книгу їх різноманіттям, тобто зосередитися на 2-3, які будуть домінувати. В книзі автори наводять дуже багато прикладів, схем, графіків та діаграм. Наприклад,
Джон Грішем написав понад 30 книг («Шантаж», «Округ Форд», «Інформатор»). Роман «Фірма» після публікації в 1991 році приблизно сто разів був в різних топових рейтингах. В перші ж роки письменник зайняв чотири основні позиції в списках бестселерів. В 90-х його книги купували наче гарячі пиріжки (61 мільйон примірників в США). Головна тема, присутня практично в усіх творах Грішема – юристи та юриспруденція, слідом йде – американський спорт.
Даніела Стіл («Дарунки», «Жити далі», «Кінець літа») потрапила в Книгу рекордів Гіннеса за те, що її роман протягом 381 тижня був в рейтингу бестселерів New York Times. Приблизно 130 книг її авторства виходили друком у понад 69 країнах світу. Проаналізувавши всі її твори, комп’ютерний алгоритм визначив, що майже завжди Даніела Стіл пише про сімейне життя, любов і материнство. Все інше (світові війни, індустрія моди, аборти, хвороби, нещасні випадки) присутнє в мізерних кількостях.
Отже, успішні теми: стосунки між подружньою парою, смерть, податки, сучасні технології, лікарі, робота, похорони, вогнепальна зброя, школи, президенти, мами, засоби масової інформації.
Провальні теми: секс, наркотики, рок-н-рол, еротика, цигарки, алкоголь, революції, фінансові махінації, фантастичні світи.
«А як же Еріка Леонард Джеймс і її книга «П’ятдесят відтінків сірого»?» - запитаєте ви. В ній практично на кожній сторінці еротичні сцени. Автори подумали про те ж саме і відправили книгу…на комп’ютерний аналіз. Виявилося, що цей роман аж ніяк не «чорний лебідь». Головні теми у письменниці – близькі стосунки між людьми та душевні розмови, а не секс та еротика (як може видатися).
Секрет №2. Сюжетні «гойдалки».
Алгоритм склав графіки багатьох романів, так звані сюжетні криві. Горизонтальна вісь – емоційно нейтральна область, все що над нею – позитивні переживання (полегшення, радість, любов, задоволення), під нею – моменти, коли доля розлучає закоханих, коли головному герою загрожує смерть і т.п.
У двох надзвичайно популярних романах («П’ятдесят відтінків сірого» Еріки Леонард Джеймс і «Код да Вінчі» Дена Брауна) злети і падіння регулярно чергуються: чи побачимося ми знову? (позитивні емоції) – Анна напилася і її стало зле (негативна подія) – «ванільний» секс (позитивна подія); лекція (позитивні) – труп (негативні) – розгадана загадка Мони Лізи (позитивні). Вигини на кривій майже симетричні, що надає книгам ідеального ритму, підтримує напругу та цікавість у читачів.
Романи, в яких макроформа схожа до двох вищезгаданих бестселерів: «Інферно» Ден Браун, «Сфера» Дейв Еґґерс, «Зов кукушки» Роберт Гэлбрейт, «Куджо» Стівен Кінг та інші.
Секрет №3. Головний герой / героїня.
Читачі мають ототожнювати себе з героями книги. Це загальновідомий факт і тому в романі мають бути і жіночі персонажі, і чоловічі. Але якими мають бути головні герої та героїні бестселерів?
Комп’ютерний аналіз тексту за персонажами – складне завдання. Хоча б тому, що в частині книг розповідь ведеться від імені головного героя і найчастіше вживається «я», а в інших автор наділяє персонажа іменем (Гаррі, Лісбет, Ленгтон) та прізвищами (Поттер, Саландерс, Роберт), ще є займенники «він» / «вона» (і алгоритм має розпізнати, про кого йде мова в кожному випадку). «Бестселометр» аналізував також дієслова, які стосувалися центральних персонажів. Комп’ютер повідомив, що і чоловіки, і жінки в бестселерах «витрачають», «крокують», «моляться» частіше, ніж в менш успішних книгах. Головні герої також цілують, обіцяють, летять, водять (транспортний засіб), вбивають, турбуються і б’ють. Героїні – говорять, читають, уявляють, залишаються, вирішують, вірять, ненавидять, кричать.
Персонажі бестселерів мають заворожувати, бути достатньо незвичними, аби увага читачів не розсіювалася, бути енергійними, діяльними, рішучими, хоробрими. Мати позитивні і негативні риси характеру (світлі та темні сторони життя). Вони здійснюють правильні вчинки в правильний спосіб і навіть розмовляють правильно. Вони – особливі.
Всі вище названі характеристики можна об’єднати одним терміном із соціології – «агентивність». Це здатність бути самостійною особистістю, незалежною, робити свідомий і вільний вибір. Автори назвали по 10 найкращих книг з точки зору агентивності чоловічих та жіночих персонажів.
Як зізнаються Джоді Арчер та Метью Джокерс «бестселометр» іноді помиляється (15%). Але точно рідше, ніж люди… Тож взявши на озброєння всі поради, можете сміливо сідати і писати бестселер.
Автор: Катерина Ільчук