Книги Дебора Макнамара

Часто ми думаємо, що наші діти не хочуть їсти саме через їжу. Проте, можливо, їда пов’язана не лише з продуктами? Можливо, значно важливіше саме спілкування та атмосфера, в якій їмо?

Докторка, клінічна психологиня та авторка Дебора Макнамара досліджує дитячий та підлітковий розвиток. Вона поспілкувалась та опитала шеф-кухарів, дієтологів, нутриціологів та спеціалістів із розладів харчової поведінки, а також батьків (мам, тат, дідусів та бабусь), і дійшла висновку як наповнити наших дітей і пояснює чому їжа не головна, а сімейні спільні вечері найперше про запрошення та прийняття, а вже потім про насичення.

Ґрунтуючись на роботі одного з найвидатніших у світі експертів з розвитку дітей, «Спокій. Гра. Розвиток» пропонує дорожню мапу для розуміння маленьких дітей, і це те, чого бажає кожен тоддлер та дошкільня, щоб ми розуміли про них.

Ті, що збивають з пантелику та люблять, здатні перейти від радості до розчарування за лічені секунди, маленькі діти – одні з найбільш незрозумілих людей на планеті. Батьки та вихователі воюють із цими маленькими істотами, які відомі своєю непередбачуваною поведінкою, від істерик, опору та агресії до тривоги при розлуці, протестів перед сном та непослуху. Ключ до розуміння дітей полягає в усвідомленні того, що їхня складна поведінка – не вада особистості, не розлад чи недолік.

Книга «Спокій. Гра. Розвиток» показує, наскільки критичним для дорослих є створення відповідних умов для виховання маленьких дітей протягом унікального періоду їхнього життя. Це історія того, як розвиваються маленькі діти, від їхньої гострої потреби у прив’язаності та життєво важливої ​​гри до дисципліни, яка захищає зростання. Захоплююче написана, зі співчуттям до дітей та збагачена історіями від дітей та їхніх батьків, «Спокій. Гра. Розвиток» назавжди змінить ваше уявлення про дошкільнят у вашому житті.

«Літачок-вибачайка» – це книжка, яка в ігровій формі показує, як важливо розуміти і поважати свої почуття для дітей та їхніх батьків. Коли у Моллі випадково лускає повітряна кулька, яку вона знайшла зі своєю сестрою Люсі, сестра вимагає вибачень. З багатою уявою Моллі описує те, куди поділися її вибачення: сховалися під ліжком, у раковині, полетіли до Парижа на «Літачку-вибачайці». Як пояснює їхня мати, ми не маємо вибачитись, якщо нам справді не шкода. Але коли наші вибачення повертаються, як це зрештою сталося з Моллі, ми можемо віддати їх іншим.

Книга містить глибокий меседж про важливість єднання з нашими справжніми емоціями. У ньому підкреслюється, що справжні вибачення несуть цінність тоді, коли ідуть від серця і вам насправді шкода, а ми, дорослі, маємо оберігати і розвивати в дитині здатність до турботи і емпатії.