Книги Ірина Власенко

Микола Хвильовий (1893–1933) — письменник, один з найвідоміших представників Розстріляного відродження. Ким він був? Вальдшнепом чи мисливцем? Фітільовим чи Хвильовим? Комуністом чи комунаром, чекістом чи романтиком-агітатором? Один —  розгублений, наївний і щирий, симпатичний і романтичний, а тому привабливий і близький. Інший — з гарним і жорстким обличчям, нордичним профілем, в очах рішучість і сила, цілеспрямованість і впевненість. Де справжній Хвильовий? І як, захоплений хвилею світлих ідей, червоноармієць, «м’ятежний романтик», вальдшнеп-одинак, який волів босоніж тинятися світом, воднораз став мисливцем з пильними й холодними очима, який закликає до нещадного знищення ворогів. Це різні люди чи подоби однієї людини? А може, більшовицька  революція саме так і змінювала-спотворювала людські обличчя і душі.

Ірина Власенко — українська письменниця, неодноразова дипломантка «Коронації слова», лауреатка Державної премії ім. М. В. Гоголя, переможниця шостого всеукраїнського конкурсу ім. Григора Тютюнника. Має сім виданих романів, п’ять книжок у жанрі белетризованої біографії, оповідання у колективних збірках і журнальних виданнях. Живе і працює у Києві.

Що трапляється з дівчиною, котру накривають видіння про чуже жахливе минуле, в яких вона — жертва сталінських репресій, голодомору, війни, Чорнобильської катастрофи?.. Що відчуває хлопець, коли випадково дізнається, що його прадід був офіцером НКВС? Владу і Софійці доведеться це узнати й усвідомити, що минуле нікуди не зникає, навіть якщо ти про нього нічого не знаєш. Пам’ять предків керує нами незалежно від нашого бажання. Ми чуємо її як музику вітру...

Ірина Власенко — українська письменниця, неодноразова дипломантка «Коронації слова», лауреатка Державної премії ім. М. В. Гоголя, переможниця шостого всеукраїнського конкурсу ім. Григора Тютюнника. Має сім виданих романів, п’ять книжок у жанрі белетризованої біографії, оповідання у колективних збірках і журнальних виданнях. Живе і працює у Києві.

Уявіть, що у вас може бути кілька життів, кілька шансів, щоб виправити свої помилки й здобути щастя... Втім... Шлях людини — то не комп’ютерна гра і навіть не сторінка оповідання, де все залежить від фантазії автора. Шлях у неї один-єдиний, і змінювати його можна тільки за допомогою власної волі й серця. Сашко та Оля намагаються перевірити на собі, чи можна самим обирати долю, переживають втрати й здобутки, подорожуючи бентежними стежками сучасного життя. А воно несподівано розкриває їм таємницю давнього ритона, який вміє притягувати щастя…

Тодось Осьмачка (1895–1962) – видатний український поет і прозаїк, який не підкорився сталінським душогубцям, хоч ті й випустили «на нашу землю із самого споду людської злоби найлютіших собак в образі людей». Він не залицявся до влади, не продавав себе і рятувався від арештів, вдаючи божевільного у божевільні.

Письменник виїхав за кордон у надії перехитрити «агентів гепеви» і боротися зі Сталіним за допомогою Слова. Але «комунівські відьми» разом зі справжнім божевіллям знайшли його і там. Тодось боровся до кінця, не знаючи, чи стане світ кращим.

Довго не знали про це і його читачі в Україні, яким він адресував свої найболючіші одкровення. Бо їх теж «опромінювали всепроникливими струмами» пропаганди й брехні. Та якби Осьмачка раптом дожив до нашого часу, певно, нарешті він знайшов би ту «справжню Україну», яку весь час шукав і про яку боліла його душа й переймався розум. Україну, якою ми можемо пишатися, а не тільки любити.