Книги Олексій Жупанський

«Сірі обійми Міжсезоння» є серединною частиною циклу «Колесо року», своєрідним його екватором і проміжним підсумком, що розділяє хроніки про осінь і весну та оповіді, присвячені літу і зимі. На зміну хронічно хворій зимі у нашу реальність непомітно вповзає Міжсезоння. Воно поволі обплутує сірими мацаками вулиці і будинки, думки і сни, консервує перебіг життя і навіть сам час. Усе, як завжди, почнеться із карантину, який, втім, швидко переросте у щось незрозуміле і жаске. Першими під його вплив потраплять дорослі, які у круговерті своїх дорослих проблем нечасто звертають увагу на всі ті тривожні знаки і знамення, які провіщають прихід Міжсезоння. Тож давати всьому цьому раду знову доведеться дітям, бо лише вони здатні побачити справжню сутність демона Міжсезоння і лише вони врешті-решт здатні йому протистояти, щоб знову зрушити з місця завмерле Колесо року і тим самим запустити новий цикл життя.

З першого дня найдовша навчальна чверть одразу позначається недобрими прикметами. Морозна свіжість зими розтікається хворобливою відлигою, залитими імлою вулицями повзуть зловісні грейдери, більшість вчителів у школі загадково зникли, а плутані пояснення щодо їхніх дивних хвороб і життєвих негараздів не викликають жодної довіри. Всі уроки замінюють фізкультурою, яку починає вести новий незвичайний учитель, що геть не схожий на фізкультурника – та й на вчителя загалом. Так 8-Б клас починає занурюватися у нескінченне моторошне Міжсезоння, яке день за днем усе глибше затягує їх у свою сіру застиглу реальність. Школа майже спорожніла, ніхто не ходить на заняття, окрім їхнього класу, скоро оголосять карантин, і тоді має статися щось по-справжньому жахливе.

Роман «Сірі обійми Міжсезоння» продовжує хроніки циклу сучасного урбаністичного міфотворення «Колесо року». Втім, як і кожен із творів цього циклу, він є цілком самостійним, і його можна читати окремо.

Створена на перетині жанрів магічного реалізму та химерної прози, повість «Осіннє заціпеніння (Стрічання мертвих)» відкриває цикл «Колесо року» і є своєрідним паломництвом за лаштунки звичних нам декорацій буденності. Непомітні на перший погляд провісники лиха на затканих вечірньою імлою вулицях, темні й заплутані справи тих, хто знає, що насправді криється за обтріпаною тканиною реальності, яка з кожним роком все дужче витоншується, могутні й поточені червою корупції чиновники і дивні міські божевільні, а також ритуали чорного бюрократичного чаклунства і, звісно ж, діти – вперті паростки того майбутнього, яке з усіх сил сил намагається пробитися крізь морок сьогодення, діти, завдяки яким колесо цього життя ще хоч якось продовжує обертатися на своїй перехнябленій осі. Все це лягає в основу авторського творення сучасного урбаністичного міфу «Колеса року».

Ця історія почалася розмоклим осіннім днем на початку листопада 2017-го, або ж набагато раніше, а може, й пізніше – тут важко сказати напевне, оскільки вона триває донині і повторюється кожної осені в ніч проти сьомого листопада, коли тканина реальності стає настільки ветхою, що крізь неї стає видно її оксамитово-чорний виворіт, і тоді до нас приходять гості із потойбіччя.

Варто лише в осінніх сутінках вийти на заткані туманом вулиці й придивитися пильніше, як ви побачите їх – блідого хлопчика, дівчинку із тріснутою губою і кульгавого хлопчика, які за дорученням Куратора знову і знову вирушають у своє паломництво за святим вогнем – єдиною запорукою вчасного запуску опалювального сезону. З цього починається плутаний ланцюжок дивних та моторошних подій на День стрічання мертвих, свята, коли, ті, хто вже не з нами, здіймаються на Чортовому колесі у вологу осінню височінь, щоб побачити, як ведеться живим, і ще раз на коротку мить відчути тепло життя.

Олексій Жупанський – видавець і письменник, автор романів «Першими до мене прийдуть діти» (2008), «Лахмітник» (2012), «Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек» (2017), збірки оповідань «Побутовий сатанізм» (2010) та повісті «Осіннє заціпеніння (Стрічання мертвих)» (2023).

Роман «Серце весни (Відьма з околиці)» продовжує авторський цикл сучасного урбаністичного міфу «Колеса року». Втім, як і кожен із творів цього циклу, він є цілком самостійним і його можна читати окремо.

Знайома реальність знову химерно дробиться й віддзеркалюється у прадавніх звичаях, правилах і ритуалах, які, переживши тисячоліття, і досі невидимим мереживом вплітаються у повсякденність, обертаючи таким чином могутнє Колесо року, разом з яким у вічному русі обертається все суще. Та реальність потроху зношується, і все частіше збоїть її спрацьований механізм, через що натужне скрипіння Колеса року сповнює неспокоєм дитячі сни й змушує дорослих неспокійно перевертатися в ліжку і тривожно вдивлятися у пітьму за вікном.

З кожним роком Весні все важче приходити в це місто, кращі дні якого давно минули, так само, як минула юність самої Весни. Їй усе складніше здобувати своє серце з плутаних нетрищ відповідних інстанцій, давно вражених паразитом корупції та бюрократії, а без серця Весна не зможе зцілити місто від лихих зимових чарів і дарувати весняне відродження. Лише діти тут ще можуть чимось зарадити, адже це саме пломенисті вогники їхнього єства не дають цьому місту і його мешканцям остаточно розчинитися в сірій каламуті Міжсезоння, що повсякчас чаїться десь поруч за обшарпаним запиналом втомленої реальності. Проте й з дітьми останнім часом також не все гаразд, бо десь на околиці міста звила кубло Відьма і збирає свою досі небачену колекцію моторошних див…

Усе це почалося не так давно, коли одного сльотавого надвечір’я передчуття близької біди в родині змусило Малого піти за підозрілою старою, яка обіцяла йому допомогу. Звісно, як це часто буває, стара виявиться геть не тією, за кого себе видавала, а Малий ще тричі про все пошкодує, адже Відьма завжди все пам’ятає, а надто про легковажно дані обіцянки. Тепер вона не дозволить Малому так просто забути ту дивну жаску пригоду і постійно нагадуватиме йому про те, що він обіцяв, поволі занурюючи його у темне провалля божевілля й безвиході.

Створений на перетині магічного реалізму та химерної прози, роман «Серце весни (Відьма з околиці)» продовжує авторський цикл «Колеса року» і веде хроніку останніх подій, що сталися в цьому місті. Про це мало хто знає, ще менше про це говорять, адже такі речі зазвичай ретельно приховуються від людського ока. Але саме з цього й починається ця заплутана історія про те, як Весна повертала своє серце, діти намагалися виборсатися з тенет Відьми, які та розкинула чи не по всьому місту, а надто на його околицях, а муніципальна еліта збиралася в садах Золотоверхої Лаври на щорічний традиційний бенкет Весняного рівнодення.