Книги Юлія Смаль

Тиранозавр Рекс — стандартний дино-першачок. У нього є мама-тиранозавр, тато, сестра і брат — теж усі тиранозаври. Ось-ось він піде у школу, де навчиться усього, зовсім як ти! Рекс дружить із брахіозаврами, дейноніхами і теризинозаврами. Друзі часто бешкетують, вирушають у захопливі пригоди, відчайдушно воюють з лихими задираками велоцирапторами, а ще натрапляють на страшного старого спинозавра! Хоча той і виявляється дбайливим милим буркотуном.

Чи знаєш ти, що в лісах України живуть сови? Звісно, знаєш, я не сумніваюся! Сови, сичі, пугачі —  усі ці симпатичні нічні птахи. А що вони роблять, знаєш? Певне, як усі птахи, мами-сови висиджують малят із яєць, а тати-сови допомагають їм у цій нелегкій справі. А потім що? Що стається, коли совенята вилупляться й дивляться своїми величезними совиними очима на свою домівку, на дерева навколо, на цілий ліс? Не знаєш?

А Різдво сови святкують? Звісно! Усі ж святкують Різдво! Можеш не сумніватися. А от як вони до нього готуються, і до чого тут продавці хмар — читай і дізнаєшся.

Про все це, а ще про всіляке інше із життя совиної сімейки, лісу, де вони живуть, їхніх друзів та родичів можеш прочитати тут. Не віриш? Ану ж!

Тільки вважай! Не все так радісно, як може здатися, трапляться тут і сумні хвилинки. Адже навіть сови інколи сиротіють. Проте цього разу все буде добре.

Давно те було. Уже поросли небуттям степи і могили. Й книжки такі мали б уже давно бути, але ми, українці, не мали такого права, бо жили у величезній «щасливій» державі на ймення Радянський Союз — тюрма народів. Минають часи, відходять уже останні свідки подій середини двадцятого століття і ми, нащадки цілих, нащадки вцілілих, збираємо по зернятках їхні спогади. Не забути, не втратити, пам’ятати.

Історії, описані тут, — історії справжніх живих дітей, які уміли гратися і допомагати своїм батькам, мріяли про щось, чогось не любили, часом не були слухняними. Словом, ці історії — історії найзвичайнісіньких дітей, розказані ними чи їхніми родичами. І коли мене спитали б, чи я знаю цих людей, то моя відповідь: «Так». Двоє з оповідачок — бабусі моїх добрих подруг, а одна — моя, бо немає в Україні людей, родин яких не торкнулося страшне слово «Голодомор».

Не бажаю гарного читання. Бажаю мудрого читання, люба читачко чи любий читачу. Нехай на нашій прекрасній землі буде мир і діти ніколи не знають горя.

Коли люди навчилися використовувати вогонь, це змінило їхнє життя. Згодом вони винайшли порох, грецький вогонь, вибухівку і вогнепальну зброю. Зброярі експериментували, алхіміки та хіміки поєднували різні елементи й отримували несподівані реакції та вибухові суміші. А нині ми маємо бойові отруйні речовини і ядерну зброю, вічне джерело енергії, яке водночас може спричинити техногенні катастрофи і радіаційне зараження. Що буде далі – залежить від нас. Хочеш пройти шлях від винайдення пороху і грецького вогню до динаміту і ядерних бомб – гортай цю книжку. Буде захопливо, бо це справді вибухова історія!