Любимый магазин книг

0-800-212-024

Заказать звонок

Задать вопрос

Войти

info@book24.ua

г. Киев, просп. Степана Бандеры, 8/16 оф. 500

Отложенные 0 Корзина 0

RU | UA

Контактная информация

г. Киев, просп. Степана Бандеры, 8/16 оф. 500

info@book24.ua

Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса | Оксана Забужко

Книга Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса

Артикул: UKR000000000027372

Характеристики

Авторы

—

Оксана Забужко

Количество страниц

—

Издательство

—

Комора

Жанр

—

Биография, Мемуары

Год издания

—

2021

Переплет

—

Твердый

Формат

—

130x200 мм

ISBN

—

978-617-7286-70-6

Язык

—

Украинский

220 грн

Нет у поставщика

Доставка

Оплата

Самовывоз в г. Киев (м. Почайна) - бесплатно

Новой почтой до отделения (почтомата):
Заказ до 799 грн. - 75 грн.
Заказ от 799 грн. - бесплатно.

Укрпочтой до отделения:
Заказ до 499 грн. - 40 грн.
Заказ от 499 грн. - бесплатно.

Детальнее о доставке

Наличными при получении
Безналичный расчет
Visa/MasterCard

У новій книжці, присвяченій пам’яті архіваріуса Української Вільної Академії Наук у Нью-Йорку Оксани Міяковської-Радиш (1919–2020), Оксана Забужко звертається до свого улюбленого жанру — міксу мемуару, літературознавчої розвідки та інтелектуального детективу. Читачеві пропонується пройти захопливим маршрутом завдовжки в півтора століття, від сімейної світлини в нью-йоркській вітальні — до українського Таганрога і дитячих вистав «Москаля-чарівника» в домі Чехових, щоб знайти відповідь на одне з головних питань сьогодення: за які уроки історії, пропущені в XIX ст., Україна змушена розплачуватися ще і в XXI?

Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса

Отзывы

Нет оценок

Оставить отзыв

Загрузка отзывов...

Рецензія на книгу Оксани Забужко «Як рубали вишневий сад, або довга дорога з Бад-Емса» Забутими сторінками національної трагедії «Як рубали вишневий сад, або довга дорога з Бад-Емса» - вражаюче актуальний твір відомої української письменниці, літературознавиці, громадської діячки Оксани Забужко, знаної далеко за межами нашої держави чи навіть Європи. Книга вийшла друком від видавництва “Комора” накладом 3000 примірників у 2021 році. Авторка звертається до улюбленого жанру - міксу мемуару, літературознавчої розвідки та інтелектуального детективу. 96 сторінок твору проведуть читача шляхом завдовжки в півтора століття, відповівши на надважливе питання: за які уроки історії, пропущені в ХІХ-му ст., Україна змушена розплачуватися ще і в ХХІ-му? Ця надихаюча книга, присвячена пам’яті архіваріуса Української вільної академії наук у Нью-Йорку Оксани Міяковської-Радиш, порушує проблему ціни нашої мови та культури, викликаючи розуміння ролі української аристократії в їх збереженні. Твір про те, як жорстоко нищили солов’їну, про те, як усупереч заборонам вона продовжувала існувати, турботливо збережена емігрантською інтелігенцією - Прометеями, які сміливо несли вічний вогонь рідної мови. Звичайна можливість говорити та писати українською має надзвичайно високу ціну. Страшно уявити, скільки діячів, певною мірою залучених до будівництва проєкту Україна, ми забули, а навіть жахливіше - ніколи не чули їх ім’я. Такою є, зокрема, Оксана Радиш-Міяковська - дочка відомого українського історика, літературознавця, одного із засновників музею Тараса Григоровича Шевченка - Володимира Міяковського. Оксана Радиш продовжила архівну справу батька в США, була сподвижницею збереження української мови. Саме з її об’ємного архіву Оксана Забужко й черпала багатий історичний матеріал, гостюючи в Нью-Йорку. Авторка запрошує читача поринути в насичену подіями подорож, яка розпочинається у вишневому садку над Пслом, де Антон Чехов знайомиться із сестрами Линтварьовими, і завершується в нью-йоркській вітальні жінки (Оксани Радиш), яка у вирі історії не втратила самобутність, стійкість та інтелектуальний аристократизм. Ця книга про тих, хто обрав українськість або не обрав її, але вніс (як Чехов) у російську літературу (за Забужко ретрансльовану з української культури) вміння в жінці бачити людину. Твір змусив мене подивитися на світ інакше та, беззаперечно, вартий статусу “must read”. Хоч обсяг є невеликим, змістова насиченість, дійсно, вражає. «Як рубали вишневий сад, або довга дорога з Бад-Емса» - це ґрунтовне дослідження й особисті роздуми письменниці про вплив українців на російську культуру, зокрема літературу. Це саме наш вишневий садок в Антона Чеха (справжнє прізвище знаного нами Чехова), тільки світ цього не знає, та й навіть ми, на жаль. Відомі твори Чехова, зокрема “Вишневий сад”, “Три сестри”, “Чайка”, містять покликання на українські тексти, а також мають прототипів серед видатних земляків, здебільшого жінок. Очевидно, що не один Микола Гоголь надихався українським, увіковічнивши це у творчому доробку. На нещастя, наша нація стала заручником безжального впливу: століттями насаджувалась ідея, що то "вєлікая руская культура" впливала на нас, що “хохли” нічого не варті. Кульмінацією гноблення став Емський указ 1876 року (саме в курортному Бад-Емсі й був підписаний цей «документ»). Усе це формувало стійкий комплекс меншовартості, а наш народ безперестанку намагалися знищити, вирубати, як вишневий сад. Українців позбавляли кисню для розвитку, модернізації… І ось саме зараз, після початку повномасштабної війни, пробуджується свідомість, та сповна починаємо розуміти, чому ж у національній літературі стільки трагізму. Та хіба ми маємо право вважати себе “нижчою расою”, коли "..цей народ, опинившись після найстрашнішої в історії людства війні у біженських бараках - без хліба, без ліків, без певного майбутнього, - першим ділом добуває папір, верстат і заходжується друкувати книжки…” - “...це і є знак великої культури, не меншою мірою, аніж списки геніїв, котрим пощастило вижити". М’яко та фундаментально, використавши декілька невеликих, однак влучних прикладів, Оксана Забужко вилікує національний комплекс неповноцінності. На мою думку, книга стане дієвою вакциною від цієї “недуги” для кожного, хто її прочитає. "Як рубали вишневий сад, або довга дорога з Бад-Емса" Оксани Забужко здатна відкрити очі на раніше невідомі факти, що, без перебільшення, шокують, розповідаючи про затьмарені й забуті історії української шляхти, жіноцтва та еміграції. Не тільки корисним, а й цікавим видався для мене цей твір. Анотація до книги влучна - мені, справді, вдалося поринути в захопливу подорож часом! Із кожною сторінкою виникало все більше питань: «Що авторка має на увазі?»; «Що буде далі?»; «Які ж наслідки врешті-решт?». Оксана Забужко вміло побудувала розповідь, що згодом все складалося в чіткий пазл. Часом, щоправда, було важкувато сприймати текст, адже письменниця викладає багато інформації та фактів, при цьому покликаючись на якісь супутні моменти. Однак це жодним чином не впливає на загальне позитивне враження від такої глибокої феноменальної книги. Вона надихає, перевертає світогляд, зцілює, скеровує. Чи варта книга прочитання? Беззаперечно! «Як рубали вишневий сад…» - це поєднання сімейних розповідей, переплетіння людських доль та згадок забутих сторінок української історії. Це книга, що допомогає зрозуміти теперішнє, долаючи прірву до минулого. Це 96 сторінок та близько 3 годин Вашого часу, що, зрештою, змінять кожного. Раджу прочитати!

“Як рубали вишневий сад або Довга дорога з Бад-Емса”, Оксана Забужко, міксу мемуару, літературознавчої розвідки та інтелектуального детективу. Книга “Як рубали вишневий сад або Довга дорога з Бад-Емса” дуже відіграє велику роль, вона написана в художньому стилі. На мою думку, що ця книга видавала в 2021 році, тобто, це історична та мемуарна книга, але вона має дуже гучні нагороди, автор має визнаний майстер, Оксана Забужко має великі літературні таланти, тому вся концепція дуже глибока та актуальна. Я думаю, що ця книга може захоплювати кожного історика, оскільки, в цієї книжці описані деяких спогадах в котрих родинах, якщо казати в літературному напрямку, то пані Оксана може здобути велику нагороду в Україні. Я думаю, що авторка мала свою точку зору, оскільки, у кожного поета та письменника є своя точка зору. Якщо кажучи про сюжет цієї книги, то вона дуже характерно ідеться про характерних осіб сімей Міяковських-Радиш, Линтварьових, Чехових, Заньковецьких. Ця книга написана в деяких розділах, події ХІХ - ХХ ст., і які були відношення між Росією та Україною, на однієї глави чітко описує про події, які були в Радянському Союзі. І ще там чітко описано про Емський указ 1876 році, і сам Чехов був українофілом, мав поваги до України, але він письменник українського походження, і поважав, що він є українцем. Але, Чехов - такий російський письменник, що він не так сильно відносився до України. Та його життя повʼязана з Україною. Деякі історики можуть характерно аналізувати про діяльність деяких родинах та Чехових. В цієї книзі дуже можна підчеркнути характерні особливості, які чітко описані в деяких главах. Ось тому, сюжет цієї книзі дуже розкритий, та має такі риси характеру. Всі герої цього сюжету були живими, і про них мали подібні та історичні факти. Чесно кажучи, мені сподобалось, але деякі деталі бувають із помилкою, ну якщо там була інтерпретація, то була схожою неправдою, але порівнюючи з кількома оцінками від критиків, то в електронному бібліотеці “Librarius” та “Yakaboo” є багатьох оцінок та критиків, кожна людина має писати свої думки, мислення, та поставити оцінку, на мою історичну думку, що письменниця хотіла виразити свої подібні думки, під час написання мемуарів, ось вся ця компетентність поглиблена в літературі, книга мені зацікавило тільки тим, що розкривають деякі події, повʼязані з родиною, коли побачив таку назву книги, то не зрозумів трішки, елементи цієї книги - характерні та символічні. Можна повʼязати з елементами сюжету, наприклад: з історичними сюжетами. Основна ідея цієї повісті: мемуарні моменти в цієї повісті, від Чехова до українських сімей, що передається з покоління в поколінь. Роман ідей - доволі незвичний для українського письменства жанр. Його наявність - як показник нормальної температури і для літератури, і для суспільства. Поки що до норми далеко (і там, і там), але бодай є позначка для порівняння. Структура: ця повість складається три частини(тобто, декілька розділів): Перша частина: “Бо на те я королівна…”, “Про трьох сестер з вишневого саду”, “Хто винен, або В пошуках Маросєйки”; Друга частина: “Кохайтеся, чорнобриві…”, “Білим по білому або Про трьох Оксан із “планети Ді-Пі””, “Про колективний ПТСР і трохи “якбитології””; Третя частина: “Пропаща сила”, “...чи “українське чудо” ?”. На кожній главі дуже характерні сюжетні елементи, та на основі йдеться про кожну сімʼю, які були менш відомими, та за вказаним джерелом повідомляється те, що сімʼя Міяковських-Радиш та Линтаврських мали справжні дружні відносини, та підтримували одне одного. Вважати, що в лексиконі цього твору дуже свідомі та контрацептивні. На мою думку, що характери героїв іноді по-різному, кажучи про Оксану Міяковських-Радиш, яка вона жила за часів ХХ-ХХІ ст, та прожила 100 років, і змогла пережити ці події, які були в УНР та СРСР, і декілька років проживала в США, та змогла згадати про декілька сімей, та написала в своїх мемуарах, і через це і присвячується ця книга, яку написала Оксана Забужко. Якщо казати про Володимира Міяковського, то він був відомим діячем, і добре знав Оксану, і працював на УВАН, сестри Линтаврських були дуже характерними, сказати про сімʼю Закревських, то вони були важливими особами, з приводу Оксани Линтварьових, то були друзями, і підтримували одне одного, і мали дружні стосунки, важливо тим, що вони довго дружили. З приводу художніх засобів цього повісті, то там присутній епітет - “живих людей”, “імпресіоністські світлоні”, “напоєність сонцем”, “вишневий сад”, “молодша сестра”, “шевченківська тема”, “пропаща сила”, “дорожніми знаками”, “сучасний театр”, “генетична свобода”, “порядна людина”, гіпербола, метафора. Якщо сказати про образ-символи цього мемуару-повісті є: ріжки, фалоси, аристократія, мемуари, ясність, прозорість, співунки-реготушки, трагізм, транспонована, трагізм, довіри, мемуаристики, залюбки; З приводу темпи і ритми, то там темп дуже стабільний та нормалізований, тому що, письменниця написала в такому темпі, що дуже було цікаво. А ритми цього мемуарного повісті полягають в тому, що письменниця написала кількість сторінок, скільки було мінімально(тобто, 90-100 сторінок), а ось такий приклад можна дати, коли поет пише вірші, і додає в свою збірку, чи письменник, який пише свій короткий твір на мінімальні сторінки. Оригінальність сюжету дуже компетентний, оскільки, все йдеться про мемуарні частини Оксани Міяковської. З цитати самої письменниці: “В’язниця не для поетів, поетам належиться проходити крізь стіни.”, та “Творчі кризи — це достатньо регулярна штука, не пов’язана з ревізією життєвого шляху. Неминуче, на певному етапі, як і багато українських письменників до тебе, ти приходиш до розуміння, що ліміт твоєї реалізованості визначається не тільки тобою. Щоби мати велику літературу, потрібне заможне розвинене суспільство.” Вже тоді, будучи лишень філософією, що пише вірші, вона розпачливо зойкнула: «Господи, що ж це діється, — хочу розгублено бовкнути, / та тим часом мого язика передано на компостер» (Вірші: 1980—2013. — К.: Комора, 2013). Це було домовлено ще перед «Польовими дослідженнями...», які скасували всі компостери на її подальшому шляху. Але сама вона збагнула відсутність жанрових стін і берегів у книжці «З мапи книг і людей»: «Так воно зазвичай і відбувається: спершу пишеш — і щойно перегодом, із роками, розумієш, що написала... Мої вірші й проза завжди «знають» більше, ніж знаю я» (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2012). Навіть зазвичай проникливий літературознавець Ярослав Поліщук пише про другий її роман, «Музей покинутих секретів» (2009), як про «антипідручниковий», що «надміру розбудовує рефлексивний план, забуваючи про обмежувальні рамки жанру... Окремі ескапади можна було б залишити для інших... жанрів» (РЕвізії пам’яті: літературна критика. — Луцьк: Твердиня, 2011). Що сказати з мого точку зору про цю книгу, то коли я його прочитав, то вразило мене тим, характерна особливість кожної особи дає те, що раніше ми не дізнались багато цікавого, якщо казати, про процес роботи над книгою, то письменниця чітко працювала над цим, та трішки відредагувала, оскільки на основі цієї книги - йдеться в мемуарах, але помітив декілька слів, які пишуться з помилкою, тобто на граматичних помилках, але на мою думку, що письменниця трішки не знала, що правильно краще перевіряти перед публікації, щоб не було таких грубих, граматичних і орфографічних помилок, оскільки, я сам пишу вірші, то під час творчих робіт помітив, що краще не робити помилки, і не видавати в редакції свої вірші або твори з помилками, і звернути краще увагу на деякі вирази, та рядки, які не мають жодних помилок. Але не маю ніяких претензій, можна прочитати таку цікаву книгу з сюжетним елементом. Мабуть, якийсь взаємозвʼязки є між Чеховим та Линтварьовим, тобто як дружні стосунки, але незважаючи на те, що є життя та справедливість в країні. Рекомендую прочитати книгу, оскільки, все йдеться в характерних позиціях, також, поглинутись в епоху ХІХ - ХХ ст, і дізнатись, як жили в ці двох століть, та мати поглиблений сенс цієї книги. Ну якщо хочете, то можна купити книгу в електронному вигляді або надрукованому вигляді, це може бути цікаво для читання. Якщо чесно, то мабуть планую ще раз читати цю книгу, і дарую своєї дівчинці, своїм знайомим, та одногрупникам. P. S. “Ця книга, та цікаві мислення оцінюється позитивно”

Оксана Забужко

Оксана Забужко – украинская современная писательница, публичная интеллектуалка. Писать поэзии начала еще в детстве. Первое произведение «Полевые исследования украинского секса» было опубликовано в 1996 году и считается первым бестселлером независимой Украины. В романе «Музей заброшенных секретов» писательница рассказывает правдивую историю жизни в Украине трех поколений: от 1940 до 2004 годов. Среди известных произведений Оксаны Забужко следует назвать и книги «Сказка о калиновой свирели», «Сестра, сестра», «Notre Dame d'Ukraine», «Здесь могла бы быть ваша реклама». На сегодняшний день, многие стихи писательницы положены на музыку, а кинорежиссеры интересуются ее произведениями для экранизации.

Оксана Забужко родилась в Луцке, в сентябре 1960 года. Из-за того, что отца девочки преследовало КГБ, в 1968 году семья переехала в Киев. Здесь юная писательница окончила философский факультет и аспирантуру по эстетике Киевского университета им. Т.Г. Шевченко.

Забужко долгое время читала лекции по эстетике в Киевской государственной консерватории им. П.И. Чайковского и по приглашению ездила со своими лекциями к студентам Колумбийского, Йельского, Гарвардского, Питбурского университетов, а также университета штата Пенсильвания.

Творческий путь

Признание и слава к писательнице пришла в 1996 года, когда было опубликовано ее первое произведение «Польові дослідження з українського сексу». В этом романе автор подняла актуальные во все времена темы: женской судьбы, отношений, выбора, одиночества, зависимости, страсти, сущности искусства и т.д.

Не меньшего внимания заслуживает и книга «Музей покинутих секретів». Это семейная сага о жизни трех поколений, о любви и предательстве, о войне и смерти, о власти прошлого над будущим.

Сборник эссе «З мапи книг і людей» расскажет о людях, книгах, местах, городах, спектаклях и фильмах, которые так или иначе повлияли на судьбу автора. Жанровый микс мемуаров и философские размышления делают это произведение привлекательным для читателей-интеллектуалов.

Абсолютно все книги автора затрагивают актуальные и волнительные темы, будь то «Сестро, сестро», раскрывающая самые сокровенные тайны женской души или «І знов я влізаю в танк...», рассказывающая о реальных событиях, происходящих сегодня на востоке Украины.

Стоит отметить, что любые произведения Оксаны Забужко, вне зависимости от того это стихи, романы или короткие эссе, затрагивают важные и актуальные темы, а благодаря легкому слогу и способности автора донести до читателя самую суть, они действительно трогают душу и заставляют посмотреть на многие вещи под иным углом.

Рекомендуем

Хотите купить книгу Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса? В каталоге нашего интернет-магазина вы найдете лучшие образцы художественной литературы, классические произведения, жемчужины отечественной и мировой поэзии. Все книги предлагаем недорого. В интернет-магазине Book24 можно не только заказать книгу по доступной цене, но и воспользоваться сервисом курьерской доставки. Отправляем заказы в Киев, Одессу, Днепр, Львов, Харьков и другие города Украины. Доставка занимает 1-5 дней.

Все товары категории

Все товары бренда Комора

Нужна консультация?

Наши специалисты ответят на любой интересующий вопрос

Задать вопрос

Корзина