Издательство Фолио

Джанмухаммед (Едіп Ефенді) — кримськотатарський поет, літописець та аристократ XVII ст. Зять видатного полководця Кримського ханства Тогайбея. Супроводжував калгу-султана Кирима Ґерая під час військових походів. Автор героїко-епічних поем «Сефернаме» й «Тогайбей» про спільні бойові дії кримських татар та українських козаків проти Речі Посполитої.

Його твори є важливими культурно-історичними мостами між кримськотатарським та українським народами. Вони допомагають нам зрозуміти складні й багатогранні стосунки, що об’єднували та взаємозбагачували етноси, які віддавна жили поруч на одному просторі.

Тарас Шевченко (1814–1861) — видатний син України, людина-легенда, геніальний поет, художник, творча спадщина якого увійшла до скарбниці надбань світової культури. Його Слово — живе й невмируще — і сьогодні кличе до боротьби, бо тільки «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».

Шевченків «Кобзар» перекладено на понад 100 мов світу. У цьому виданні поет відкрив людству свою батьківщину, показав її душу, розповів про героїчні й трагічні сторінки її історії й силою свого таланту провістив, що Україна була, є і буде. «Малий Кобзар» містить кращі вірші, поеми і балади великого поета, які були написані у 1837—1861 роках.

Ім’я англійця Вільяма Шекспіра (1564–1616) незмінно згадується серед імен видатних митців слова всіх часів. Він подарував людству розмаїття драматичних та поетичних творів, які мають незаперечний вплив на світовий літературний процес. У багатому творчому доробку поета «Сонетам»  належить особливе місце. У них Шекспір вийшов за межі традиційних тем і поетичних норм, започаткувавши чимало новацій. Зокрема, змінив форму вірша, наповнив його багатим змістом і глибокою думкою, розширив тематику. Водночас цикл шекспірівських сонетів — ще й своєрідний ліричний щоденник, у якому є оповідь і про палку дружбу, яка  будить думку й спонукає до творчості, і про пристрасне кохання до «смуглявої леді» — реальної жінки.

Для Василя Стуса (1938–1985) перекладацтво мало особливе значення, адже дозволяло формувати україномовний творчий контекст світової культури, вдосконалювати поетичну мову, вириватись із сірої і часто жахливої буденності у світ Гете і Рільке, Едуарда Меріке і Бертольда Брехта, Хрістіана Вайзе і Артюра Рембо. У перекладацькому доробку Василя Стуса не лише поезія, а ще й проза і драматургія.

До цієї унікальної збірки ввійшли всі 94 Стусівські переклади з Рільке, 5 перекладів з Гете і надзвичайно важливий переклад вірша єврейської поетки Рахель під назвою «Метaй», або «Мої мерці». Це символічний фінал всієї книги перекладів і квінтесенція Стусової філософії: виростати з традиції, аби підтримувати творче горіння і в такий спосіб долучатися до творення світової культури.

До уваги зацікавленого читача, допитливого студента і вимогливого дослідника пропонується видання, що містить всю збережену поезію та малу прозу українського митця, медика і мислителя Юрія Івановича Липи (1900—1944): не раз друковані вірші, драматичні поеми, переклади і новели доповнено малознаними та нещодавно виявленими публікаціями — у підсумку понад 200 творів, написаних протягом 20 років (1918—1938). В оглядовій статті крізь автобіографічні й знакові твори окреслено життєвий шлях Ю. Липи. Прижиттєві рецензії на три авторські збірки поезій ≪Світлість≫, ≪Суворість≫, ≪Вірую≫ і тритомник новел ≪Нотатник≫ ілюструють сприйняття творчості Ю. Липи його сучасниками.

Адам Міцкевич (1798—1855) — видатний польський поет, перекладач, родоначальник нової польської літератури та мови. Його ставлять поруч із Байроном та Ґете. Роль Міцкевича для польської літератури можна порівняти з роллюШевченка — для української. Життєва доля поета — борця, лицаря, шляхтича — органічно вплетена в історію Польщі та польського національно-визвольного руху. Лейтмотивом йогодіяльності, як визнає М. Рильський, було «жертовне і дійовеслужіння вітчизні».

Події у поемі "Пан Тадеуш" відбуваються на початку XIX століття у багатій садибі в Литві. Міцкевич з гумором і сумоммалює світ шляхетської старовини, не приховуючи його вад, розуміючи його історичну приреченість і водночас милуючисьйого барвистістю, показує незабутні польські типажі, щопоступово зникають, й молоде покоління. Під пером геніального поляка історія суперечки старопольських сімейчерез напівзруйнований замок, дещо безглузда і сумна, розгорнулася в цілу енциклопедію шляхетських звичаїв і побуту на межі ХVІІІ—ХІХ століть. Поема з романтичноїідилії переростає у широку епічну картину, яка містить багатояскравих описів природи, культурних та історичних нюансівепохи та польської культури.

Неперевершений переклад українською здійснив поет Максим Рильський.

Василь Стус (1938-1985) — поет і правозахисник, який жив так, що його ім’я для мільйонів українців стало символом національної і людської гідності та незламності. За будь-якихумов він відстоював ідеали добра і свободи: «...Голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставатидо загину».

До цієї книги увійшли вірші зі збірок «Зимові дерева», «Веселий цвинтар» та «Палімпсести». Щоб зламати волю Василя Стуса, представники КДБ почали боротьбу з йогорукописами — їх викрадали й палили. Але поет відновлюваввірші з пам’яті, й написане під час ув’язнення стало вершиною його творчості.

До книжки поета, археолога і політичного діяча Олега Ольжича увійшли найперші поезії, прижиттєві поетичні збірки «Рінь» і «Вежі», збірка «Підзамча», яку друзі Ольжича видали вже після його смерті, а також прозові твори, публіцистика і листування.

Творчість поета героїчна, він вірить у правду, свободу і призначення людини. У збірці «Рінь» переважають теми праісторії і древнього середньовіччя. Поезія збірки «Вежі» вже більше відбиває революційний світогляд Ольжича, майстерно обрамлений романтичними мотивами. У публіцистичних статтях він пише про освіту і виховання молоді, українську культуру, розмірковує про духовність і самосвідомість.

Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920-1930-х рр. XX ст. Це доба творчої особистості, що ввійшла в конфлікт із тоталітарним режимом. Більшість учасників цього процесу були репресовані.

До цього видання увійшли твори Бориса Антоненко-Давидовича (помер на засланні) «Чистка», «Де подівся Леваневський», «Протеже дяді Васі», «Хто такий Ісус Христос», «Три чечени», «СІЗО»; Івана Багряного (покарання відбував у спецпоселеннях Далекого Сходу, що підірвало здоров'я письменника) «Скелька» (історична поема), «Чому я не хочу вертатись» до СРСР (публіцистична стаття), «Морітурі» (драматична повість), репродукції картин Михайла Бойчука (розстріляний у Києві).