Издательство Лаборатория

Ліста все своє життя боялася Випробування — жорстокого ритуалу, що ламає тіло, волю й душу, наділяючи обраних неймовірними здібностями. Проти своєї волі вона виходить з Випробування не просто живою, а смертельно небезпечною. Тепер її тіло — зброя, а свідомість — поле битви між обов’язком і власним вибором.

У центрі інтриг, де союзники зраджують, а вороги рятують, Ліста змушена  обирати: стати пішаком чи повалити систему, яка створила її. Між придворною політикою, таємними змовами й несподіваними почуттями вона шукає власну силу і правду, яка може коштувати їй усього.

Великдень, 2022 рік. Ольга повертається з Києва до рідного селища на Рівненщині, де у домі із візерунками-оберегами її чекає мама, яка досі оплакує чоловіка, сестра, що намагається почати нове життя, і бабця, чия пам’ять повільно розчиняється між минулим і теперішнім. Саме від бабці Оля дізнається про кулінарну книжку прабабці — сімейну реліквію, яку всі вважають втраченою. Чи вдасться дівчині знайти цю книжку і відтворити прабабцин рецепт ясминого пирога? І чи готова вона стати матріархом сім’ї, адже чия книга — тоє і господарство?

Доки Оля шукає книжку, життя селища поволютку відкриває невидимі виміри, де сюжети народних казок переплітаються із плітками, сни — зі спогадами, а померлі близькі приглядають чи належно ви випрали одяг.

У сучасному світі жінки мають більше влади, юридичних і репродуктивних прав та можливостей для професійного зростання, ніж будь-коли раніше. Та попри очевидний прогрес, журналістка Наомі Вулф звертає увагу на інший, значно підступніший механізм соціального контролю. Через розлади харчової поведінки, культ худорлявості, страх старіння, індустрії дієт, косметики й хірургії сучасна жінка опиняється у нескінченному прагненні відповідати неможливому ідеалу «бездоганної краси». Чим більше прав і влади отримують жінки, тим суворіші вимоги до їхнього тіла. Чим ближче вони до успіху, тим жорстокішою є кара за «недосконалість». І що сильнішими вони стають назовні, то слабшими мають почуватися всередині. Саме тому наступний етап феміністичного руху як ніколи залежить від того, що вони обирають бачити, дивлячись у дзеркало.

Вони надто різні, щоб бути парою: Рія — амбітна архітекторка, яка уникає серйозних стосунків, і найбільше в житті боїться втратити власну свободу, в той час як Лесик — мовчазний власник бару, втілює спокій і надійність. А от їхня дружба видається цілком логічною, міцною і безпечною. Майже ідеальною!

Майже… Допоки випадкова пристрасть не змінює все. І там, де Рія виплекала у собі впевненість, що кохання — це пастка, Лесик готовий терпляче доводити їй зворотнє: що іноді людина поряд може стати єдиною справжньою опорою.

Віра Дорош зростає у родині, де на три кімнати вдвічі більше телевізорів, а правда змінюється залежно від телеканалу. Вимогливість і жорстокість для неї — виховна норма, а завжди бути кращою — єдиний спосіб заслужити любов. Одного дня через збіг обставин підлітка Віра отримує в руки мікрофон регіональних новин. Так починається трагічний, але водночас і комедійний шлях дівчинки, яка мріє про славу у світі українського телебачення. Компроміси із совістю, курйози, домагання, спокуси і ризик — в її історії ви прочитаєте усе, що передує прямому етеру. Усе, що не покажуть у вечірніх новинах.

Кідан Адане — спадкоємиця династії, яка виросла далеко від невловимих тіней і людських кровних ліній, що отримують владу завдяки союзу з безсмертними. Вона сирота, одержима захистом і готова на все заради тих, кого любить. Коли зникає її сестра Джун, Кідан упевнена: винен Сусеньйос Саґад — жорстокий вампір, пов’язаний з її родовою кров’ю.

Щоб знайти Джун, Кідан вступає до елітного університету Юкслей, де людські спадкоємці навчаються, щоб обирати собі вампірів-покровителів і здобувати владу. Вона змушена вивчати древню філософію, працювати з чотирма загадковими студентами й ділити дах із самим Сусеньйосом — навіть коли той робить усе, щоб зламати її. Його темна сутність пробуджує у ній щось жорстоке і спокушає. І коли темрява шепоче її ім’я, час обирати: перемогти зло, яке б'ється в унісон з її серцем, або ж прийняти його.

Спілкування формує наші стосунки й визначає рішення, які ми приймаємо, але його наукові основи і шляхи вдосконалення досі залишаються маловідомими. Книжка «Спілкуйся» професорки Гарвардської бізнес-школи Елісон Вуд Брукс відкриває захопливі дослідження про силу ефективної комунікації. Авторка пропонує інструменти, які, за словами її студентів МВА, справді змінюють життя. Поєднавши психологію, лінгвістику, соціологію й нейронауку, Брукс розробила оригінальну модель TALK:

T – Topics (Теми): вправні співрозмовники вибирають хороші теми та роблять будь-яку тему кращою;
A – Asking (Запитання): допомагають нам переходити від однієї теми до іншої та заглиблюватися в них;
L – Levity (Грайливість): вона не дає нашим розмовам занудитися;
K – Kindness (Доброзичливість): хороші співрозмовники дбають про інших і виявляють цю турботу.
Спираючись на власні дослідження, Брукс доводить, що навіть невеликі зміни у способі комунікації здатні докорінно вплинути на наші стосунки, кар’єру і життя.

Винахідник Рей Курцвейл пропонує свіжий погляд на сингулярність, оцінюючи власне передбачення 1999 року про те, що ШІ досягне рівня людського інтелекту до 2029 року, і досліджуючи різке зростання технологій, що в найближчому майбутньому розширять людський інтелект у мільйони разів і назавжди змінять життя.

Від перебудови світу атом за атомом за допомогою наноботів, переосмислення інтелекту шляхом підключення нашого мозку до інтернету, зниження рівня бідності і насильства, зростання відновлюваної енергетики і 3D друку до їх потенційних небезпек: впливу на зайнятість, безпеку автономних автомобілів і технологію After Life, що має на меті віртуальне відродження померлих людей за допомогою поєднання даних і ДНК.

«Сингулярність вже близько» — це підсумок шістдесяти років досліджень у галузі штучного інтелекту і найвизначніший внесок в історію науки.

Гуманітарні науки завжди займали центральне місце в освіті, оскільки вважалися необхідними для формування компетентних демократичних громадян. Але зараз, стверджує Нуссбаум, уявлення про цілі освіти змінило напрям у всьому світі. Все частіше головною метою навчання виявляється формування навичок економічної продуктивності, а не критичного мислення й емпатійності. Цей короткозорий фокус на прибуткових навичках підриває здатність людини критикувати владу, зменшує симпатію до маргіналізованих та інакших, а також знижує компетентність у вирішенні складних, глобальних проблем. Втрата цих базових здібностей ставить під загрозу здоров'я демократій і надію на гідний світ.

У відповідь на цю жахливу ситуацію Нуссбаум стверджує, що людство повинне протистояти спробам звести освіту до інструменту валового національного продукту. І, навпаки, працювати над тим, щоб відновити зв'язок освіти з гуманітарними науками, дати можливість формуватися як справжні демократичні громадяни своїх країн і світу.

Весна 1941 рік. Третій Райх святкує перемогу.

Заволодівши Німеччиною, Гітлер розпочав серію блискавичних кампаній, які розгромили Польщу, Данію, Норвегію, Францію, країни Скандинавії, а потім і Балкани. Лише Велика Британія встояла перед нацистами, але навіть вона була побита, понівечена і близька до поразки.

А 22 червня 1941 року нацистський диктатор повернув на Схід і кинув свої сили на простори Радянського Союзу. Це була Unternehmen Barbarossa – «Операція Барбаросса». Уклавши з Гітлером пакт про ненапад ще в 1939 році, Сталін був заскочений зненацька, коли окрилена роками безперервних перемог нацистська армія прорвалася через кордони і змусила Червону армію відступити.

Масштаби «Операції Барбаросса» важко усвідомити: разом із союзниками сили вторгнення складали майже чотири мільйони людської сили, понад півмільйона автомобілів – а коней ще більше, – понад сім тисяч артилерійських знарядь, майже чотири тисячі танків і самохідних гармат, а також близько трьох тисяч літаків. Але цей перелік приховує, що всі ті чоловіки і жінки, які скупчилися на кордоні, а також їхні друзі й родини вдома, мали імена, обличчя, історії. «Барбаросса» змінить все і покладе край мільйонам із них.

Але ця книга не про трагедії і страждання. Вона про вторгнення очима звичайного фронтовика, капралів і сержантів, офіцерів нижчої й середньої ланки, які віддавали накази у бою. Це правда від людей, які билися на цій війні, були винними у ній і зрештою програли.

Франція, 1798 рік. Сестрі Перпетуї доручено сидіти з надзвичайним пацієнтом, який потребує цілодобового нагляду. Цього чоловіка повільно вбиває ізсередини золота виделка, яку він сам і з’їв.  Але це ще не все — подейкують, що він робив жахливі речі, намагаючись вгамувати власну ненажерливість... яка, як кажуть, мучить його й досі.

Колись Таррар жив у сповненому любов’ю світі серед бідних, але мальовничих краєвидів сільської Франції. Проте цей світ не такий уже й лагідний, і покинутий напризволяще хлопець губить себе серед плутаних стежок революційної Франції, віддаючись на милість незнайомців, доки його нестримний голод починає зростати.

«Ненажера» — моторошний роман, натхненний реальною історією Великого Таррара,  ліонського ненажери, що майстерно зображає світ злиднів, голоду, хаосу, надії на виживання тих, хто опинився на маргінесі французького суспільства XVIII століття.

Більшість стартаперів вперше потрапляють до зали засідань ради директорів, коли починають керувати власною радою. Але як працюють ради директорів? Як їх слід структурувати, керувати ними і використовувати, щоб стартапи могли зростати, уникати пасток і отримувати максимум користі від своїх рад директорів? Бред Фелд, Махендра Рамсінгані й Метт Блумберг діляться власним досвідом роботи у сотнях стартапів і пояснюють, як перетворити раду з формальної структури на справжній стратегічний актив компанії.

Практичний посібник для засновників, CEO, інвесторів і незалежних директорів «Ради директорів стартапів» охоплює всі етапи: від створення і складу ради до її динаміки, юридичних обов’язків і кризових рішень. Завдяки реальним історіям, чітким порадам і гумору авторів, книга стане незамінним дороговказом для тих, хто будує або очолює стартап, а також для всіх, хто хоче навчитися керувати відповідально, усвідомлено й ефективно.

До 1870 року людство жило в жахливих злиднях, а повільний розвиток винаходів компенсувався зростанням населення. Потім стався великий зсув, і впродовж 140 років — «довгого ХХ століття» — винаходи рвонули вперед, подвоюючи технологічні можливості і докорінно трансформуючи економіку, поклавши край майже всеосяжній матеріальній бідності. Наші предки припускали, що ми використаємо ці можливості для побудови утопії, та минуло вже понад 150 років і «довге ХХ століття» закінчилося, а перед нами постали глобальне потепління, економічна депресія, невизначеність, нерівність, а також найгірші й найкривавіші з усіх відомих тираній. У чому ж причина?

Професор економіки Бредфорд Делонґ досліджує, як стався такий безпрецедентний вибух матеріального багатства, як він трансформував світ і чому ми досі в дорозі, а не в точці призначення, і, у найкращому разі, лише повільно сунемо до утопії. «Курс на утопію» із разючою широтою та амбітністю демонструє, як і чому минуле століття стало не стільки маршем прогресу, скільки сутулістю в правильному напрямку.

США, початок 1980-х. Мадонна вривається на музичну сцену і підкорює країну своєю розкутістю і приголомшливим талантом. Шкіряна куртка, пояс зі стразами, шкіряні ковбойські напівштани і лиш одне запитання «Do you like to boogie-woogie, do you like my acid rock?». Вона перетворюється не просто на ікону розваг, а на справжній вибух, що змінив культурну та суспільну історію в усьому світі, не менш потужно за Елвіса чи Beatles. До неї тягнуться як до символу нової епохи — ікони фемінізму, яка зняла кайданки обмеженості й стала частиною нового, бунтарського покоління.

На тлі епідемії СНІДу Мадонна піднесла тему гомосексуальної орієнтації широкому загалу, запекло відстоюючи право людини кохати кого завгодно і бути ким завгодно. Наперекір жорсткій критиці, вона ніколи не відокремлювала музику від особистої політичної позиції і ніколи не припиняла експериментувати. Вона прагнула долати кордони, створюючи провокаційну, пронизливу музику, кліпи, фільми і живі виступи, які змінювали культуру в усьому світі.

Зелений століттями асоціювався з усім мінливим і нестійким: дитинством, коханням, азартом і навіть фінансами. Його пов’язують із римським імператором Нероном, ісламом і екологічними рухами. Ґете називав зелений кольором середнього класу, авангардисти Баугаузу фактично «очорнили» його, а науковці XIX століття були переконані, що стародавні греки взагалі не розрізняли цієї барви.

Французький історик-медієвіст Мішель Пастуро розвінчує численні міфи й досліджує неоднозначність зеленого — кольору, який лише в епоху романтизму остаточно утвердився як символ природи. Колись зневажений і маргіналізований, він поступово завоював своє місце, і став універсальним, заспокійливим та всюдисущим у сучасному світі.

УВАГА! У КНИГИ ДЕФЕКТИ ПАЛІТУРКИ (обкладинки):

Нове видання від Володимира Савчука — професора, консультанта в області стратегічного управління і фінансового менеджменту, автора низки книжок у галузях стратегічного, фінансового та ризик-менеджменту підприємств.
В основі цієї книги лежать раніше опубліковані матеріали, які були істотно змінені, доповнені й адаптовані до рівня менеджерів, що приймають ключові управлінські рішення. Книга вводить і структурно визначає поняття Business Intelligence як фундамент управління підприємством в умовах сучасної турбулентності бізнес-середовища.

Складається з трьох тематичних розділів: перший — присвячений стратегічному менеджменту,  другий — традиційним фінансовим технологіям у форматі «Для не фінансистів»,  третій — присвячений ризик-менеджменту.