Издательство Навчальна книга Богдан

У повісті «Ідоли падуть» Юліана Опільського (справжнє ім’я — Юрій Львович Рудницький (1884–1937), західноукраїнський письменник, історичний романіст) розповідається про часи князювання Володимира Святославовича й запровадження 988 року християнства на Русі.

Падуть язичницькі ідоли, народжується нова культура у святих книгах та будівництві величних храмів, у яких домінують кращі зразки архітектури й мистецтва тодішньої Візантії. Текст подається за сучасним правописом із зображенням усіх особливостей мови автора.

Замок Камелот і Круглий Стіл, король Артур і чарівник Мерлін, звитяжні лицарі Трістрам і Ланселот, королева Ґвіневера і Фея Морґана, меч Ескалібур і Святий Ґрааль — навряд чи знайдеться хтось, для кого ці імена та назви є лише порожнім звуком. На сторінках роману «Смерть Артура», скомпільованого сером Томасом Мелорі в другій половині XV століття під час його перебування у в’язниці, оживає вже майже забутий світ лицарства, мужності, магії та слави (цьому оживленню значною мірою сприяє і декаданська графіка неперевершеного Обрі Бердслея). Саме про цей твір Едмунд Чемберс сказав: «Жоден витвір уяви, за винятком “Енеїди”, не зробив більше для формування національної легенди», а нам зостається хіба що додати — «...і для формування світової легенди також». Із середньоанглійської переклав Максим Стріха

Роман Олександри Шутко «Роксолана. Союз із Ягеллонами» є історичним, можна сказати, документальним твором, написаним на підставі архівних документів, свідчень послів, листування – дипломатичного і приватного Роксолани (Хюррем). В основі сюжету – події, що відбувались у житті Роксолани у 1540–1551 роках, коли вона перебувала в зеніті слави та влади в Османській імперії. Тому брала активну участь у політичних подіях, зокрема в Угорщині, за яку воювали Габсбурги із султаном Сулейманом.

Роксолана листувалася з угорською королевою Ізабеллою Ягеллонкою, обіцяючи їй своє і султана Сулеймана заступництво. Водночас налагоджувала відносини з її матір’ю – дружиною польського короля Сигізмунда І (Старого), Боною Сфорца, яка ненавиділа Габсбургів. Саме це стало відправною точкою співпраці цих двох видатних жінок, яким авторка відвела головну роль у своєму романі.
Роксолана надсилала листи і польському королю Сигізмунду ІІ Августу, вітаючи його зі сходженням на трон і обіцяючи дружбу зі султаном Сулейманом. Таким чином намагалася заручитися його підтримкою і відмовити від шлюбного союзу із донькою з династії Габсбургів. Водночас обіцяла дружбу зі султаном, результатом якої стало укладання мирної угоди Османської імперії із Польським королівством. Однією з умов цієї угоди була відмова кримських татар від людоловських нападів.
Польський король Сигізмунд ІІ Август у листі-відповіді називав Роксолану «Ваша королівська величність». Це їй лестило, адже вона народилася у Польському королівстві у родині православного священика із Рогатина, а через полон кримських татар потрапила рабинею до гарему султана Сулеймана і стала його законною дружиною. Унікальність цих подій полягає у тому, що до Роксолани ніхто із рабинь султанів не наважувався провадити активне політичне листування із європейськими монархами.
У романі уперше висвітлюються невідомі українцям події із життя Роксолани, яка була не просто коханкою й дружиною султана Сулеймана (традиційний образ в українській літературі) або ж знаною інтриганкою (типове зображення цієї султани у західноєвропейській і турецькій літературі), а знаковою особистістю, котра чинила вплив на державні справи й міжнародну політику османів.
Натхнення у написанні роману надали авторці відвідини історичних, художніх та військових музеїв Туреччини, Австрії, Італії, Польщі й Угорщини.
Читаючи роман, можна не лише поринути у таємниці султанського гарему, його господині Роксолани, а й мандрувати разом із нею та іншими героями старовинними містами Османської імперії – Стамбулом, Бурсою, Коньєю, Амасьєю, Манісою. Ілюстрації з життя Османської імперії, Польського та Угорського королівств сприяють візуалізації історичних подій, висвітлених у романі.
Роман – для тих читачів, які прагнуть дізнатися якомога більше правдивої інформації про Роксолану та обожнюють історичну літературу із політичним підтекстом.

   Матір’ю одного з нащадків славнозвісної Роксолани стала інша українка з Поділля – Надія, яка в гаремі султана Ібрагіма Божевільного отримала ім’я Хатідже Турхан. Вона жила в буремні роки середини XVII століття, насичені повстаннями у провінціях Османської імперії, бунтами яничарів та крамарів у Константинополі, кривавими розправами, стратами й поваленням її чоловіка-султана. На долю Хатідже Турхан випало чимало випробувань та труднощів. Але як дружина правителя, а згодом і регент малолітнього султана Мехмеда Четвертого, вона їх стійко переборювала.
   За правління сина Хатідже українські козаки на чолі з Богданом Хмельницьким та Петром Дорошенком у боротьбі за єдину вільну Україну отримали османський протекторат та діяли спільно з яничарами і кримськотатарським військом проти польського й московського гніту.
   На жаль, постать цієї українки-султани, на відміну від Роксолани, є маловідомою в Україні.
   Кандидат мистецтвознавства, журналіст, автор науково-популярної книжки «Роксолана: міфи та реалії» (2015, вид. 2-ге 2016) Олександра Шутко на основі історичних фактів, архівних матеріалів та досліджень турецьких, американських і західноєвропейських учених написала про Хатідже Турхан роман, в якому реальними є не лише події та герої, а й навіть їхні діалоги, що дійшли до наших часів завдяки османським літописцям.