Издательство ТАК

Серед безкраїх полів, під широким небом, крихкий зв’язок Міцуомі та Ямато переростає в щось глибше.

Їхні тихі будні минають у невеликому селі, де Міцуомі народився, а Ямато знайшов справжній дім. Двоє чоловіків потроху дізнаються, що насправді означає бути щасливими та незамінними. Бути сім’єю. Насолоджуватися тим, що маєш, і дихати на повні груди, день у день, поруч із коханою людиною.

Теплий бонус до затишної історії, яка полюбилася всім.

У понеділок зранку, під стінами школи, третьокласник старшої школи Юдзуру Шіно випадково зустрічає першокласника старшої школи Тоджі Серьо й жартома пропонує спробувати зустрічатися.

Усі знають — Серьо не зустрічається з кимось довше, ніж тиждень. Кажуть, хлопцеві байдуже, хто це буде. Головне, щоб людина сама проявила ініціативу — і лише в понеділок зранку. У неділю ці стосунки однаково закінчуються.

Шіно й Серьо починають зустрічатися — з цікавості, лише на один тиждень. Втім, проводячи час разом, хлопці відчувають, як у їхніх серцях зароджується щось більше.

Чим завершиться кохання, яке триває лише сім днів — від понеділка до неділі?..

У свої 39 Нодзуе переконаний: уже запізно щось змінювати. Його життя — суцільна рутина: дім-метро-робота. Від вищої посади він відмовляється, залицяння ігнорує, колег тримає на відстані гарматного пострілу… І так воно й має бути, адже «літа вже поважні», от лишень час від часу все одно охоплює задушливе відчуття порожнечі.

Проте його підлеглий Тоґава вважає інакше. Він на десять років молодший, а тому бере ініціативу у свої руки й запускає «антивікову програму», покликану витягнути Нодзуе з цієї трясовини. На порядку денному: походи до молодіжних закладів, підкорення смартфона, курс «Мистецтво створення селфі»… Тобто все, чого Нодзуе собі ніколи не дозволяв.

Поступово чоловіки зближуються, а їхні стосунки виходять за межі звичайної дружби. Але різниця у віці й становищі та закостенілий страх зробити крок назустріч змушують Нодзуе сумніватися, чи має він право на такі почуття.

Робота закінчується, починається кохання! Навіть на робочому місці!

Професійні суперечки, кумедні непорозуміння й бентежливі моменти наповнюють мінливу офісну буденність.

Це історія про любов, що несподівано проростає посеред звичного й упорядкованого життя та, хто б міг подумати, миттю стає найважливішою його частиною.

Із появою Мафую все в гурті пішло шкереберть.

Ріцука місця собі не знаходить… Що більше обмірковує, то чіткіше розуміє: до вокаліста він має аж ніяк не дружні почуття. І от тепер музичний геній безбожно лажає на кожній репетиції, бо як тут зосередитися на струнах, грифах та акордах, коли серденько аж тьохкає?..

У намаганнях розплутати химерну павутину переживань Уенояма й не помічає, як зривається на друзях. А Мафую, до слова, і без того не солодко: концерт на носі, а хлопець досі не може вичавити із себе ні рядочка для майбутньої пісні. Зрештою, майже неможливо дібрати потрібні слова, коли й гадки не маєш, що саме хочеш сказати.

За тиждень до першого виступу Каджі приймає непросте рішення — поставити діяльність гурту на павзу. Чи стане цього часу, аби зазирнути в очі власним страхам та допомогти один одному здолати їх?

Від доленосної розмови на сходах минуло кілька місяців. За цей час Таїчі та Кохей мали змогу як слід обміркувати власні почуття й вирішити, як чинити далі. Проте, замість очікуваної відлиги в стосунках, хлопці й далі продовжують уникати один одного, що привертає увагу навіть їхніх друзів. Саме вони й підштовхують Таїчі зробити перший крок назустріч Кохею, утім…

Попереду вже чатує нова перешкода! Мая Окамі — рішуча абітурієнтка, яка, так само як і Суґіхара, має порушення слуху. Здається, вона горить ідеєю уберегти любого семпая від усіх негараздів цього світу, і Таїчі, на її думку, — якраз один із них. Не вміє вести нотатки, безперервно репетує і безцеремонно влізає в чужий особистий простір. Дівчина не злюбила Саґаву з першого погляду й не забуває нагадувати йому про це за першої-ліпшої нагоди.

Розриваючись між почуттям боргу та власними амбіціями, Таїчі шукатиме спосіб урятувати їхню дружбу. Утім, страх, що Мая з легкістю замінить його в житті Суґіхари, не полишатиме ні на мить. Чи дозволить юнак цьому статися? Невже червону нитку долі, що пов’язала їх із Кохеєм, так легко розірвати?

Уенояма Ріцука розчаровується в усьому, що колись його надихало. Навіть гра на гітарі, яка захоплювала хлопця змалечку, більше не викликає жодних емоцій. У намаганнях відгородитися від цієї порожнечі в школі він знаходить таємний прихисток у закутні на сходах: там можна солодко подрімати на перерві й хоча б ненадовго втекти від остогидлої рутини.

Та цього разу його схованку зайняв хтось інший — незнайомець із дорогезною зламаною гітарою в обіймах. А втім, з’ясовується, що Мафую Сато, відлюдькуватий і дивакуватий підліток, анітрохи не володіє інструментом, що його не випускає з рук. Ріцука пропонує хлопцеві допомогу, проте й не здогадується, що, наново натягуючи металеві струни, мимохіть зачіпає найпотаємніші струни чужого серця. Один зіграний акорд — і Мафую ладен на все, аби Ріцука навчив його грати. От тільки який у тому сенс?

Мафую не горить музикою, та й сам Ріцука боїться брати на себе таку відповідальність і не має охоти панькатися з новачком. Але варто лише Сато заспівати, як увесь звичний світ Уеноями перекидається догори дриґом.

Юний геній із надзвичайним голосом і гітарист із багаторічним досвідом за плечима. Привиди минулого й надія на світле майбутнє. Вибухова суміш, чи не так?

Шюн Хашімото — молодий письменник, якого зреклися батьки через орієнтацію. Оселившись на маленькому острівку, де його не дістане ніхто, він намагається забути минуле та сподівається знайти спокій за улюбленою справою.

Але щойно він стає на шлях усамітнення, у його житті з’являється незнайомець, що проводить весь вільний час на узбережжі. Цей мовчазний юнак, Міо Чібана, так само намагається пережити нещодавню втрату батьків. Між такими схожими душами зароджується зв’язок, що з часом міг би перерости у щось глибше… Якби Міо раптом  не повідомив про свій від’їзд, залишивши Шюна наодинці з невисловленими думками. ​

Однак, коли здається, що історії юнаків настав кінець, усе лише починається. Три роки по тому вже дорослий та зрілий Міо повертається назад зі впевненістю в почуттях. Він зізнається Шюну в коханні, але чи готовий Шюн відкрити своє серце після всього, що сталося? Чи зможуть вони подолати випробування, що чатують попереду, і знайти шлях один до одного?

Мадока Ямада віддає перевагу плюшевим іграшкам і сукням, пошитим старшою сестрою. Але Мадока — хлопчик…

Переїхавши до нового міста та перейшовши до іншої школи, він намагається приховати цю частину себе, оскільки боїться, що тут також не зрозуміють його вподобань і кепкуватимуть. Тому він обіцяє собі «поводитися як хлопчик».

Мадока чудово вливається в нове середовище, і, здається, подобається всім у класі, крім одного… Іцукі Танонака, який сидить поруч, не сприймає Мадоку.

Іцукі такий крутий і мужній! Та коли Мадока каже про це, однокласники чомусь починають сміятися…

Що відбувається? І чи довго вдасться Мадоці зберігати свою таємницю?

Мати Фінна у в’язниці, а він думає, що вже не зможе виборсатися із самісінького дна. Йому здається, що заблукав і залишився сам. Юнак намагається знайти шлях серед випадкових знайомств, але від цього відчуває лише спустошення.

«Кохання Що взагалі називають коханням? Коли хочеш бути з людиною? Коли хочеш усе про неї знати? Коли хочеш тримати її за руку? Коли хочеш цілувати? У мене все збігається».
Пропрацювавши 10 років у Токіо, Міцуомі безславно повертається зі столиці до маленького села, де народився й виріс. З роботи його звільнили за бійку, і з таким характером це не дивина: різкий і сварливий, хлопець відштовхує від себе весь світ. Він почувається так, неначе програв це життя, і геть не розуміє, що робити далі.
Це триває рівно до того, як у його житті з'являється Ямато. Хлопець, що тепер живе по сусідству, стає неочікуваним промінчиком сонця серед хмар, що ширяють над його життям. Невиправний оптимізм, золота душа й щира усмішка Ямато невідворотно сповнюють серце Міцуомі почуттями, яким він поки боїться добирати назву
Вони геть різні — і цим урятують один одного.