Издательство ТАК

Акіо обожнює квіти, але не людей. Він узагалі волів би ні з ким не спілкуватися… Умі ж із тих парубків, які змінюють коханців щовечора. І його самого це, схоже, не особливо бентежить.

Два дуже різні хлопці в одному гуртожитку. Похмурий Акіо та життєрадісний Умі. Вони ж не мусять подобатися одне одному, щоб ділити спільний простір?

Але все-таки подобаються… І що більше часу вони проводять разом, то очевиднішим це стає.

Чи зможуть вони залікувати минулі рани й подолати страхи, щоб побудувати стосунки, які ґрунтуються на довірі?

Мадока Ямада віддає перевагу плюшевим іграшкам і сукням, пошитим старшою сестрою. Але Мадока — хлопчик…

Переїхавши до нового міста та перейшовши до іншої школи, він намагається приховати цю частину себе, оскільки боїться, що тут також не зрозуміють його вподобань і кепкуватимуть. Тому він обіцяє собі «поводитися як хлопчик».

Мадока чудово вливається в нове середовище, і, здається, подобається всім у класі, крім одного… Іцукі Танонака, який сидить поруч, не сприймає Мадоку.

Іцукі такий крутий і мужній! Та коли Мадока каже про це, однокласники чомусь починають сміятися…

Що відбувається? І чи довго вдасться Мадоці зберігати свою таємницю?

Мати Фінна у в’язниці, а він думає, що вже не зможе виборсатися із самісінького дна. Йому здається, що заблукав і залишився сам. Юнак намагається знайти шлях серед випадкових знайомств, але від цього відчуває лише спустошення.

«Хіба він винен, що не чує...»
Одного дня активний і життєрадісний студент Таїчі, який знову в пошуках підробітку й страшенно голодний, випадково звалюється з неба біля Кохея, який саме збирається обідати. Таїчі ніяково заводить розмову, та поведінка Кохея його дивує. Виявляється, цей хлопець тримається осторонь від інших, аби не вдавати, що може підтримувати розмову, бо має порушення слуху
Зустріч із Таїчі стане для Кохея доленосною й поступово змінить хлопця. Адже він не винен, що не чує... Саме тоді вони стають більше, ніж друзі, але менше, ніж закохані.

«Кохання Що взагалі називають коханням? Коли хочеш бути з людиною? Коли хочеш усе про неї знати? Коли хочеш тримати її за руку? Коли хочеш цілувати? У мене все збігається».
Пропрацювавши 10 років у Токіо, Міцуомі безславно повертається зі столиці до маленького села, де народився й виріс. З роботи його звільнили за бійку, і з таким характером це не дивина: різкий і сварливий, хлопець відштовхує від себе весь світ. Він почувається так, неначе програв це життя, і геть не розуміє, що робити далі.
Це триває рівно до того, як у його житті з'являється Ямато. Хлопець, що тепер живе по сусідству, стає неочікуваним промінчиком сонця серед хмар, що ширяють над його життям. Невиправний оптимізм, золота душа й щира усмішка Ямато невідворотно сповнюють серце Міцуомі почуттями, яким він поки боїться добирати назву
Вони геть різні — і цим урятують один одного.