Видавництво Апріорі

«Люди дому Ніре» – це сімейна сага й роман-епопея водночас. У творі автор майстерно змальовує драматичну долю трьох поколінь японської лікарської родини на тлі буремних подій першої половини ХХ століття. Три частини твору, які відображають життя трьох поколінь Ніре від заснування власної психіатричної лікарні ще на початку століття і до повного її розорення, відповідає трьом етапам японської історії: розквіт капіталізму з економічним пожвавленням, напад на Китай і катастрофічна за своїми наслідками тихоокеанська війна.

У пропонованому творі кожен український читач знайде щось своє, щемливе, те, що торкається глибинних струн душі. Особливо суголосними будуть події часів воєнного лихоліття, описані в книзі. Без сумніву, роман буде цікавий широкому колу читачів, а також тим, хто захоплюється Японією, психологією та психіатрією.

Це видання доповнене фрагментами перекладу роману, які радянська цензура вилучила в першому виданні.

Джеймс Герріот (1916–1995) – псевдонім Джеймса Альфреда Вайта, англійського ветеринара, чиї книжки про сільську ветеринарну практику виходили й виходять друком мільйонними накладами ось уже кілька десятиліть (загальний наклад становить понад 80 мільйонів). Найвідоміші книжки Герріота, зокрема «Усі створіння – великі й малі», «Усі створіння –прекрасні й чарівні», «Усі створіння – розумні й дивовижні» та «І їх усіх створив Господь», стали світовими бестселерами і були екранізовані в кінематографі та на телебаченні.

Герріот писав про тварин – братів наших менших – з такою любов’ю і таким теплим гумором, як мало кому вдавалося ні до нього, ні після. Та й їхні господарі – прості люди в провінції та селах – зазвичай, хоч і не завжди, викликають у читача симпатію та повагу.

До цього видання увійшли збірки оповідань «Якби ж вони могли говорити» і «Таке не повинно траплятися з ветеринаром», а також три розділи з книги «Не варто чіпати ветеринарів».

До уваги українського читача запропоновано трилогію шведської письменниці, лауреатки Нобелівської премії Сельми Лаґерлеф (1858–1940) – «Перстень Левеншельдів», «Шарлотта Левеншельд» і «Анна Сверд».

Стрижень усього цього панорамного твору – це дивовижна й загадкова історія персня, що належав генералові Левеншельду. З цією коштовністю химерно пов’язані долі членів шляхетського роду Левеншельдів і тих, хто нею тимчасово володів. Крізь усі частини трилогії червоною ниткою проходить думка про неминучу кару за скоєне зло, перемогу добра над злом і торжество любові.
Трилогія охоплює період від першої половини XVIII століття до початку шістдесятих років XIX століття. Оповідь відзначається крутими поворотами сюжету й достовірністю в описі реалій тодішньої Швеції.

«Гонитва на виживання» – це роман про кохання на тлі віроломної агресії, насичений деталями з життя російської окупації частини Центральної України, але ґрунтовніше він розкриває глибини жіночої психології та поведінки у стосунках з чоловіками.

Самотній Антон знайомиться з ефектною Терезією, і в них зав’язуються близькі стосунки. Невдовзі вони починають жити разом в Ірпені, але в їхнє щасливе життя вривається війна. Російські війська підходять близько до Києва. Несподівано війна відкриває «зворотний бік Місяця» – таємницю жінки, про що чоловікові «не потрібно було знати».

Книжка «Про що писати...» – це своєрідна «екранізація» живої, в стані її народження, образної думки про найрізноманітніше, навіяне моментом: від невловних порухів у світі людської душі, мікросвіту, – й до пейзажів макросвіту.

Присутність у цій книжці творів європейської, передусім античної літератури, прозорий, близький до розмовного стиль викладу робить її цікавою художньою ілюстрацією найвагомішого, із класичної давнини, вислову: «Vivere est cogitare» – Жити означає мислити.