Видавництво ArtHuss

Скількох жінок художниць ви знаєте? Ким формувалася історія мистецтва? Чи взагалі могли жінки працювати художницями до XX століття?

“Історія мистецтва без чоловіків” - це книга британської мистецтвознавиці Кеті Гессел, що представляє альтернативний погляд на історію мистецтва, зосереджуючись виключно на жінках художницях, які часто залишалися поза увагою. Авторка розглядає різні епохи та стилі, починаючи від Ренесансу і закінчуючи сучасністю, і показує вплив жінок на розвиток мистецтва. Відкрийте для себе нові імена такі як: Анґвісола, Фонтана, Сірані, Петерс, Джентілескі, Кауфман, Паверс, Льюїс, Макдоналд Макінтош, Валадон, Гех, Асава, Краснер, Мендьєта, Піндел, Гімід та їхні неймовірні роботи, представлені в цій книзі.

- Що таке ілюстрація?
- Як відрізнити хорошу ілюстрацію від поганої?
- Чи потрібен ілюстратору сторітелінг та, як розвивати власний стиль?
- За що Гарун ар-Рашид відрубав голову Джафару та чому Джеймс Бонд не носить рожевий камзол?
- Який зв’язок між палітрою старих майстрів та термоядерним синтезом?

І кінець кінцем, чому професія ілюстратора — це найкраща професія у світі? На ці та багато інших питань відповість вам книжка «Розмова про ілюстрацію в піжамі та з філіжанкою кави».

Про автора книги
Денис Зільбер — ізраїльський ілюстратор-фрилансер, має понад 16 років професійного досвіду. Працював як книжковий, журнальний та рекламний ілюстратор, артдиректор, аніматор, дизайнер персонажів для кіно та анімації. Денис також є лектором та викладачем ілюстрації й візуального сторітелінгу. Працював з такими виданнями як: GQ, FHM, Maxim, Playboy, National Geographic та з анімаційними студіями: DreamWorks, Hasbro Animation, Nickelodeon та ReelFX, з видавництвами Penguin та Scholastic.

«Письмо — це дизайн» — потужне твердження, яким Майкл Меттс і Енді Велфл визначають роль, що її мають посідати райтери, або (технічні) письменники, у своїх командах і в процесі створення продукту й досвіду користування. Слова не менш важливі, аніж візуальні образи, структура чи технічна досконалість, — бо від них залежить сприйняття, розуміння, настрій користувача. Тож аби кінцевий продукт вийшов цілісним і гармонійним, письменники мають включатися в розробку на найраніших етапах і постійно обмінюватися своїми знахідками й напрацюваннями з рештою членів команди. Ясність та інклюзивність текстів, дотримання голосу компанії та продукту, правильний вибір тону — це, безперечно, важливі складові успіху, і в цій книзі їм приділено багато уваги. Але саме ефективна комунікація в команді, що забезпечить порозуміння та усвідомлення спільної мети, — запорука послідовності тексту та найкращого досвіду користування.

Алан де Боттон пише про архітектуру як про живе середовище, що не тільки визначає поточний настрій мешканця чи гостя, не тільки віддзеркалює й викриває його риси, прагнення, звички, а й певною мірою визначає майбутнє. Адже те, як ми почуваємося у своїй спальні чи бібліотеці, впливає на наше ставлення до ширшого світу, бачення власного майбутнього й готовість боротися за нього.

Читач ознайомиться зі стилями та смаками, притаманними різним епохам, і дізнається, як вони характеризують людей, що планували і зводили визначні будівлі, жили в них і змінювали їх відповідно до своїх уявлень про красу й комфорт. Це дивовижне поєднання культурологічного й соціологічного дослідження та філософії, базові знання, що допоможуть і «читати» архітектуру, і обживати власний простір.