Видавництво BookChef

«Портрет Доріана Ґрея» — це вишукана історія вродливого маєтного одвічного парубка, який кохався в розкошах і красі, сповідуючи філософію гедонізму й живучи виключно заради насолод. Однак душевна рана і життєва драма не оминули цього самовпевненого красеня. Тож тікати від душевних мук і страждань він мусив у заміські маєтки з пишними наїдками, опіумні притони на околицях міста, сумнівні квартали з вуличними дівицями й гаяти життя в компанії самозакоханих денді, які намагалися в усьому наслідувати свого кумира — Доріана.
Роман є одним із засадничих взірців декаданської прози fin de siècle поряд із текстами «Навпаки» Жоріса-Карла Гюїсманса, «Насолода» Габріеле д’Аннунціо, «Страждання князя Штерненгоха» Ладислава Кліма.
Текст подано за машинописом 1891 року із означенням місць і розділів, які автор додав до остаточної редакції тексту, а також наведенням тих фрагментів, які він видалив або ж замінив.

У світовій літературі Кнут Гамсун постає передусім оспівувачем кохання, митцем, який відкрив і зобразив нові відтінки й напівтони любові.
Приміром, в історія кохання «Вікторія» юний митець згадує свою першу любов — із літ дитинства. Однак не може сподіватися на взаємність, бо він лише син мірошника й навряд чи панночка могла зацікавитися ним. З роками він здобув визнання, ставши відомим письменником, утім так і не помічає, що Вікторія закохалася в нього. Він живе спогадами про юнацьке кохання, ілюзією, яку надумав, не зауважуючи реальності.

У повісті «Пан» оспівано любов як єднання з природою і кохання як всеохопне почуття, яке затягує у свій вир кожного. Лейтенант Глан відлюдькувато збуває дозвілля подалі від міст і сіл, оселившись у хатині край лісу із видом на фіорд. Він, мов античний бог Пан, єднається з природою і віддається її владі, підпадаючи під чарунок чистоти, яку виявляє неповнолітня Єва. І хоч у дівчини є чоловік, і навіть коханець, усе ж вона — як втілення праматері — ладна ділитися своїми світлом і теплом іще й із Гланом.
А в напівголодного молодика з повісті «Голод» постійно зринають еротичні фантазії, й у кожній стрічній він бачить ідеал вимріяної красуні, яка буцім мешкає в замку Ілаялі.
Утім кожен із героїв Кнута Гамсуна так і не скуштував плодів кохання і не спромігся сповна спити чар ніжності й любові. Кожен із них не може відкрити своєї душі справжнім сильним почуттям.

«Північ і Південь» — визнаний шедевр вікторіанської літератури, що стоїть поруч з творами Чарльза Дікенса та Джорджа Еліота. Це водночас глибока психологічна драма та гострий соціальний репортаж про епоху великих змін.
Життя Маргарет Гейл, вихованої дівчини з ідилічного сільського півдня Англії, кардинально змінюється, коли її родина переїжджає до Мілтона — суворого промислового центру півночі країни. Серед фабричної кіптяви та гострих соціальних конфліктів доля зводить її з Джоном Торнтоном — впливовим власником фабрики, чиї внутрішні переконання здаються такими ж міцними, як і закони промислової Півночі. Їхня перша зустріч породжує лише взаємну антипатію й упередження. Однак це історія про те, як руйнуються стереотипи та як крізь туман традиційних поглядів на суспільство і соціальні суперечності пробивається справжнє милосердя й кохання.

Ітан Аллен Гоулі, знавець історії й літератури, нащадок колись дуже багатого і владного роду, ветеран Другої світової війни, людина порядна і чесна, опиняється у скруті. Він змушений працювати продавцем у бакалійній крамниці, яка колись належала йому, а нині нею керує зайда-макаронник Марулло. Ітану, який звик до зовсім іншого життя, непросто змиритися з таким падінням. І хоча репутація Ітана бездоганна й він долає низку спокусливих, але протизаконних пропозицій поліпшити своє фінансове становище, та все-таки прагнення повернути колишню велич і славу родини, становище в суспільстві й статки підбурюють його до нехтування сумлінням. Тож Ітан заступає на ковзьке. Та чи така підступність ощасливить його?
У романі «Зима тривоги нашої» Дж. Стейнбек досліджує тонку межу між приватною і публічною чесністю, залишаючи на розсуд читача питання про співмірність мети і способів, у які її пробують досягнути.

Повість Осаму Дазая «Негожий бути людиною» починається як тиха, але невідворотна сповідь людини, що намагається зібрати докупи власну зранену сутність. Через зізнання героя Йозо — талановитого, але зломленого молодого чоловіка — виринає історія боротьби з тягарем очікувань, самотності та невміння торкнутися реального світу без болю. Мистецтво стає прихистком, жінки — тінями підтримки, алкоголь — тимчасовою паузою, а суспільство — стіною, з якою немає спільної мови.
На тлі описів міжвоєнної Японії розгортається трагічна сповідь про втрату себе, пошуки сенсу й падіння з фатальним присмаком передчуття. Ця повість відкриває читачеві гострий погляд автора на людську вразливість і ту крихку межу, за якою починається внутрішня порожнеча.

«Френні та Зуї» — це своєрідний «аматорський фільм у прозі», як зауважує Селінджер, а точніше один із його альтер-его.
Два оповідання, об’єднані під однією обкладинкою, становлять одну із ліній родинної саги Глассів, артистичних батьків напівірландців-напівєвреїв, які мігрували до США та надбали сімох дітей. Найстарші з них, Бадді та Сеймур, пильнують виховання молодших, освідчуючи і просвітлюючи їхні юні неторкані уми.
З роками Френні та Зуї беруться до торування акторського шляху, однак зневірюються у світлі софітів і голлівудському блиску на мільйон доларів, позаяк розуміють, що душу свою продають за якихось 50 центів. Герої цього кінофільму на папері дошукуються світочів, які їх вестимуть життям, адже для них важать не слава й розкоші, а істина, хоч якою вона є.

«Колекціонер» (1963) — дебютний роман і перший бестселер Джона Фаулза (1926–2005), стосується найважливіших проблем буття — зв’язку краси і потворності, взаємин людини й суспільства, Творця і творіння.
Молодий клерк, який колекціонує метеликів, закохується в юну красуню з мистецьких кіл, яка стає першим екземпляром у його новій страшній колекції.
Цей блискучий витвір уяви уславленого британського письменника вселяє в читача неослабне наростаюче відчуття тривоги й залишає по собі незабутнє враження.

Вільям Джеральд Ґолдінґ — англійський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1983 року.
«Володар мух» — дебютний твір автора, надрукований у 1954 році, майже одразу набув слави класики, але до того Ґолдінґу відмовили більше двох десятків видавців.
На початку світової війни внаслідок авіатрощі група дітлахів опиняється на безлюдному острові. Залишившись без доскіпливого нагляду дорослих, вони радісно сприймають отриману свободу робити все, що завгодно. Діти намагаються створити суспільство з власними законами, однак зазнають невдачі, відчувши справжню силу насилля, гріха та зла. Руйнується усталений порядок взаємовідносин, дивні страхітливі звуки розносяться нічним повітрям. І коли страх оселяється у дитячих серцях, сподівання на веселу мандрівку, сповнену цікавих пригод, починає здаватися далеким від реальності, як і надія на порятунок.
Названий притчею, алегорією, міфом, казкою про мораль, пародією, політичним трактатом, навіть баченням прийдешнього апокаліпсису, «Володар мух» — це, мабуть, найвизначніший роман про «колишню невинність», «темряву людського серця».

Дж. Д. Селінджер (1919–2010) — американський письменник, знаний романом «Ловець у житі», а також своїм відлюдництвом. Його останній твір опубліковано 1965 року; а останнє інтерв’ю він дав аж 1980 року. Зростаючи на Мангеттені, Селінджер почав писати оповідання ще у середній школі й устиг опублікувати кілька з них на початку 1940-х перед тим, як його призвали до армії, що почасти вплинуло і на творчість письменника.

Тексти, наведені в цій книзі, є епізодами з калейдоскопа історій із життя родини Глассів. У них означено важливі моменти із буття старшого брата оповідача — Сеймура, який служив у армії, доглядав за меншими братами й сестрами, ставши для них взірцем, писав вірші, знався на східній філософії і не міг одружитися, бо почувався занадто щасливим. Тож Сеймур утік з-під вінця. Щоправда, згодом шлюб він таки взяв.
То що відбулося на весіллі Сеймура і які світоглядні засади він прищепив Бадді? — Замилований і закоханий оповідач розповість про це у спогадах про старшого брата.

Збірка містить дві п’єси Івана Котляревського, рекомендовані до вивчення у 9 класі. У соціально-побутовій драмі «Наталка Полтавка» автор правдиво змалював життя в українському селі ХІХ ст. А у водевілі «Москаль-чарівник» — дотепно переосмислив сюжет про подружню невірність. П’єсам І. Котляревського характерні виразно витворені персонажі з різних прошарків суспільства, влучно промальовані взаємини між людьми, жива мова й пісні.

Курт Воннеґут (1922–2007) — американський письменник-фантаст. Є одним із найвагоміших американських письменників XX століття. У творчості майстерно поєднує елементи сатири, чорного гумору й наукової фантастики.

Книга «Бойня №5, або Дитячий хрестовий похід» належить до переліку 100 найліпших романів усіх часів, це одна з найзначиміших у світі антивоєнних книг. Події твору розгортаються на тлі сумнозвісного бомбардування Дрездена під час Другої світової війни.
Одіссея головного героя — Біллі Пілґрима — крізь час відображає безумну міфічну подорож нашого зруйнованого життя, коли ми намагаємося відшукати сенс у тому, чого боїмося найбільше.
Чи зможе автор навчити нас ігнорувати жахливі часи й зосереджуватися на гарних?

Джордж Орвелл (справжнє ім’я — Ерік Артур Блер) — англійський прозаїк, есеїст, журналіст і критик. Його творчість характеризується пронизливою соціальною критикою, опозиційністю до тоталітаризму та відвертою підтримкою демократичних прагнень людства. Автор та популяризатор в політичному дискурсі терміна «холодна війна». Повість «Колгосп тварин» — один із найвідоміших у світі алегоричних творів — вперше опублікована 17 серпня 1945 року. За словами Орвелла, у книзі описано події революції 1917 року в Російській імперії й становлення епохи сталінської диктатури в Радянському Союзі. Орвелл був нещадним критиком Йосипа Сталіна і ворогом сталінізму ще з часів громадянської війни в Іспанії. Орвелл вважав, що у Радянському Союзі панує жорстока диктатура, заснована на культі особистості та посилена пануванням терору. Легковпізнавані персонажі та події книги дають можливість поглянути на криваві та страшні сторінки історії нашої держави з нової точки зору, та отримати щеплення від ідей комунізму на багато поколінь вперед.

Джордж Орвелл (справжнє ім’я — Ерік Артур Блер) — англійський прозаїк, есеїст, журналіст і критик. Його творчість характеризується пронизливою соціальною критикою, опозиційністю до тоталітаризму та відвертою підтримкою демократичних прагнень людства. Автор та популяризатор в політичному дискурсі терміна «холодна війна».
«1984» — без сумніву, найвідоміша в світі антиутопія, вперше опублікована в 1949 році. Книга оповідає про життя Вінстона Сміта, низькорангового члена Партії, який розчарований повсякденним життям та всюдисущими очима Партії та її зловісного очільника — Старшого Брата. Старший Брат контролює всі аспекти життя: впровадив спрощений новоговір, намагаючись повністю задушити навіть можливість спротиву системі; криміналізував думкозлочини, щоб люди навіть помислити не сміли про бунт проти влади. Партія контролює все: що люди читають, говорять, роблять, погрожуючи відправляти неслухів до страхітливої «кімнати сто один». Орвелл надзвичайно виразно та яскраво досліджує теми контролю за засобами масової інформації, нагляду уряду, тоталітаризму та того, як диктатор може маніпулювати та контролювати історію, думки та життя таким чином, що жодній живій душі не вдасться уникнути невсипного ока Старшого Брата.

Вільям Ґолдінґ — англійський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури. Всесвітню славу він здобув як автор роману «Володар Мух» — справжнього шедевра світової літератури. Це роман-притча, роман-символ, роман-антиутопія... Мабуть, найжорстокіша.

Внаслідок авіакатастрофи кілька дітей потрапляють на безлюдний острів, дуже схожий на райський куточок. Безмежний океан, тропічні пальми, кришталеве джерело, таємнича печера... Тут є все, крім дорослих. У маленькій громаді відразу визначаються два лідери. Починається боротьба за владу. І надто скоро діти забувають не тільки про дружбу й порядність, а навіть про людську подобу... Межа, яка відділяє людину від тварини, дуже тонка. І боятися треба не того звіра, що десь зовні. Набагато страшніший той, що всередині в кожного...