Видавництво BookChef

У пустелі Нью-Мехіко 16 липня 1945 р. таємно підірвали першу атомну бомбу. Вражений руйнівною силою свого творіння, Дж. Роберт Оппенгеймер, керівник Мангеттенського проекту, відтоді затявся боротися проти розробки водневої бомби та не допустити ядерної війни. Утім подальші випробування зброї масового ураження на містах Хіросіма й Нагасакі звели нанівець усі його старання.
Оппенгеймера підозрювали в тому, що він комуніст і шпигун СРСР. Він зазнав утисків і переслідувань з боку ФБР і мусив полишити будь-яку громадську діяльність. Його приватне життя так само зазнало втручань: його телефон прослуховували, дружину Роберта виставляли запійною п’яничкою, а йому приписували низку позашлюбних стосунків і з жінками, і з чоловіками. І так само, як створення атомної бомби знищило Оппенгеймера як науковця і публічну персону, ще жахливіша бомба знищила його тіло й розум. І цю бомбу він утримував у собі до останньої хвилини, намагаючись не допустити тепер уже індивідуальної катастрофи.
Лише 1963 р. президент Кеннеді реабілітує його, і завдяки цьому постать Оппенгеймера набула іншого значення для усього світу.
Книга «Оппенгеймер. Тріумф і трагедія Американського Прометея» є втіленням 30-ти років інтерв’ю з родиною, друзями й колегами Оппенгеймера, пошуків у файлах ФБР, результатом аналізу записів промов і допитів, знахідок приватних документів. Скрупульозна біографія, у якій означено засадничі для наукового світу й історії загалом віхи життя найвідомішого вченого свого покоління, однієї зі знакових постатей ХХ ст., для якої тріумф і трагедія міцно переплелися гордієвим вузлом.

УВАГА! ЕКЗЕМПЛЯР З ВІТРИНИ

Хочеш миру — готуйся до війни (si vis pacem, para bellum). Ця фундаментальна книга особливо актуальна на тлі кровопролитної війни, що триває в Україні. Застосування нових видів озброєнь, роботизованої техніки, напівавтономної зброї змінює хід бойових дій, і людство є свідками жахливих наслідків цих дій. Автор книги Пол Шарре, експерт із питань ведення сучасної війни, зібрав величезний масив інформації про те, як розвивається сучасна зброя і якою вона буде в майбутньому, що — фактично — вже настає. Щоб зрозуміти її ефективність, він аналізує набутий досвід, заборони на використання різних видів озброєнь, звертає увагу на закони і проекти, які регулюють розробки сучасної зброї.

Пол Шарре веде читача до лабораторій та оборонних компаній у різних країнах і разом із провідними експертами прогнозує ризики, які має сучасна автономна зброя. Автор глибоко обізнаний у царині різного типу озброєнь, які використовують на полі бою, та випробовують і дуже детально аналізує їхню ефективність, дає фаховий порівняльний аналіз. Він ставить принципове етичне питання — чи має зброя, завдяки розвитку штучного інтелекту, бути абсолютно автоматизованою, фактично сама ухвалювати рішення про життя та смерть, чи все-таки залишатися підвладною людині? Чи можлива вже зараз «миттєва війна» і до чого веде гонитва озброєння? Він звертає увагу на заклик експертів із робототехніки заборонити автономну наступальну зброю і доходить невтішного висновку про те, що «якщо вже міжнародна заборона не може утримати найодіозніші режими світу від створення армій
роботів-убивць, то одного дня ми можемо побачити, як наші найгірші жахіття стають реальністю».

Про автора: ПОЛ ШАРРE — віце-президент і директор із досліджень Центру нової американської безпеки. Працював в офісі міністра оборони США, розробник політики безпілотних і автономних систем, нових технологій озброєння. Доктор філософії з військових досліджень, магістр політичної економії і державної політики. Є професійним військовим, служив керівником розвідувальної групи спеціальних операцій армії США та здійснив численні поїздки до Іраку і Афганістану. Експерт із питань ведення сучасної війни в ООН, НАТО, ЦРУ.

«Послання з України» — збірка промов Президента України Володимира Зеленського, які він особисто відібрав для цього видання. Вона містить ідеї, навколо яких зараз відбувається потужне єднання української нації. І саме ці звернення Президента вразили світ після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року.

Багато висловів із цих промов стали крилатими й цитуються не лише в Україні, але й за кордоном. У них — сила правди. Вони загартовують наш дух. Українська історія, багата культура, споконвічна боротьба українців за свободу, мову, демократичні цінності стали для іноземців своєрідними відкриттями про Україну. У поданих спічах

Президент порушує теми, близькі його адресатам: виступаючи в Кнесеті у Єрусалимі, він наголошує на байдужості світу до трагедії, яку пережив єврейський народ під час Другої світової війни, а виголошуючи промову перед членами Бундестагу, говорить про безглуздість стіни, що протягом 30  років ділила навпіл цілий народ посеред повоєнної Європи, у Вашингтоні апелює до демократичних цінностей, які плекає американське суспільство.

У цьому Володимир Зеленський не лише демонструє знання історії різних країн, але й виявляє повагу до їхнього минулого. Адже надважливе завдання сьогодні — посилювати зв’язок між нашою країною та світом, говорити про необхідність підтримки України у протидії «концентрованому злу».

Давній Рим був величним містом навіть за сучасними мірками, що широко розкинувся по долині, налічував понад мільйон мешканців. Це місто — «суміш розкоші і бруду, свободи і експлуатації. Рим був опорою могутності імперії, що простягалася від Іспанії до Сирії. Як же все це виникло з того, що колись було незначним селом в центральній Італії?».
У «S.P.Q.R.» всесвітньо відома класицистка Мері Берд розповідає про безпрецедентне зростання цивілізації, яка навіть дві тисячі років по тому продовжує формувати багато наших фундаментальних уявлень про владу, громадянство, відповідальність, політичне насилля, імперію, розкіш і красу.

Гітлер, Сталін і Мао правили шляхом насильства, страху та ідеології. Однак в останні десятиліття нові лідери, які обізнані з медійними технологіями, переробляють авторитарне правління під реалії глобальних зв’язків світу. На початку свого правління, замість відкритих масових репресій такі правителі, як Володимир П****, Реджеп Таїп Ердоган і Віктор Орбан, контролюють громадян, спотворюючи інформацію та симулюючи демократичні процедури. Подібно до науково-дослідних експертів у демократичних країнах, вони моделюють і накидають такий стан реальності, який триматиме громадян у шорах і даватиме змогу диктаторам лишатися при владі. Розкриваючи цю нову форму авторитаризму, Сергій Гурієв і Деніел Трейсман пояснюють появу таких «спін-диктаторів», описуючи, як вони з’являються і діють, означуючи загрози, які вони становлять, і те, як демократії мають на це реагувати.

У книжці означено, як такі лідери, як Лі Куан Ю із Сінґапуру та Альберто Фухіморі з Перу, запровадили менш насильницькі, більш приховані й ефективніші методи монополізації влади. Вони культивували імідж компетентності, приховували цензуру й використовували демократичні інститути для підриву демократії. Автори пояснюють, чому більшість сучасних авторитаристів є спін-диктаторами і чим вони відрізняються від решти «диктаторів страху» — таких, як Кім Чен Ин і Башар аль-Асад, а також від майстрів високотехнологічних репресій, як-от Сі Цзіньпін.

Ця книга — рідкісний зразок документального політичного детектива. Від першої до останньої сторінки читач невідривно стежить за карколомними поворотами президентства Дональда Трампа — на думку багатьох політиків та аналітиків — найсуперечливішого очільника Сполучених Штатів Америки за всю їхню історію. Автори поступово розгортають сцени життя найвищої політичної еліти, показують «кухню» Білого дому й смакують із читачем страви, сяк-так зварені на ній в умовах жахливого невігластва головного кухаря. Кульмінацією книги є опублікування звіту спеціальним прокурором Робертом Міллером щодо втручання Росії у президентські виборчі перегони 2016 року, а початком розв’язки — сумнозвісна міжнародна телефонна розмова, що мало не залишила Сполучені Штати без президента.