Видавництво BookChef

«Послання з України» — збірка промов Президента України Володимира Зеленського, які він особисто відібрав для цього видання. Вона містить ідеї, навколо яких зараз відбувається потужне єднання української нації. І саме ці звернення Президента вразили світ після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року.

Багато висловів із цих промов стали крилатими й цитуються не лише в Україні, але й за кордоном. У них — сила правди. Вони загартовують наш дух. Українська історія, багата культура, споконвічна боротьба українців за свободу, мову, демократичні цінності стали для іноземців своєрідними відкриттями про Україну. У поданих спічах

Президент порушує теми, близькі його адресатам: виступаючи в Кнесеті у Єрусалимі, він наголошує на байдужості світу до трагедії, яку пережив єврейський народ під час Другої світової війни, а виголошуючи промову перед членами Бундестагу, говорить про безглуздість стіни, що протягом 30  років ділила навпіл цілий народ посеред повоєнної Європи, у Вашингтоні апелює до демократичних цінностей, які плекає американське суспільство.

У цьому Володимир Зеленський не лише демонструє знання історії різних країн, але й виявляє повагу до їхнього минулого. Адже надважливе завдання сьогодні — посилювати зв’язок між нашою країною та світом, говорити про необхідність підтримки України у протидії «концентрованому злу».

Дрібних мрій не буває! Це історія про становлення справжнього лідера. Вона навчає сміливості й готовності ухвалювати складні рішення, спираючись на принципи й цінності. Учить не боятись мріяти, створювати і досягати поставлених цілей. Надихає долати труднощі, хай якими нестерпними вони здаватимуться.

«Нам потрібне покоління, яке розглядатиме лідерство як благородну справу, визначену не особистими амбіціями, а мораллю — і закликом служити. Нам потрібні лідери, які вірять, що світ можна змінити не вбивством і стріляниною, а творчістю і змаганням... Я сповнений надії, бо вважаю, що це покоління вже на підході, саме в цей момент воно вже ходить Землею» — Шимон Перес, один із лідерів Держави Ізраїль, яка поставала завдяки його зусиллям.

Шимон Перес перетворив країну обіцянки на Обіцяний край, діставшись сюди одинадцятилітнім хлопчиком із маленького польського селища. Тут Шимон зростав, працював у кібуці, став лідером ізраїльської молоді, одружився й долучився до розбудови неймовірної країни можливостей і втілення мрій.

Шимон Перес легко і з гумором відкриває душу, підсумовуючи свої здобутки і здобутки Ізраїлю в розвитку авіаційної й аерокосмічної сфер, мистецтві перемовин із європейськими й азійськими урядами, спробі подолати тероризм на Близькому Сході й у світі.  Зусиллями цієї людини й постала Держава Ізраїль з найліпшою у світі медициною і кількістю стартапів, що перевищує їх число навіть у Кремнієвій долині.

І хоч мрії й мають свою ціну, та все одно Перес чимдуж мріяв і вірив у чудо. І воно справдилося, бо дрібних мрій не буває.

Гітлер, Сталін і Мао правили шляхом насильства, страху та ідеології. Однак в останні десятиліття нові лідери, які обізнані з медійними технологіями, переробляють авторитарне правління під реалії глобальних зв’язків світу. На початку свого правління, замість відкритих масових репресій такі правителі, як Володимир П****, Реджеп Таїп Ердоган і Віктор Орбан, контролюють громадян, спотворюючи інформацію та симулюючи демократичні процедури. Подібно до науково-дослідних експертів у демократичних країнах, вони моделюють і накидають такий стан реальності, який триматиме громадян у шорах і даватиме змогу диктаторам лишатися при владі. Розкриваючи цю нову форму авторитаризму, Сергій Гурієв і Деніел Трейсман пояснюють появу таких «спін-диктаторів», описуючи, як вони з’являються і діють, означуючи загрози, які вони становлять, і те, як демократії мають на це реагувати.

У книжці означено, як такі лідери, як Лі Куан Ю із Сінґапуру та Альберто Фухіморі з Перу, запровадили менш насильницькі, більш приховані й ефективніші методи монополізації влади. Вони культивували імідж компетентності, приховували цензуру й використовували демократичні інститути для підриву демократії. Автори пояснюють, чому більшість сучасних авторитаристів є спін-диктаторами і чим вони відрізняються від решти «диктаторів страху» — таких, як Кім Чен Ин і Башар аль-Асад, а також від майстрів високотехнологічних репресій, як-от Сі Цзіньпін.