Видавництво Бородатий Тамарин

Надя Мурад — іракська правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру 2018 року за боротьбу проти сексуального насилля у збройних конфліктах. «Остання дівчина» — її мемуари про виживання у полоні Ісламської держави.

Надя зростала в Кочо, невеликому селі на півночі Іраку, в спільноті єзидів, що жили тихим, спокійним життям. Вона мріяла бути вчителькою історії або ж відкрити власний салон краси, але 15 серпня 2014-го всі її мрії обернулися на попіл. Бойовики Ісламської держави вдерлись у Кочо, страчуючи чоловіків, що відмовлялися прийняти іслам, а також жінок, які видавались надто старими для сексуального рабства. Ісламісти вбили шістьох Надиних братів, потім її матір, а саму Надю відвезли до Мосула, де разом із тисячами інших дівчат-єзидок вона стала рабинею ІДІЛ.

Надя перебувала в полоні кількох бойовиків, що неодноразово катували її й знущалися з неї. Та вона вижила, а згодом — утекла. Дівчину прихистила сім’я мусульман-сунітів, чий старший син ризикував життям, переправляючи Надю в безпечне місце.

Історія Наді — це історія геноциду цілого народу. Це свідчення дивовижної волі до життя і безмежної туги за країною, спільнотою та сім’єю, які розшматувала війна.

1-го серпня 2008 року під час сходження на К2 загинули одинадцятеро людей. Двоє шерпів — Чірінґ Дордже та Пасанґ Лама — зуміли вижити. На основі ретельного дослідження і численних інтерв’ю Пітер Цукерман й Аманда Падоан уперше розповідають їхню дивовижну історію. Автори простежують життєвий шлях шерпів від рідних сіл високо в Гімалаях, через нетрі Катманду і льодовики Пакистану, до базового табору на схилі найнебезпечнішої вершини світу. Того жахливого дня на К2 Чірінґ знаходить Пасанґа, залишеного напризволяще на крижаному карнизі в зоні смерті… Те, що трапилося далі, стало легендою серед альпіністів.

«Поховані в небі» — це яскравий текст, який реконструює одну з наймоторошніших трагедій в історії альпінізму і водночас розкриває звичаї та культуру шерпів, без яких годі уявити сучасні високогірні сходження.

У 1978 році першу групу астронавтів космічного шатла — двадцять дев’ять чоловіків і шість жінок, які проведуть в НАСА найбурхливіші роки програми космічних шатлів — представили публіці. Серед них був полковник ВПС США Майк Маллейн, який у своїх мемуарах «Верхи на шатлі» розвіює героїчний ореол навколо корпусу астронавтів і зображує їх такими, якими вони є — звичайними людьми.

Історії Маллейна часом непристойні, часто комічні, але завжди цікаві. Він яскраво описує всі аспекти досвіду астронавта, та є жорстоко чесним у своїй критиці керівництва НАСА, чия помилка призвела до катастрофи «Челленджера» у 1986 році та загибелі чотирьох членів його групи. «Верхи на шатлі» — це Весела, щира історія життя в усій його доленосній невизначеності.