Видавництво Фоліо

У лютому 2022 року журналіст Петро Шевченко пішов добровольцем на війну. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну він не мав ані військового, ані воєнного досвіду, а за кілька тижнів потрапив на передову, де воював як командир мінометного розрахунку в одній з найгарячіших точок Донбасу.
У цій книжці Петро відверто розповідає про військовий вишкіл, армійський побут, помилки керівництва, успіхи команди, фронтові втрати та важке повернення до цивільного життя.
Ця книга буде цікава для істориків та дослідників як свідчення безпосереднього учасника бойових дій, а також для журналістів, які пишуть про війну, бо дозволяє краще розуміти воєнні реалії. Для майбутніх воїнів буде цікавий досвід ветерана і трансформація звичайної цивільної людини у професійного військового.

Книжка «Сморід війни. Поради з поля бою» спочатку була надрукована англійською, кілька разів доповнювалась, адже автор дослухався до порад читачів, і нарешті вийшла друком українською. Саме військовий досвід Роланда і все пережите лягли в основу видання. Це збірка історій з військового життя і практичних порад - як вижити на війні для військовослужбовців на передовій та цивільного населення, зокрема в окупації. Це книга, яку читають солдати в окопах і госпітальних палатах, і читають цивільні, щоб краще зрозуміти, що таке армія і бойові дії.

Один з найвизначніших українських письменників Улас Самчук народився 1905 року. Творчість його була широко відома в українській діаспорі, а на початку ХХІ століття нарешті почала повертатися на батьківщину. Недарма зарубіжні дослідники називали його «українським Гомером», вказуючи, що він відкрив світові досі невідому Україну.

Самчук є автором шістнадцяти романів, серед яких трилогія «Волинь», «Гори говорять», «Марія», «Юність Василя Шеремети», «Чого не гоїть огонь» та багатьох інших, низки повістей, оповідань і статей. Він одним з перших розповів світові про трагедію Голодомору 1932—1933 рр. У 1980-х роках навіть йшлося про висунення Уласа Самчука на Нобелівську премію, але, на жаль, справу так і не було довершено...

Ольга Телипська, авторка книг «Бігти не можна залишитися» і «Де ти? Місто, країна» продовжує розповідати історії українців, чиї життя зруйнувала війна.
Війна розділила родини по всій країні. В окупацію потрапили тисячі населених пунктів. Про тих, хто залишився по інший бік фронту, рідні не знали нічого протягом місяців. У пастці окупації багато тижнів люди були під обстрілами, без тепла, електрики, водопостачання, майже без їжі. Їх залякували, грабували, принижували, їм казали, що України вже немає. Дехто змирився, хтось шукав можливості евакуюватися.
У цій книзі зібрані не героїчні історії. Це історії людей, які вірили в себе, в Україну, вижили й врятувалися.  

Автори книги — Владислав Бурда, український підприємець, засновник і президент «Асоціації власників сімейних компаній України» (FBN Ukraine), засновник і власник RedHead Family Corporation, та Лариса Мудрак, CEO FBN Ukraine, експерт з комунікацій вищого політичного рівня, політичний та громадський діяч, журналіст і публіцист — зібрали 10 інтервʼю з відомими родинами сімейного бізнесу для того, щоб зафіксувати уроки війни й сторінки історії.

Як сказав Владислав Бурда: «Українські сімейні компанії продовжують жити та працювати в умовах війни. У цей час змінюються і цілі, і стратегія, і тактика сімейного бізнесу. Ми маємо бачити роботу сімейних компаній в умовах, які в десятки разів складніші за звичайні. Захист своєї країни та допомога ЗСУ стали одним з найважливіших KPI для сімейного бізнесу в Україні. Історія сімейного бізнесу України пишеться просто зараз!»

Лариса Мудрак зазначила: «Сотні проєктів індивідуальної допомоги від сімейного бізнесу й спільних — у рамках FBN. Вагони й поїзди гуманітарки та бронежилетів, дрони й оптичні прилади «Сова», медикаменти й навіть фури бутлів питної води. У нас тепер є навіть свій бойовий морський дрон під назвою FBN. Лише розшифровується він інакше: Fucking Bridge and Navi. За ці два роки війни в нас із Владом та командою накопичилося матеріалів уже на кілька томів. Але першу книгу ми робимо в тому числі як відповідь на постійні запитання наших міжнародних колег про те, якими уроками війни український сімейний бізнес уже може поділитися. Ми ділимося, щоб перетворити біль і досвід війни на силу».

FBN-Ukraine — Українська асоціація, відділення FBN International, заснована 2009 року українським підприємцем Владиславом Бурдою. Головний офіс розташовано в Одесі.

Асоціація працює для розвитку культури сімейного бізнесу в Україні та продовження творення історіі сімейного бізнесу в нашій краіні. Серед головних завдань — сприяння розвитку благодатних взаємин батьків-власників і дітей-спадкоємців, а також поступовому й поетапному переходу власності батьківського бізнесу до дітей.

Методологія роботи асоціації спрямована на формування такої культури взаємин між батьками і дітьми, яка гармонізує сім’ї та сімейний бізнес. І навіть якщо дитина не захоче стати менеджером батьківського бізнесу або не буде хорошим керівником, учасники асоціації можуть допомогти йому стати професійним власником, а власник бізнесу — це професія. І це те, чого ми навчаємо на івентах FBN-Україна, що активно обговорюють і про що дискутують власники сімейних компаній у нашій асоціації.

FBN International — Міжнародна асоціація, заснована в 1989 році зі штаб-квартирою в Лозанні (Швейцарія). Має місію запропонувати бізнес-сім’ям безпечний простір для навчання, обміну інформацією та надихання одне одного щодо то, як: скеровувати участь сім’ї в бізнесі; сприяти налагодженню стосунків у родині; підвищувати обізнаність і важливість моделей сімейного бізнесу в суспільстві.

FBN — це федерація з 32 асоціацій-членів, що охоплюють 65 країн. Глобальна мережа об’єднує 4 000 бізнес-сімей, включаючи 17 000 осіб, з яких 6 400 є наступним поколінням.

Понад рік тому російський агресор розв’язав війну проти України. Це відверта війна тиранії проти свободи. Для протидії агресору наші союзники — західні держави — ухвалили сотні безпекових рішень, були сформовані коаліції оборонної підтримки, впроваджені санкції, здійснено захист ринків, зокрема енергетики та продовольчого ринку, фінансової стійкості України.

«Ми боронимо й будемо боронити кожну частинку України. Настане час — звільнимо кожне місто, кожне село нашої держави. І змусимо окупанта відповісти за кожен постріл проти України, за кожну підлість проти українців. Якщо зможемо юридично — значить, юридично. Зброєю — значить, зброєю», — говорить Президент України. «Держава-зло має бути розбита. Рашизм повинен пройти через повну поразку: військову, економічну, політичну, юридичну».

Постійні ракетні удари, атаки російських дронів на мирні міста вимагають посилити протиповітряну оборону України. Тисячі квадратних кілометрів нашої території забруднені мінами та боєприпасами, які не розірвалися. Безпекове питання вимагає нової стратегії для гарантування Україні такого захисту від терору, який мають найбільш передові держави світу.

Цю книжку склали чотирнадцять історій кримськотатарських родин, які розповіли авторці різні люди, відомі й невідомі. У них спільний біль і спільна памʼять про жахіття війни, гоніння, депортації, голод. З покоління в покоління їх переслідує один і той самий ворог, яку б нову назву він щораз для себе не придумував: чи то російська імперія, чи то срср, чи то російська федерація.

Тортури, до яких він вдається, мають приборкати кримських татар, а в разі непокори нелюди просто знищують і так нечисленний народ. Ніби наяву читач побачить змучених підлітків, які збирають бавовну в Голодному степу Узбекистану. Розпач жінки, яку виганяють з рідної домівки. Горе дружини загиблого захисника України. Та обʼєднані ці родини не тільки спільним болем, а й спільним прагненням: повернути собі Батьківщину, жити у вільному Криму.

Ця книга створена на основі відеозустрічей з медиками різних регіонів України, в яких Василь Князевич за участі Данила Яневського говорили з фахівцями різних галузей медицини про стратегії й тактики виживання та відновлення фізичного та психічного стану українців після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.

Війна триває, і завдання медицини — максимально повертати поранених до здоров'я, в стрій, щоб далі захищати країну; на перший план виходить військова медицина, тактична бойова медицина, де кожен військовослужбовець повинен вміти надати собі й товаришу першу допомогу. Важлива реабілітація — медична, соціальна, психологічна, повернення до нормального мирного життя. Медицину і суспільство очікують великі виклики й після війни. Війна змусила всіх мислити та діяти по-іншому, ті завдання, на які в мирний час йдуть десятки років, вирішуються за декілька тижнів, місяців.

Олександр Красовицький продовжує бесіди-інтерв’ю з відомими українцями, синхронізуючи історію країни з біографіями героїв. У третій книжці «10 розмов про майбутню Україну» десять різних за фахом та життєвим досвідом людей, патріотів, говорять про своє усвідомлення ключових подій минулих десятиліть і сьогоднішнього історичного моменту. Усіх об’єднує дієве бажання творити сучасну, інноваційну, сильну Україну. Ці люди багато зробили для нашої країни і сподіваються, що їхнє бачення майбутньої України буде втілене в життя.

У розмовах брали участь культуролог Т. Возняк, політик Ю. Гусев, стратег А.  Длігач, правозахисники Є. Захаров і К. Левченко, журналіст Ю. Макаров, філософ М. Маринович, військовий і письменник М. Музика, скульптор М. Рева, театральний режисер Б.  Струтинський.

Микола Іванович Міхновський (1873–1924) — український політичний і громадський діяч кінця XIX — початку XX ст. Його брошура «Самостійна Україна», написана 1900 року, якийсь час виконувала роль політичної програми Революційної української партії. Вперше праця була видана у Львові 1900-го. Твір торкається політичних, правових і філософських аспектів буття української нації та держави.

Його значну частину становив екскурс до історії русифікаторської великодержавної політики царизму. Автор вважав за необхідне і правомірне повернення до статусу України, що існував на основі Переяславського трактату 1654 року. З позицій міжнародного права він блискуче проаналізував відносини України з північним сусідом, які мали стати конфедеративними, але були згодом односторонньо порушені. Це давало право Україні на відмову від союзу  і повернення до статусу самостійної держави.

Чернігівщина, Сумщина, Київщина, Харківщина, Херсонщина… це неповний перелік регіонів, де ступив на вільну українську землю чобіт окупанта. Українські прикордонники були першою ланкою, що намагалася стримати цей наступ. З першого дня війни прикордонники стали повноцінною складовою Сил оборони та воюють на різних ділянках фронту.

У книзі зібрані воєнні історії військовослужбовців прикордонних загонів, спецпризначенців окремого мобільного прикордонного загону, Морської охорони, медично-евакуаційних груп, медиків мобільних госпіталів, тих, хто ризикує своїми життями задля здобуття Перемоги України на полі бою.

Андреа Нікастро — італійський журналіст і письменник. Працював військовим кореспондентом у Боснії, Косово, Сербії, Гаїті, Перу, Еквадорі, Індонезії, Чечні, Афганістані, Іраку, Грузії, Ірані й Україні.

У своєму творі «Облога. Роман про Маріуполь» автор викладає власний погляд на події лютого-травня 2022 року в Україні. Після повернення до Італії автор описав своє відчуття, коли неподалік впала бомба: скло, що надувається, як повітряна куля, фасад будівель і каміння, що стають м’якими, рухаються і перетікають, наче хвиля на морі. «Це був божевільний досвід, як божевільна ця війна», — заявляє письменник.

Він розповідає про трансформацію людини в екстремальних умовах, даючи простір болю та страхам, із якими Європа не зіштовхувалася вже 70 років. Нікастро показує, що війна може як народити неймовірні вияви людяності, так і перетворити на монстрів тих, хто раніше здавався «цивілізованим». Він простежує зміни в особистій шкалі цінностей героїв роману й описує емоції тих, кому довелося пройти жахливі випробування.

Alexander Krasovytskyi (b. 1967) in the novel "Yesterday" examines historical events through the prism of cognitive science. The author offers an alternative story for understanding real events. If in 2014, after the Maidan, the processes had developed a little differently, if President Yanukovych had not fled to Rostov, would there have been subsequent decisions by the Russian leadership to annex Crimea and start military operations in the Donbass? Would a full-scale Russian-Ukrainian war begin on February 24, 2022?
The heroes of the book try to find the roots of everything happening today in the historical past.
A scientist-historian predicts the approach of an inevitable catastrophe that will engulf the entire world. He knows the time and the participants in the events, and wants to warn the world about the danger. But will the West believe his prediction? Can the historical experience of the past prevent mistakes in the future?

Олександр Красовицький (нар. 1967) у романі «Вчора» розглядає історичні події через призму когнітивістики. Автор пропонує альтернативну історію для осмислення реальних подій. Якби 2014 року після Майдану процеси розвивалися трохи інакше, президент Янукович не втік би до Ростова, чи мали б місце наступні рішення керівництва РФ анексувати Крим, розпочати військові дії на Донбасі? Чи почалася б повномасштабна російсько-українська війна 24 лютого 2022 року?
Коріння всього, що відбувається сьогодні, герої книги намагаються шукати в історичному минулому.
Учений-історик передбачає наближення неминучої катастрофи, яка охопить увесь світ. Він знає час та учасників подій і хоче попередити світ про небезпеку. Але чи повірить Захід його передбаченню? Чи може історичний досвід минулого втримати від помилок у майбутньому?

Нова книжка Олександра Красовицького розповідає про Грузію, країну давньої культури та легендарної історії. Герої цієї книжки — відомі люди, діячі театру та кіно, літератури, спорту, політики — розповідають про історію Грузії та становлення сучасної незалежної держави, про те, як у наші дні зберігається культурна спадщина грузинського народу.

Так, відомий режисер Леван Цуладзе, розповідаючи про історію грузинського театру і кіно, висвітлює історію культурного спротиву національної інтелігенції російській окупації в царині мови, літератури та мистецтва, нагадуючи, що фільм саме грузинського режисера Абуладзе став однією з найважливіших подій напередодні розпаду СРСР і свідчив про ідеологічні зсуви у суспільстві.

Розмова автора книжки з екс-прем’єр-міністром Нікою Гілаурі познайомить читача з великими реформами в економіці, судовій системі та змінами в громадському житті країни. Розповіді Ніно Катамадзе, Вахтанга Кікабідзе розкриють особливості самобутньої музичної культури Грузії. А захопливі спогади Володимира Гуцаєва про грузинський футбол, так само, як і описи Ніки Гвараміа особливостей кулінарних традицій народів, що мешкають в Грузії, нікого не можуть залишити байдужими.

У третьому томі «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький (1855–1940) на багатому документальному матеріалі в популярній формі автор всебічно висвітлює історію запорізького козацтва. Книга є найповнішим історичним дослідженням, що охоплює період 1686–1734 рр. Починається від Вічного миру, укладеного 1686 року між Росією та Польщею.

Розповідається про взаємини Мос*** і Варшави з Кримським ханством, експансію московитів на українські землі через спорудження своїх фортець, утиски козацьких вольностей. Ретельно викладені деталі про козацькі війни проти бусурман і торгівлю Запоріжжя з іншими народами. Згадується про антимазепинське й антимосковське повстання Петрика, який намагався за допомогою татар відірвати Україну від Московії, що закінчилося невдачею, бунти стрільців, донського козака Кіндрата Булавіна. Перехід гетьмана Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ став цілковитою несподіванкою для царя Петра І, але перемога останнього під Полтавою стала трагедією українського народу.

Окремо розповідається про кровопролитне здобуття князем Меншиковим Чортомлицької Січі. Також ні протекторат Туреччини, ні протекторат Моск*** не стали корисними для запорізьких козаків, змушених поневірятися на чужині...

Автор цієї книжки -  журналіст, письменник  Богдан Кушнір добре знає, чого домагається  путінська армія. І не з телевізійних сюжетів  чи газетних публікацій, а з реальних подій, учасником і очевидцем яких йому довелося бути. У 1995 році він відкрив один з перших українських кореспондентських пунктів, а під час російсько-української війни як офіцер Сил спеціальних операцій Збройних сил України брав участь у бойових діях на Сході.

Історії з «нульовки» – лінії розмежування, описані телеграмними рядками в його воєнних щоденниках, дають можливість побачити і відчути, що відбувалося на Сході під час російсько-української війни в 2015-2016 роках. А творчі відрядження автора до країни агресора доповнюють загальну картину того, що несе Україні та Європі «рускій мір».

Данило Яневський (нар. 1956 р.) — історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук.

Історію європейських політичних рухів 20–30-х рр. ХХ сто­ліття необхідно розглядати та оцінювати, ґрунтуючись не на сучасних політичних уподобаннях або замовленнях, а в контексті конкретних історичних обставин. Повною мірою це стосується і УВО, і ОУН. Чи розуміли Євген Коновалець, Андрій Мельник та їхні прихильники обставини часу та місця їхнього персонального життя так, як розуміємо їх сьогодні ми?

Автор ретельно досліджує історичні документи, архіви преси і подає історичні події з різних кутів зору, щоб наблизити до сучасного читача неординарні постаті Євгена Коновальця (пол­ков­ника армії УНР, командира Січових Стрільців, коман­данта УВО, Голови Проводу українських націоналістів, засновника ОУН) і Андрія Мельника (полковника армії УНР, співзасновника Січових Стрільців, Стрілецької Ради та УВО, Голови Проводу українських націоналістів, Голови ОУН).

Олексій Мустафін — відомий український журналіст і медіаменеджер. Історик  за фахом. Ідея цієї книжки виникла й оформилася під час розмов автора з українськими  істориками  й  археологами,  які  досліджують  минуле  Північного Причорномор’я — від міднокам’яної доби до епохи модерну. Кожна з досліджених  ними культур самобутня.

Адже століттями в українських степах змінювали один  одного десятки різномовних народів — і всі вони залишили неповторний слід на  цих  землях,  створили  унікальний  профіль  і  характер  цього  краю.  Сучасним   українцям доводиться мало не по перлинах, розкиданих в степу, збирати й відновлювати намисто власної історії. Історії різнобарвної та водночас напрочуд   цілісної та логічної. Саме про це книжка Олексія Мустафіна.

Петро Кралюк (нар. 1958 р.) — доктор філософських наук, професор, автор численних робіт з історії культури України,  зокрема її філософської думки.

Олександр Красовицький (нар. 1967 р.) — видавець, письменник.

Автори у формі бесіди-діалогу розмірковують про історичні події, що відбувалися на українських землях протягом різних історичних епох — від античності до новітньої історії. В різні періоди окремі території нашої країни були складовою частиною різних держав, що відобразилося на її етнічному складі, культурі, релігії. Аналізуючи події минулого з сучасних позицій, автори допомагають читачам сприйняти по-новому ключові історичні постаті та їхній вплив на становлення і розвиток української державності, переосмислити відомі історичні факти.

У другому томі «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький (1855– 1940) на багатому документальному матеріалі в популярній формі всебічно висвітлює історію запорізького козацтва від його виникнення наприкінці XV ст. до 1686 р. У основу книги покладено переважно оригінальні листи історичних осіб і сучасні подіям акти; взято до уваги праці літописців, а також дослідниківпопередників автора. Вчений подає посторінкові посилання на першоджерела.

У виданні йдеться про становлення козацтва, про участь запорожців у народних повстаннях проти Речі Посполитої, висвітлюється роль запорожців у боротьбі за релігійно-національну незалежність Правобережної України, згадано період Руїни. Особливу увагу автор приділяє діяльності видатних козацьких ватажків — Вишневецького, Сагайдачного, Сірка, Дорошенка та ін.
Для широкого загалу читачів.