Видавництво Книги ХХІ

Чи може одяг впливати на долю? Чи здатні речі приносити щастя або ж біду? У своєму новому романі Оксана Драчковська препарує ідею сакралізації матеріального світу і досліджує важкі для соціуму теми: осуджувані стосунки, ранню вагітність, сексуальне насильство, залежності, психічні розлади... «Основи гардеробу» – це роман в оповіданнях. Кожен із його розділів можна читати як окремий самостійний твір. Водночас вони об’єднані спільними героями та подіями, котрі відбуваються впродовж одного року.

«Мене звуть Календар» — щоденник, який охоплює рік життя хлопця на ім’я Оскарс. Та в маленькому містечку, де він мешкає, його називають Календар. Чому? Про це довідаєтеся на сторінках роману. Здавалося б, ця книжка — просто рефлексії дивака, який тиняється містом і записує свої думки, утім поступово навколо Оскара й календаря зав’язується сюжет, у якому переплітаються і соціальна, і любовна, і навіть детективна лінії. «Мене звуть Календар» — сповнений блискучого гумору й неймовірної глибини роман, що допомагає поглянути на життя під іншим кутом. Ця розповідь про важливість спільноти, про дружбу та підтримку, а ще про доброту до інших людей, яка нагадує, що кожен з нас цінний і заслуговує на любов.

Здається, ніби все почалося від звичайного плетеного крісла-гойдалки. Відколи воно з’явилося в домі головного героя, його життя невблаганно руйнується, сім’я розпадається, а на ринку поблизу він знаходить такого ж, як і він, невдаху-самітника, так само письменника, у такому самому плетеному кріслі. Ніби всього цього не досить, він представляється таким самим, як у героя, ім’ям. Героєве «я» починає розпадатися, як і все навколо — як уся реальність складних і божевільних посткомуністичних болгарських 1990-х. Але герой розпадається не на уламки, а на історії. Він стає їх колекціонером, оповідачем, поступово збираючи їх у дивний пазл, який найбільше нагадує фасеткове око мухи. «Природний роман» лауреата Міжнародної Букерівської премії, найвідомішого у світі болгарського письменника Ґеорґі Ґосподінова — це веселе й журливе, іронічно-ностальгійне плетиво сюжетів і спостережень, з яких, можливо, і складається саме життя.

Усе починається невинно: хлопчик потрапляє на ярмарок, стискаючи в долоні монету, яку отримав від батька. В одному з наметів він бачить Мінотавра — істоту, яка надовго позбавить його мови і спокою. Цей ні на що не схожий роман є дослідженням лабіринту: місця, де ми блукаємо і знаходимо себе, місця, де натрапляємо на найнеймовірніші (і зовсім звичайні) історії, місця, де врешті-решт доходимо до Мінотавра — створіння, яке цілком може виявитися нами самими багато років тому. Мінотавром-дитиною, загубленим серед гамірливого ярмарку. В цьому романі Ґеорґі Ґосподінов, один із наймайстерніших оповідачів сучасної європейської літератури — у своїй чудовій формі. Він розмотує перед нами нитки численних сюжетів, щоб урешті сплести їх у тугий вузол, усередині якого — пам’ять і легкий смуток.

Роман розповідає про життя в курфюрстві Саксонському та Французькому королівстві у першу чверть XVIII століття.
Читачеві належить не тільки дізнатися про винахід європейської порцеляни та роботу художників Мейсенської мануфактури, а й розгадати загадку смерті старого майстра, стати свідком першої пристрасті молодого учня з фабрики, поринути в політичні інтриги при королівських дворах Версаля і Дрездена, а також проникнути в любовні таємниці могутнього саксонського міністра.

У міфічному Чорнополі, столиці фіктивної Тесковини — за цими топографічними назвами легко вгадуються Чернівці й Буковина, — майора гусарського полку Ніколауса Тільді, який має гіпертрофоване почуття честі, вважають «білою вороною». Ексцентричні ескапади цього новітнього Дона Кіхота, що розгортаються в «маґрібінській» атмосфері міста, де ницість не вважається провиною, завершуються для нього фатально. Автор змальовує нам неповторну галерею людських типів, які нагадують ґротескних героїв Лоуренса Стерна або Гайміто фон Додерера.

На прикладі подільської поміщицької родини Могилевських з Добропілля показано, якою непоправною травмою обертається для побожної єврейської родини трагедія віровідступництва одного з її представників, Йосифа Могилевського, і як важко відбувається процес навернення до віри предків і свого єврейського коріння його вихованого в лоні християнства нащадка. Перший роман трилогії «Син блудного сина», переклад якого пропонується українському читачеві, вийшов друком у Німеччині в 1935 р. й отримав захоплені відгуки таких сучасників, як Стефан Цвайґ, Герман Гессе, Роберт Музіль, Йозеф Рот, Вальтер Беньямін та ін.

Артем Чех знову написав про війну — і знову не про ту. Тобто не про цю. Тому, з одного боку, «Song of the Open Road» можна розглядати як жанрово-стилістичну забавку, пригодницько-історичну гру в Америку. Колишній кріпак з українського села у складі Російської імперії, опинившись в епіцентрі американської трагедії, врешті-решт стає втіленням американської мрії. Але, з другого — серйознішого — боку, відкритий шлях головного героя — це й шлях геть від Москви, шлях крізь війну до свободи, шлях від росіянина в пролозі до українця в епілозі.

Це книжка пригод і настроїв, реальних історій і автобіографічних вигадок, універсальний порадник і атлас туристичних маршрутів. У цих текстах свідки Єгови п’ють коньяк, Мілан Кундера опиняється в басейні, а водії «мерседесів-спринтерів» женуться за каретами швидкої допомоги. Словом, абсурдно, зате пізнавально, часом меланхолійно, але частіше кумедно.

«Біг Мак» – назва першої прозової книги Сергія Жадана. Оповідання, вміщені в новому, доповненому виданні, були написані впродовж 2002–2010 років. Тексти подано в хронологічному порядку, що дає можливість допитливому читачеві прослідкувати час та географію написання кожного з них.

Майже двадцять років тому герої «Anarchy in the UKR» здійснили ідейну подорож Сходом України, місцями бойової слави Нестора Махна. Мандруючи Донбасом, вони шукали відповіді на питання — що ж таке воля-свобода-анархія? Чи є межа між ними та де вона пролягає?
Що собою представляє «свобода»? Чи буває її замало або навпаки забагато? Що робить нас вільними? Що заважає нам бути вільними? Відповідь на ці та інші запитання ми знайдемо в книзі-подорожі Сергія Жадана.

Чи дається життя один раз? Чи реальний цей світ? Чи не є ми героями сюжетів, що їх пише хтось за нас, для нас? Петер Штамм пропонує читачеві самому знайти відповіді на ці запитання.

Життя не припиняє дивувати. Воно не додає проблем, не встромляє палок у колеса. Негаразди є лиш уроками, які покликані чомусь навчити. Ця книжка якраз про них. Вона про сум, радість, журбу, пошуки та знахідки, мандрівки, людей, кохання, боротьбу внутрішню і зовнішню. Вона про життя, а те, як відомо, не втомлюється нас дивувати

Загадковий психіатр на ім’я Ґаустін відкриває клініку, у якій успішно лікує пацієнтів із хворобою Альцгаймера, повертаючи їх у щасливі часи їхнього минулого. Хто цей Ґаустін — реальна постать, «альтереґо» оповідача чи привид, що заблукав між часами? Ми не знаємо. Зате знаємо інше: невдовзі його людинолюбна ідея призведе до низки масштабних і непередбачуваних подій на цілому європейському континенті. «Часосховище» — нагороджений міжнародною Букерівською премією роман одного з найяскравіших сучасних болгарських письменників Ґеорґі Ґосподінова — це пронизлива, вигадлива й напружена оповідь про старіння і проживання власної скінченності, про невловність часу й темний, демонічний бік ностальгії за минулим.

«Повість про любов і темряву» — це зворушлива й відверта автобіографія у формі роману. В центрі оповіді дитинство і юність автора в Єрусалимі середини минулого століття, звідки він прямує слідами своїх батьків до Одеси й Рівного, відтворюючи історію кількох поколінь з їхніми особистими драмами, втраченими ілюзіями і зруйнованими мріями.

Ці глибоко індивідуальні траєкторії людських доль, любовно вихоплені спостережливим і чуйним оком з пітьми забуття, майстерно сплітаються в історію становлення єврейської держави, на тлі якої відбувається формування особистості письменника — хлопчика, що намагається віднайти матір, поглинуту темрявою.

Утікаючи від великої війни, яку Росія розв’язала проти України, киянка Меланія опиняється разом із сином-підлітком у Німеччині. Замолоду трагічність української історії знеохочувала Меланію, тож вона не квапилася зануритися навіть у недалеке минуле Гуцульщини, звідки походила її мама й де розквітнув поетичний дар її улюбленої бабусі. Однак тепер, далеко від дому, жінка випадково натрапляє на слід, що змушує її з’ясувати таємничі деталі життя попередніх поколінь своєї родини, адже вісімдесят років тому Німеччина вже була місцем, де не з власної волі опинилися мільйони молодих українців і українок...

Це роман про пам’ять, про здатність розумітися без слів, про магію барв і рослин. І про любов, що ніколи не перестає.

Вірші є сенс видавати або лише найкращі, або всі. Коли поет їх має на своєму рахунку близько семи сотень, важко сподіватися, що всі вони – найкращі. Але, зібрані разом і розташовані у хронологічному порядку, вірші ці набувають значно ширшого за суто поетичне значення.

Як поет, Сергій Жадан більш-менш є ровесником української Незалежності. Відколи існує найновіша Україна, відтоді він і пише вірші, без тривалих відпусток і виразних криз, у середньому по два на місяць. Відтак «Усі вірші» – це одна з найретельніших історій України за останні тридцять років: з усіма нашими несподіваними злетами і безпричинними падіннями, хитаннями між лівими і правими крайнощами, убивством силабо-тоніки та її воскресінням, повторенням пройденого і пошуками нових шляхів. Як і належить, на початку був юнацький бунт. Як і слід було очікувати, сьогодні є зріла відповідальність. Одне слово, дорослішає Україна – і дорослішає Жадан. Або навпаки. У кожному разі процес триває, тож є надія, що за якийсь час «Усі вірші» виявляться далеко не всіма.

Як і в «реальній дійсності», ще одна революція зазнала поразки. Можливо, тому, що втратила свого загадкового лідера. Йосип Ротський (не плутати ні з Йосіфом Бродським, ні з Йозефом Ротом), музичний герой барикад, змушений хоч кудись утікати, приміряючи на себе долю багатьох інших Йосипів. Його переслідують, і режимні спецслужби – це лише пів біди. Є ще недоречна любов, з якою не звладати, і банківська таємниця, з якою не впоратися. В’язничний досвід і мимовільно успішний теракт. А також розум і забуття, сміх і темрява, холод і пекло, іронія і щем. Останній сховок, звідки дозволено вести нічний етер. Чи справді останній?..
«Радіо Ніч» – найгостросюжетніший, а водночас найліричніший твір Юрія Андруховича. Простір, у якому авантюрний роман зустрічається з фентезі, а Девід Бові – з мандрівними музикантами Середньовіччя. В оформленні обкладинки використано картину Влода Костирка «Перепочинок під час утечі в Єгипет» (2020).

«Порт Житана» – затишний ресторанчик на березі мальовничого Женевського озера. У різний час він стає особливим місцем для Марка Мазура, українського художника-емігранта, який прославився своїми авангардними роботами в міжвоєнному Парижі, і Сергія Коваленка, мистецтвознавця, що збирає колекцію для впливового київського олігарха й намагається розкрити загадку таємничого зникнення свого славетного земляка. «Порт Житана» – це роман, у якому історія тісно переплетена із сучасністю, а мистецтво – із людськими долями і стосунками. Це роман про вимушену втечу й неодмінне повернення, фальшиву «любов» і справжнє кохання, про щоденний вибір, який здійснює людина.

У біографічному романі американської письменниці Поли Мак-Лейн ми знайомимося з іншим Ернестом Гемінґвеєм – таким, яким бачить його перша дружина Гедлі Річардсон. Вони зустрічаються в Чикаґо, коли йому 20, а їй – 28, і незабаром після одруження переїжджають у Париж, щоб реалізувати мрію Ернеста стати письменником та увійти в історію літератури. На фоні Епохи джазу, в оточенні американської богеми «втраченого покоління» на чолі з Ґертрудою Стайн та Фіцджеральдами вони живуть, кохають, танцюють, пиячать, гуляють вулицями Парижа, борються за свої мрії та… страждають. Словом, роблять усе можливе, щоб почуватися живими. Саме тоді Ернест пише свій культовий роман «Фієста. І сонце сходить», базований на реальних подіях, і присвячує його Гедлі та їхньому синові Бамбі.