Видавництво КРИЛА

Розвідка присвячена перебуванню ІІІ-го батальйону 4-го галицького добровольчого полку СС на Тернопільщині у лютому – квітні 1944 р. У ній розповідається про антипартизанські операції, сутички і бої з Червоною армією та звернено увагу на відносини між українським підпіллям та вояками батальйону.

Книжка адресована усім, хто цікавиться діяльністю військових формувань утворених з українців під час Другої світової війни, а також буде корисною історикам, науковцям, викладачам, студентам і краєзнавцям.

У книзі містяться матеріали провідних вчених та дослідників економічного націоналізму, аналіз світового досвіду, рецепти всебічних, структурних соціально-економічних реформ в Україні, практичне втілення засад економічного націоналізму. Ідейно наслідуючи ОУН, сучасні дослідники та практики кінцевим результатом реформ визначають соціальну та національну справедливість, яка дозволить нації нарешті зреалізувати успішний проект Української Самостійної Соборної Держави.
У книгу також увійшли найкращі роботи міжнародного конкурсу для молодих науковців на тему «Економічний націоналізм як формула українського прориву», в яких розкрито питання інвестиційної політики, розвитку малого та середнього підприємництва, міграції трудових ресурсів, національних економічних інтересів.
Матеріали включають доробок науковців, політиків, молодих дослідників, учасників російсько-української війни.

Пропоноване видання – збірник праць видатного українського філософа і вченого-філолога, теоретика і практика українського націоналізму, засновника і Провідника ВО «Тризуб» імені Степана Бандери полковника Василя Іванишина (1944-2007). У них автор з позицій націософської герменевтики витлумачує низку важливих для формування й утвердження української національної ідеї та формування націоналістичного руху лідерських персоналій – письменника, художника і філософа Тараса Шевченка (1814-1861), філософа Дмитра Донцова (1883-1973), Провідника ОУН Євгена Коновальця (1891-1938) і Провідника та мислителя Степана Бандеру (1909-1959). Збірка вирізняється легким стилем і переконливою та стислою формою викладу.Видання розраховане передусім на тих національно пробуджених і політично активних читачів, яких цікавить істина, турбує стан української нації і доля України.

Книжка «Мова і нація», авторства викладачів Дрогобицького університету, вперше побачила світ 1990-го року в бурхливі часи розпаду совєтської імперії та розгортання чергового етапу українського національного відродження. Відразу ж стала бестселером і класикою лінгвонаціологічної думки.
Пропонована праця в лаконічній формі тез широко висвітлює мовознавчу проблематику, пов’язану із суттю, роллю та функціонуванням мови в суспільстві, розкриває механізм денаціоналізації народу на мовному ґрунті, подає науковий матеріал, потрібний кожному громадянинові для вироблення мовозначвого світогляду...

У цій книзі зібрані роздуми знаного публіциста та дослідника ідеологічних та культурологічних тем про російську цивілізацію. Це спроба дати цілісний націософський та політологічний погляд у гострому есеїстичному стилі на проблему розвитку російського імперіалізму як своєрідного фатуму Європи.

Автор проводить глибокі історіософські «розрізи», аби зрозуміти логіку зародження й руйнівного наступу різних форм російського експансіонізму: специфічного деспотизму, екзальтованого шовінізму, ненатлого імперіалізму, фанатичного месіанства, фатального охлократизму. При цьому він застосовує інтелектуальний «інструментарій» видатних українських теоретиків та ідеологів – І. Франка, С. Томашівського, І. Кревецького, Ю. Липи, Є. Маланюка, Я. Стецька.

Збірка містить і низку актуальних аналітичних екскурсів у проблематику геополітичного оцінювання сучасної агресивної політики росії, причин її війни з Україною, пошуку шляхів до запобігання деструктивному впливові російського імперіалізму.

«Основною темою цієї нашої розвідки є націократія, себто концепція державно-політичного й соціяльно-економічного устрою, що її заступає сучасний організований український націоналізм. Працю свою рекомендуємо насамперед увазі провідних націоналістичних кадрів.

Обмежений розмір цієї книжки приневолив нас надати розвідці схематичний характер, проте сподіємося, що й у такій обробітці вона дає відповідь на ряд актуальних для українського націоналізму питань.»

Бандеру називають не просто Провідником ОУН, але й Провідником української нації. Наскільки це правомірно?

Чи дійсно Степан Бандера був Провідником усієї української нації у роки свого життя і чи варто називати його таксьогодні? Не поспішаймо з відповіддю…