Видавництво Лабораторія

Вперше гучного розголосу розлад деперсоналізації — відчуття втрати себе, емоцій і почуттів — набув завдяки голлівудській стрічці «Нечутливий» (Numb) із Метью Перрі в головній ролі. А завдяки новим науковим дослідженням і бурхливому розвиткові соцмереж цей маловідомий стан нарешті вийшов із тіні.

«Відчуття нереальності» — це перша ґрунтовна праця, яка досліджує не лише деперсоналізацію (РДД), але й філософські, літературні, релігійні й духовні роздуми про наслідки почуття втрати себе. Джеффрі Еб’юґел і Дафна Сімеон наводяться найновіші дослідження, можливі методи лікування і стратегії, як жити, коли життя здається «нереальним». Їхня книга дає довгоочікувані відповіді для людей, які страждають на РДД, їх близьких, фахівців у галузі психічного здоров'я, а також для всіх, хто вивчає цей стан.

Утім, цьому стану досі бракує впізнаваності, його не завжди знають чи визнають у медичних і психіатричних спільнотах, тому «Відчуття нереальності» — це тривожний дзвінок і для медичної спільноти.

Скільки ми існуємо, стільки ж часу знаходимося у тривожних пошуках відповідей на екзистенційні питання: як бути щасливим, добрим, коханим? Як вижити і не зламатися у світі постійних змін та втрат? А що, як ми можемо навчитися більшого і нарешті стати щасливішими тільки тоді, коли забудемо про власні тривоги і приймемо життя і всі його виклики такими, як вони є? Як, наприклад, коти, які від народження мають здатність бути щасливими і впродовж тисячоліть надихають правителів і філософів на нові відкриття.

Домашній кіт Мішеля Монтеня, захоплива подорож Мейо, вцілілого у В'єтнамській війні, чи історія Саги, героїні оповідання «Кіт» Колетт, притчі про пастки людських ревнощів, —  філософ Джон Грей досліджує природу котів і розкриває котячий спосіб життя — не обтяжений тривогою і самосвідомістю —  демонструючи, як вони знаходять відповіді на глобальні питання любові й прив'язаності, моралі й самосвідомості, і, зрештою,  смертності.

Книжка розповідає про залежності від вивільнення дофаміну: чому вони виникають, які вони бувають, який механізм їхньої дії та як їх позбутися. Авторка — на основі реальних випадків людей, які приходять до неї на терапію, та теоретичних знань — обґрунтовує, чому сучасним людям так просто стати залежними від чогось. Основна ідея, яку пропагує книжка, — збільшення рівня дофаміну внаслідок звички, яка приносять надзвичайне задоволення, є просто втечею від болю. Тому одна з її порад — не боятися болю, звикнути, змінити своє ставлення до нього, а не впадати у вир насолод. Однак сучасній людині це зробити важче: ми всі залежні, хто від ігор на телефоні, хто від сексу, хто від наркотиків, а хто — від ліків, які мали б допомагати нам і без яких неможливе адекватне функціонування.

Ця книжка розповідає про психіатрію через призму окремих історій, розказаних самими героями: про те, як жити з тим чи іншим розладом, як лікуватися і працювати у психіатричних лікарнях, як дбати про рідних, які мають психіатричні діагнози. Такі свідчення нерозривно пов’язані з особистостями оповідачів, з їх багатогранними «я» — тож ці історії в першу чергу про людей, а не про хвороби. Ще одна тема, яка виступає тлом і контекстом до ділення — складна і суперечлива історія психіатрії, і зокрема — її відображення в архітектурі, яка стає дзеркалом суспільних і медичних настроїв.

«Чи чути звук дерева, що падає у лісі, якщо нікого немає поруч?» — це запитання запрошує стати свідками: уявно переступити поріг психіатричної лікарні, вислухати чужі переживання, побачити, як вони перестають бути незрозумілими і відлякуючими, стаючи натомість частинами загальнолюдського досвіду.

Легендарний венчурний капіталіст Джон Дор розповідає, як система OKR допомогла технологічним гігантам від Intel до Google досягти вибухового зростання.
Джон Дор, один із перших «гаражних» інвесторів Google, зробив цікавий сплав прикладної бізнес-літератури та реальних історій становлення бізнесу і громадських організацій. З досвіду Google, інноваційної піцерії Zume, благодійної кампанії лідера групи U2 Боно і фундації Ґейтсів — а до всіх цих ініціатив Дор мав персональний стосунок — він виснував окремий метод об’єктивного вимірювання цілей і результатів під назвою okr, objectives and key results. Ця книжка не тільки виконує роль підручника, а й засвідчує, що великі гроші й успіх у діловому світі — це водночас історія взаємної поваги і людяності.

Це питання, яке хвилює усіх нас і на яке намагається відповісти найдовше й найуспішніше дослідження щастя. Майже 80 років пішли на з’ясування формули задоволеності життям, гарного самопочуття, здоров’я та довголіття.

Керівники Гарвардського дослідження розвитку дорослих Роберт Волдінґер і Марк Шульц представляють науковий погляд на те, що робить нас щасливішими у різному віці та від чого найбільше залежить наш добробут. Ця новаторська робота об’єднує наукову точність, традиційну мудрість, неймовірні реальні історії та практичні ідеї, щоб раз і назавжди довести — наше щастя залежить тільки від нас самих.

Усі ми про щось шкодуємо. Але це не погано чи добре. Це абсолютно нормальна частина людського буття. Та розуміння того, як працює жаль, може допомогти нам приймати кращі рішення, наповнитися енергією і додати своєму життю глибокого сенсу.

Опираючись на дослідження в галузі соціальної психології, неврології та біології, Деніел Пінк доводить, що неможливо ні про що не шкодувати. У книжці він використовує найбільшу статистичну вибірку ставлення американців до жалю, яку коли-небудь проводили, а також власне Всесвітнє дослідження жалю, у якому взяло участь 15 000 людей у 105 країнах.

Наповнена справжніми історіями людей, структурована і доступно написана, книжка «Сила жалю» змусить вас подивитися на жаль як на щось, що не просто додає нам людяності, але й робить кращими. Та найголовніше — показує, як оглядаючись назад, ми можемо рухатися вперед.

Ми здобуваємо у спадок від своїх батьків не тільки біологічні гени, а й травми поколінь. Разом із сімейними таємницями й дитячими спогадами вони міцно вплітаються у наше життя і непомітно формують характери, вчинки й поведінку. То як жити, коли травми поколінь переслідують, мов примари? Як відпустити минуле і розпочати власний шлях?

Психотерапевтка Ґаліт Атлас поєднала власний досвід, історії своїх пацієнтів і основи психоаналізу, щоб продемонструвати, як наші сьогоднішні страхи й проблеми пов'язані з емоційним спадком батьків, бабусь і дідусів. Написана доступно і з глибоким співчуттям, ця книжка проникає у найпотаємніші закутки людської психології і допомагає віднайти шлях до зцілення.
«Емоційна спадковість» надихає відкинути усі упередження та хвилювання й зануритися у власну сімейну історію. Адже тільки проживши наше минуле й залишивши старі травми позаду, ми зможемо впевнено і легко рухатися до майбутнього.

Що як аби створити щось інноваційне, достатньо ретельно розібрати те, що вже є, і просто його удосконалити? Саме про такі методики та відомі приклади їх застосування розповідає ця книжка. Щоб бути успішним, можна не вигадувати велосипед, а підгледіти у когось, проаналізувати ідею та застосувати до своїх реалій. В будь-якій хорошій речі треба вміти знайти геніальну ідею; принцип, за яким можна буде створити щось подібне чи навіть краще за оригінал. Цим шляхом свого часу пішов Білл Гейтс під час розробки Windows та ще ціла низка розробників, які тепер успішніші за своїх попередників. Як робити це якісно та провести межу між наслідуванням й аналізом та бездумним копіюванням? Автор спробував вкласти у цю книжку основні принципи, як бути креативнішим коштом активного споглядання та залученості в діяльність конкурентів.

Ця книжка — посібник з когнітивних упереджень і логічних хиб, який показує, чому в деяких випадках ми діємо не дуже раціонально, бо наш мозок автоматично приводить нас до помилкових думок та емоційних реакцій. Вони спотворюють наше сприйняття ситуації і роблять його максимально далеким від реальності.
Автор детально на реальних прикладах з історії, політики та бізнесу пояснює, які упередження сформували ті чи інші явища, та після кожного розділу дає коротке резюме щодо описаного упередження, аби закріпити його усвідомлення. Тож завдяки цій книжці читач зможе навчитися виявляти хиби у своєму мисленні та приймати більш зважені рішення.