Видавництво Портал

У давнину Бакота була літописним містом із замком і скельним монастирем, згодом стала селищем на березі Дністра, а тоді назавжди зникла під водою. Ця книжка — плетиво трьох різночасових історій, об'єднаних пам'яттю і дитячими досвідами. Мал із родини ремісників, але його батько тепер служить у княжому війську. Хлопчик сумує за ним, прагне знайти скарб і опанувати власне ремесло. Ївга гостює в селі у бабусі. Тут вона зустрічає археологів і певна, що вони шукають скарб. Але що, як він не закопаний у землі, а стоїть на полиці в бабусиній хаті? Женя мріє про мандри й відкриття. З бабусею Ївгою вони їдуть до Бакотської затоки, де поховані рештки селища її пращурів, багатовікова історія і, можливо, навіть скарби…

Сови Угу-Угу і Тану-Тану вирушають у подорож, шукаючи новий дім. Та, коли їм стрічається на шляху князь Данило, вирішують пристати до його свити, щоб разом із ним захищати домівки його людей. Птахи стають вірними супутницями князя і не покидають його ні на мить: разом із ним пускаються в довгу дорогу до монгольського хана, що прагне загарбати пів світу, спостерігають, як Данило довго зводить міцні укріплення довкола своїх міст, а тоді враз їх руйнує, літають із князем до Холма, Галича і Львова… Та чи вдасться совам в усіх тих мандрах віднайти те, що вони втратили? Який він – справжній дім? Де його шукати? І як захистити тих, що знайшли домівку у твоєму серці?

Валя живе в селі на Полтавщині. У неї є мама і вітчим, а ще — молодші брати й сестри, яких треба доглядати. Валя не пам’ятає свого тата: він загинув у Другій світовій війні. Вітчим дівчинки — голова колгоспу, який страшенно боїться перевірок «із центру», адже після них родину можуть заслати до Сибіру. Чоловік хоче знищити Валину посвідку про народження, бо там є інформація про її справжнього батька. Але що не так із Валиним татом?..Це історія про те, як у рік смерті Сталіна головна героїня поступово дізнається правду не тільки про свого батька, а й про те, якою була нещодавня війна: про загарбницькі плани СРСР і немилосердне ставлення командування до радянських солдатів. Усе це Валі доведеться осмислити й прийняти, щоб почати краще розуміти власну сім’ю. А в пошуках правди їй допоможе нова подруга, яка розуміє дівчинку, як ніхто інший.

Старшокласник Марк опиняється у вирі подій, коли до його рідного містечка приїздить знімальна група: тут створюватимуть історичний фільм про гетьмана Сагайдачного. Трапилося дещо непередбачене — і Марка запрошують зіграти роль молодого гетьмана: він страшенно схожий на Сагайдачного в юності. Щоб упоратися з роллю, Маркові потрібно налагодити стосунки із партнеркою Лізою і чимало дізнатися про життя свого персонажа. «Гетьман на літо» — повість про кохання, дружбу й пошуки порозуміння, а також про те, що створення історичного фільму — це не лише костюми, трюки й любовні сцени, а й занурення в перипетії життя героїв і спроба зрозуміти їхні вчинки.
Повість написана до повномасштабної війни.

У затишних оселях східних галичан наростає передчуття великих змін, а Настя тимчасом тужить за мамою. Їй складно прийняти нову татову дружину, неню Юстину, у домі, який колись так любила мама. Та коли її молодший брат Микола виростає і стає повстанцем УПА, саме пам’ ять про лагідність нені й історії, які вона розповідала перед сном, зігрівають
його в нічному лісі й допомагають не зневіритися. Особливо тепер, коли він не може нені побачити, бо її переховують чужі люди. Можливо, саме тому Микола закохується в дівчину, яку звати так само, як і неню, й намагається порятувати її від енкаведистів, навіть ризикуючи власним життям. Долі воїна Миколи Венгера та отця Миколи Конрада переплітаються й
витворюють спільне полотно драматичних подій, у яких багато українців можуть упізнати історії своїх родин. Кожна з них – правдива та звірена авторці близькими людьми головних героїв.

«Забуті парки, старі фільварки» — це книжка, що запрошує читачів у подорож палацами України: класицистичними й сецесійними, відомими й забутими, збереженими й занедбаними.

Книжка пропонує поглянути на палаци з кількох ракурсів. Перший — це найочевидніший, історичний: хто тут мешкав і що відбувалося, який вигляд мало палацове життя в різні епохи, звідки власники брали уявлення про те, якими мають бути їхні маєтки, і хто ці уявлення втілював. Другий — пов’язаний із історичною тяглістю й ідентичністю: як палаци впливали на місцевості, де були розташовані, як (і чому) виживали в радянський час, що можуть розповісти про наш культурний спадок. Нарешті, третій — захисний, адже для того, щоби пам’ятки не перетворювалися на руїни, про них необхідно говорити, нагадувати в публічному просторі про їхню цінність, розповідати історії, які зроблять їх упізнаваними для якомога ширшої авдиторії.

На тлі повсякденного життя в палацах, яке описує Ірина Пустиннікова, проступають конкретні долі їхніх мешканців, що сплітаються в не дуже відому широкому загалу історію України. Однак ідеться не тільки про історію: книжка розповідає також про сучасний стан будівель і заохочує по-справжньому мандрувати до них, адже пам’ятки живуть тільки тоді, коли їх відвідують і ними цікавляться.

Дівчина, яка змінювала імена, мов сукні, і хлопець, який заради неї позичив чуже ім'я.
Доля розвела їх на різні кінці слов'янського світу, а вони насмілилися власноруч керувати долею.
Від склавинських хатин і аварських наметів до ромейських військових таборів і пишних вулиць Царгорода він ніс у серці прагнення слави й чеснот, а вона — любов до нього. Куди це привело кожного з них?

За кількасот років своєї історії Києво-Могилянська академія зібрала чимало таємниць і дивовиж.
Тут досі збереглися будівлі й речі, що можуть перенести в славну добу бароко. Принаймні дівчинку Лізу таки перенесли.
Разом із нею ми побачимо давню Могилянку, дізнаємося її легенди і знайдемо один дуже важливий ключ.
До речі, що в цій історії робить підводний човен