Видавництво Теза

Срібна злива сипалася на голови Марти та Івана, не припиняючись уже майже тиждень. Було аж чудно і дивно, як можна вже майже тиждень жити таким станом схвильованої урочистості. Марта знала, що його називають коханням.

Ніхто не квапився розділяти відчуття Івана та Марти, мовби вони жили не в європейській частині земної суші, а в диких джунглях. Навколо ніхто не говорив про любов. Всі почуття треба було віддати на пародійний партійний вівтар.

«Я і мій любий друг». Чотирнадцять букв і один усміхайлик, написані рукою незнайомої дівчини, перевернули настрій. Якби ж то лише настрій! Букви розросталися всередині таким химерним болісним ростом, що Ксяна не вірила, що Ден може цього не відчути! Йому мусить зараз бути зле!
Жінка прокльовувалася в Оксані Не­чи­поренко з підлітка. Жінка подавала перший сигнал, жінка вбивала першим любовним горем, жінка гартувала…

Бог створив її жінкою згідно зі своїм планом, жінкою в Бориславі, місті, куди вона змушена повертатись, бо більше немає куди, і навіть вважати це за щастя — повернутись додому, де за її гроші купили братові диплом, зробили євроремонт і далі потребують її грошей. Ліля дасть, Ліля купить, Ліля заплатить борг. Ліля — багата. Ліля — каріатида, яка тримає разом з іншими каріатидами небо над Бориславом.