Видавництво Урбіно

До книжки Петра Панча (справжнє ім’я — Петро Йосипович Панченко) входять дві повісті: «Голубі ешелони» (1927) й «Реванш» (1930) та два оповідання: «Зелена трясовина» (1923) й «Мишачі Нори» (1923).

«Голубі ешелони» друкуються в першій редакції 1927-го року. Згодом, у 1947-му, автора нещадно розкритикували, і наступні редакції «Голубих ешелонів» були цілком змінені ідейно й художньо та, як наслідок, ґрунтовно радянізовані. Власне первісний твір багато в чому автобіографічний і відбиває період, коли офіцер Петро Панченко у 1918 році приєднується до Запорізького корпусу полковника Петра Болбочана, який першим перейшов на бік Директорії, очоливши повстання проти Скоропадського.

Повість «Реванш» після 1930 року досі не перевидавалася, хоча в 1962 році автор створив нову редакцію, яка зберігається в архіві письменника.

Оповідання Панча — яскраве свідчення ставлення мешканців провінційних містечок Слобожанщини до більшовицького перевороту та реалій тогочасного життя.

У морозну зимову ніч у будинку на варшавському Урсинові спалахнула пожежа. Гине бізнесмен, а його дружина, відома естрадна співачка, опиняється в лікарні у важкому стані. Спершу все вказує на нещасний випадок. Дуже швидко стане зрозуміло, що це не так.
Слідство веде комісар Якуб Мортка, один з найкращих поліцейських в Головному управлінні поліції. Робота для нього завжди на першому місці, і це руйнує його родинне життя, а це, на перший погляд, просте розслідування, лише погіршує ситуацію.
Коли під час чергового підпалу стається нова трагедія, Мортка сприймає це як особисту поразку. А коли гине його співмешканець, студент-ігроман Пйотрек, комісар звинувачує в цьому місцевих гангстерів. Проте виявляється, що ці справи якимсь чином переплітаються, а комісар опиниться перед дилемою: заплющити очі на нерозкриту, на його думку, справу, чи довести все до кінця, порушивши закон?

Життя українського села в Карпатах, звичайні дитячі радощі й фантазії, передчуття війни, прихід Червоної Армії, а потім і німецької. Неймовірний, сповнений магії текст, який відразу захоплює й не відпускає до кінця. «У день, коли вибухнула Друга світова війна, мені було сім років та чотири місяці, і я мешкав у селі Ясень над Лімницею. Мій батько, австріяк за походженням, легіонер Юзефа Пілсудського, був лісничим, а моя мама, українка й донька греко-католицького священика вчителювала в місцевій школі. Імовірно, завдяки цьому я не поділив сумної долі мого однолітка із сусіднього лісництва. Повісті «Золота сурма» й «Пекло ввійшло до раю» − частини моєї значною мірою автобіографічної тетралогії, дія в якій відбувається в 1939-1941 роках в українському селі на польських Кресах».