Видавництво Verba Publishing

Друга частина еротичного роману «Еммануель» авторки Еммануель Арсан свого часу стала не менш сенсаційною, ніж перша. Написана у 1970-х, вона несла карколомні ідеї жіночої свободи в коханні і відкритого шлюбу. Головна героїня, 19-річна француженка, знову опиняється в Бангкоку. Але цього разу смілива і допитлива молода жінка не просто досліджує власну сексуальність та межі дозволеного суспільством. Вона заглиблюється у філософські основи еротизму, вивчає природу збудження та задоволення і знаходить відповіді у свого коханця та ґуру Маріо, а також витворює особисто, вступаючи у статеві стосунки з безліччю чоловіків і жінок. Оргії на екзотичному тлі Таїланду, чуттєві переживання та аристократичні вечірки — все це ховається під обкладинкою книги

Казка починається з Аґнес. Коли Аґнес втратила власну дитину, її запросили до великого маєтку доглядати за немовлям місцевого лорда. Проте з дитям щось не так: нігті ростуть занадто швидко, шкіра пахне землею, а в очах видніється темний ліс. Дитина виростає з хлопчика в юнака, тоді стає чоловіком, і весь час за ним ніби ходить назирці… чума. Дерева всихають від коріння, плоди гниють на гілках, місто повстає проти нього. Чоловік бере дружину, яка народжує йому сина. Але трагедія повторюється знову й знову, і зрештою сім’я усвідомлює, що це саме вони сіють довкола зло. Дружина за дружиною, смерть за смертю, пошесть за пошестю — кожна жінка, якої торкається чоловік, стає примарою. Примари зливаються в хор, який із відчаєм кличе оповідачку, поки вона намагається розповісти — у нашому дуже реальному світі, — що ж насправді з нею сталося. Примари погоджуються в одному — у тій неспростовній істині про чоловіка, цього могутнього пана,
який кохав їх і одна за одною прирікав на загибель: якщо підеш — помреш,
але якщо помреш, то залишишся.
Приголомшливий і незабутній дебютний роман Наталії Теодоріду «Кисла вишня» порівнює вікові системи гендеру й влади, досліджує старі виправдання поганих чоловіків і заплутані причини, через які ми залишаємося в путах чудовиськ, яких любимо.

Алексіс Спенсер завжди використовує надихаючі висловлювання, щоб виправдати власні невдачі та недоліки. Її найближчі друзі — далекий спогад, а борги за коледж все такі ж великі, як і в день її від’їзду, — але «що буде, те й буде».
Однак, коли в один день Алексіс втрачає роботу та стосунки, не знаходиться достатньо дієвого висловлювання, щоб допомогти їй упоратися з цим. Як завжди, вона звинувачує у своїх проблемах весь світ, включно з собою колишньою, яка мала б більше старатися. Жаліючи себе, Алексіс знаходить пляшку горілки з часів коледжу, напивається та втрачає свідомість. Та цього разу вона прокидається не вдома — і навіть не в своєму місті. Насправді, вона навіть не у тому самому році…

Будо — уявний друг восьмирічного хлопчика на ім'я Макс Ділейні, який відрізняється від більшості дітей. Дехто каже, що в нього синдром Аспергера, інші ж — що він «у спектрі». Тому Макс покладається на Будо, який завжди поруч, коли він його найбільше потребує.

Але Будо не схожий на інших уявних друзів. По-перше, він існує вже шість років, а це дуже довго. І Будо відчуває свій вік. Він хвилюється, що скоро настане день, коли Макс перестане в нього вірити. Адже Будо зникне назавжди.

Коли Макс опиняється у великій небезпеці через потенційного опікуна, Будо разом із командою інших уявних друзів мають врятувати свого хлопчика, ризикуючи при цьому власним існуванням. Зрештою, саме Будо доведеться вирішити, що важливіше: щастя Макса чи його власне життя.

«Еммануель» — це відверта сповідь молодої жінки, яка шукає себе через чуттєвість, пристрасть і свободу. Ця історія розпочинається в Лондоні, коли Еммануель вирушає літаком до Бангкока, щоб приєднатися до свого чоловіка.

Однак вже на борту літака її нестримна чуттєва натура відчуває потужний потяг до випадкового попутника. Париж, Бангкок, заборонене — і дозволене, жадане — і неприйнятне. Це не тільки еротичний роман, а провокація, маніфест жіночого бажання та вольності.

Роман висуває на перший план жінку, вільну від будь-яких вірувань і релігій. Жінку, яка служить своїм емоціям, своєму тілу і своєму розуму.