Видавництво Старого Лева

«Зимар» — роман із серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта, продов­ження пригод маленької відьмочки Тіфані Болячки.

Як так сталося, що Тіфані Болячка помінялася місцями з самою Володаркою Літа? А все тому, що не слухала старших, точніше, свою наставницю пані Зрадоньку. Та що вона могла вдіяти, якщо ноги самі затягли її у темний морріс денс й витанцьовували так, що у неї закохався стихійник Зимар?

Баланс Дискосвіту знову порушено, звичний порядок речей став дуже незвичним, а на додачу засніженим та холоднючим. Тіфані разом з малолюдцями — а куди ж без них? — доведеться врятувати світ від вічного холоду.

Генрі Марш, нейрохірург із багаторічним стажем, уже на пенсії. Він боровся за людські життя, а тепер сам опинився в ситуації, що може стати його смертним вироком. У цій книжці він пише про заплутаний шлях від лікаря до пацієнта, бо тепер він — уже не в лікарському халаті, а на картці хворого — його прізвище. Генрі Марш нотує спогади про минуле та розмірковує про справи, які треба завершити. І зараз він більше, ніж будь-коли, зачарований таємницями науки і мозку, красою світу природи та любов’ю до своєї родини.

«І наостанок» — елегійна, відверта, світла і пронизлива книжка про життя, смерть і те, що, зрештою, має значення.

У «Книзі сміху і забуття» Мілан Кундера вкотре нагадує читачам загальновідомі, проте призабуті тези. Забуття постає в романі окремим лихим персонажем, який пожирає людські стосунки, країни і цілі народи. Цього монстра завжди провадить диявольський сміх — на противагу сміху янгольському, який супроводжує Пам’ять.

Грань між цими сміхами тонка, бо якщо на світі існує забагато смислу (янгольської влади), людина знемагає під його тягарем, та якщо світ втрачає будь-який смисл (панують дияволи) — жити теж немає сенсу.

Напередодні Різдва Серена прилітає з Америки до Парижа, щоб разом із сестрою влаштувати сімейну мандрівку та створити особливий альбом з фотографіями тих місць, якими колись гуляли їхні батьки. Та всі її плани враз летять шкереберть, і вона лишається сам на сам із чванькуватим французом з фотокамерою, який страшенно її дратує.

Напередодні Різдва Жан-Люк, який тільки-но пережив непростий розрив із коханою, сідає за горе-фотопроєкт у кімнаті студентського гуртожитку, бо ось-ось має здати його викладачеві. Та всі його плани враз летять шкереберть, і він лишається сам на сам із одержимою американкою з детальним списком справ у кишені, яка страшенно його дратує.

Чи зможуть вони стерпіти одне одного цілісінький день?..

Нова романтична історія від Кетрін Райдер про один зовсім не ідеальний день в ідеальному місті для закоханих.

Толлак — чоловік, повністю зітканий із протиріч: гордий, лютий, сповнений злості, пристрасний та меланхолійний. Він день за днем проклинає світ, який давним-давно втратив для нього сенс. І день за днем подумки розмовляє з дружиною Інґеборґою, яка загадково зникла багато років тому.

Його завжди називали Толлаком Інґеборґи. Тепер її нема, а ким він є без неї? Чоловіком, який помирає? Тим, кого ненавидять власні діти? Тим, хто опікується Отто, або Оддо-дурником, як його називають сусіди? Чи тим, хто має страшну таємницю, яку міг би (мав би?) сховати разом із собою в домовині?

«Коко 2.0» — новий роман автора українських бестселерів Доржа Бату, у якому продовжуються пригоди, що розпочалися у книжці «Моцарт 2.0». Хто ж не знає легендарну мадемуазель Шанель, творчиню маленької чорної сукні, твідового костюма, парфумів №5 та інших революційних модних штучок? Дивовижно, але її ідеї і досі не втрачають популярності. Виявляється, що після своєї смерті Ґабріель Шанель, як і Моцарт, змогла стрибнути крізь час і простір та замешкала в Нью-Йорку ХХІ століття! Доля підкидає геніальній кутюр’є все нові і нові сюрпризи: невгамовний Моцарт і його подруга Стася безслідно зникають. Першою ниточкою у розслідуванні стає загадкова записка, яку знаходять працівники Музею Метрополітен. Усе б нічого, але написана вона на малюнку самого Леонардо да Вінчі! Коко Шанель розуміє, що це чудова нагода з’ясувати, як і навіщо відбуваються мандрівки у часі, а головне — хто за цим усім стоїть.

«Суворі чоловіки» — дебютний роман Елізабет Ґілберт, авторки світових бестселерів «Їсти, молитися, кохати», «Природа всіх речей» і «Місто дівчат».

Уже кілька поколінь між жителями двох маленьких островів триває ворожнеча за право ловити омарів у спільних водах. На цих землях діють свої закони і традиції, не підвладні прогресу чи впливу сучасності.
Чоловіки заробляють на життя, жінки займаються домом та господарством. У кожного з острів’ян — своя історія, свої сімейні проблеми. Хтось мріє вирватися на велику землю, а когось — як головну героїню — навпаки, тягне на рідний острів. Вісімнадцятирічна Рут нехтує порадами рідних переїхати на материк і вступити до коледжу. Вона мріє продовжити справу своїх пращурів і займатися риболовлею. До того ж закохується у хлопця з ворожого острова, та сподіватися на примирення двох спільнот — марна справа.
Але Рут в особливий спосіб виборює право бути щасливою там, де її справжній дім, і встановлює свої правила гри у світі, де споконвіку все було скроєне за суворими чоловічими правилами.

Бея Шумахер — відома стильна «плюс-сайз»-блогерка. У Беї чудові друзі, натовпи фанатів і… вщент розбите серце. Як і мільйони глядачів по всій країні, Бея з захватом дивиться популярне реаліті-шоу, де вродливий холостяк обирає собі кохану.
Неймовірні побачення, любовні перипетії, інтрига — а хто ж цього разу покине проєкт? — від телевізора неможливо відірватися! Але Бею засмучують стереотипні уявлення про те, якою має бути «справжня» жіноча краса. Чому жінці-«плюс-сайз» так складно підібрати для себе красивий модний одяг? Чому в телевізійні шоу запрошують лише худорлявих? Невже бути повненькою — це щось ганебне і нездорове? Несподівано Бея отримує цікаве запрошення: продюсери реаліті-шоу хочуть, аби вона стала його наступною зіркою в оточенні чоловіків, які змагатимуться за її серце.

Перебуваючи під прицілом камер, дівчина розуміє, що все набагато складніше, ніж вона очікувала. Бея потрапляє у вир розкішної моди, інтернет-хейтерів, сексуальних чоловіків, романтичних пригод та можливості знайти реальне кохання посеред казки, створеної для телебачення.

«Рухомі картинки» — позацикловий роман серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта, що оповідає про злети і падіння дискосвітнього кінематографа. Голий Вуд — пустельна місцина на узбережжі Круглого моря, де віднедавна не стихає стукіт молотків. Тут безперервно триває знімальний процес, будують і перебудовують декорації для грандіозних блокбастерів із погонями, пригодами та шаленими пристрастями.
Голий Вуд марить снами й ілюзіями, Голий Вуд гарантує щасливий кінець і порятунок світу в останню хвилину, але тільки на екрані. Тисячі глядачів ринули в кінотеатри, ідея кіно захопила всіх, а тим часом з Дискосвіту потихеньку почала втікати реальність. Диск знову у небезпеці! На порятунок вирушають герой-коханець Віктор Маргарино, старлетка Делорес де Гріх та Дивопесик Гаспод.

«Піраміди» — позацикловий, сьомий роман «Дискосвіту», у якому Террі Пратчетт, як завше, витончено і з гумором поєднує стародавню історію, біблійні алюзії та псевдонаукові теорії. Юному Тепіку, вихованцю анк-морпоркської Гільдії найманців і спадкоємцю невеличкого давнього царства Джелібейбі, надто швидко доводиться перейняти на себе обов’язки фараона і... бога.

Це передбачає керування не лише небесними світилами, а й державною казною, яку за останні кілька тисячоліть спустошили амбітні поховальні ритуали. Кожен новий правитель Джелібейбі зводить для свого попередника щораз багатше й вигадливіше оздоб­лену піраміду, і вже цілі ряди усипалень вишикувалися ген на горизонті, зайнявши собою найкращі родючі землі. У сутінках вони вистрілюють променями накопиченої за день енергії, освітлюючи царство, у якому все залишається без змін. А Тепік тим часом, крім спорудження ще однієї піраміди, мусить дати раду схибленим жерцям, зубастим крокодилам і одній дуже впертій служниці...

Сміливо можна стверджувати, що сім новел Мілана Кундери, вперше об’єднані під спільною палітуркою 1968 року, задають настрій і тон усій подальшій творчості культового письменника. Нестерпна легкість, із якою автор препарує життя головних героїв новел, а також почуття й долі персонажів, що їх оточують, дає змогу сприймати цю прозу водночас невимушено і з філософським самозануренням, заразом необтяжливо і сумовито, комічно й поважно. Часом видається, наче не має особливого значення, що обирати — правду чи брехню, любов чи зраду. Життя точиться поза цими категоріями, які не здатні суттєво на нього вплинути.

Новий роман-антиутопія від автора світових бестселерів, лауреата Букерівської та Нобелівської премій Кадзуо Ішіґуро. Події книги нам переказує унікальна оповідачка: дівчина-роботка Клара, створена для того, щоб стати штучною приятелькою дитині, яка обере її у крамниці.

Це вишукано ніжна й водночас бездоганно стримана історія про життя у світі, де панують високі технології, діє новітня класова система, а генетичне редагування — звична річ. Роман немовби перегукується з попередніми книгами Ішіґуро, бо в ньому автор шукає відповіді на ті самі вічні питання. Чи є в кожному з нас щось настільки особливе, чого ніяк не відтворити?

Чи має в собі дещо неповторне той, кого сконструйовано без серця і душі? І що означає любити когось іншого — а надто в епоху, коли ми замислюємось про те, чи можемо дізнатися геть усе про людину за допомогою даних і алгоритмів?

«Сніги Кіліманджаро» — збірка короткої прози Ернеста Гемінґвея різних років. Ці оповідання вражають глибиною і безпомильною точністю образів, у них довершено втілюється славнозвісний «принцип айсберга», винайдений самим Гемінґвеєм. Екзотичні сцени африканського сафарі контрастують із лісовою красою Мічигану, а ще — із особливою поетикою буденності, в яку повністю поринають герої, щоб відволіктися від тривожних і страшних думок. Втрачені можливості і життя на повну, вічні пошуки сенсу життя і погляд в очі смерті, кохання та травми війни, яка різко ділить життя на «до» і «після», безнадійність і надія — усе це звучить у прозі Ернеста Гемінґвея із притаманною тільки йому простотою, із приголомшливою силою. Збірку оповідань проілюстрував Антон Селлешій, графіка якого балансує на контрасті між силою і вразливістю, гостротою відчуттів і тонкощами сприйняття.

«Свято, яке завжди з тобою» — легендарна книжка Ернеста Гемінґвея, що відтворює яскравий образ післявоєнного Парижа 20-х років ХХ століття. 1956 року письменник знайшов валізу, яку залишив у підвалі готелю «Ріц» у Парижі багато років тому. У валізі був блокнот із нотатками про його молоді роки і паризьке життя. З тих записів народилася книжка, яка побачила світ уже після смерті автора. З нею читач занурюється у неповторну атмосферу затишних паризьких кафе, відчуває гомін вуличок і тишу музеїв та художніх виставок, гамір і азарт кінних перегонів, смаки та запахи і дух нестримної творчості одного з найкращих американських письменників XX століття.

Чи можливо, щоб поетичний хист розвивався і процвітав за епохи терору? Чи можливо кохати в тоталітарній країні й не зректися себе? Чи можливо так патологічно себе любити, щоб хотіти померти?
Головний герой твору Яромил змалечку марить славою й упевнений у власній геніальності. Проте він не здатний опиратися ані життєвим обставинам, ані спекатися нав’язливої материної опіки…

Як у більшості творів Мілана Кундери, в романі «Життя деінде» прекрасне щільно переплітається з потворним, трагічне перетворюється на комічне, а високі почуття проростають цинічними зрадами.

Коли в тебе стільки боргів, що, здається, з них неможливо виплутатися, коли твоє благеньке родинне судно з двома доньками на борту не лише підтікає, а просто тоне — саме час їхати дивитися на північне сяйво. Анна — давно розлучена, заклопотана і втомлена від життя офіціантка — вирішує, що це найкраще рішення у момент найбільшої життєвої скрути. Три жінки вирушають у тривалу подорож, що змінила їх усіх. І вони долають шлях від цілковитого нерозуміння й відчуженості до справжньої близькості.