Видавництво Видавництво "Ніка-Центр"

У часи, коли пошуки власного коріння, історії родини та національної ідентичності стають важливими елементами самовизначення кожного українця, ця книжка дає голос як минулому, так і сьогоденню.

Роман Євгенії Генової складається з сімейних спогадів та присвячений становленню національної ідентичності у родинах жителів українського Півдня. Історії об’єднані спільною рефлексією героїні, яка розповідає про свої переживання під час нинішньої повномасштабної війни та порівнює їх з подіями, які довелося пережити її рідним у минулому. Подумки лірична героїня постійно спілкується зі своїми пращурами, нанизуючи їхні спогади про Першу і Другу світові війни, Голодомор, репресії та інші випробування на свої суб’єктивні переживання сучасних подій.

Книжка показує, що ідентичність – це не щось абстрактне, а конкретний досвід, переданий через пам’ять, розповіді, побут, мову, культуру та навіть мовчання, що ховає біль минулого. Авторка досліджує, як досвід предків та вивчені ними уроки впливають на нас сьогодні

Австралійська письменниця Брук Боланд вміє побачити те, що зазвичай проминає повз, — і висвітлити його з такою увагою й теплотою, що читач починає інакше вдивлятися у власне життя. Низка розповідей про близькість і втрату, про турботу і самотність, про будні, наповнені тишею, спогадами, світлом, плином життя. Вона пише так, що серце трохи стискається — від ніжності, від пізнавання, від чогось неозначено важливого.

Звичайні побутові сцени — розмова на веранді, гра з малим сином, мовчання біля ліжка хворого батька, зустріч із сусідом — раптом розкриваються як вікна у внутрішню реальність, знайому кожному, але рідко називану вголос. Уважно вдивляється в дрібниці життя і показує, як за ними ховається філософія буденності — тонка, жива, справжня.

Проникливий роман про молодого сирійця, чиє життя трагічно змінюється через війну. Авторка майстерно поєднує гуманістичний посил із елементами магічного реалізму. Читач зустрічає пораненого Алі на горі біля самотнього дуба після помилкового авіаудару сирійських урядових сил по власних позиціях. Балансуючи між життям і смертю, юнак повертається думками до свого дитинства і юності в гірському селі, до свого «гніздечка» на даху, сплетеного з гілок дерева, до свого особливого зв’язку з деревами та природою. У вражаючих епізодах твору постає життя звичайних сирійців, чиї сім’ї змушені втрачати своїх дітей як «мучеників» війни. Особливу роль у романі відіграє образ ексцентричної жінки Хамейрони, яка навчила Алі розуміти мову дерев і через відчуття сприймати життєву мудрість поза межами людського насильства. Роман Самар Язбек — це потужна антивоєнна притча, яка показує безглуздість та нещадність збройних конфліктів через долю однієї людини. Авторка не просто зображує фізичні страждання, а досліджує психологічні рани, завдані війною, коли людина стає заручником безжальної системи, в якій «батьківщина» і «держава» перетворюються на гасла, котрими виправдовують насильство. «Каплиця вітру» запам’ятовується своєю ліричною красою та філософською глибиною, досліджуючи універсальні теми людяності, гідності та прагнення до свободи в найтемніші часи.

Видавництво «НІКА-Центр» започатковує нову серію художньої літератури «Арабські історії» – твори сучасних письменників з країн арабського світу. Життя і побут Сходу, суфійська мудрість, міфи та притчі, історії кохання, людські прагнення і цінності, цікаві сюжети і навіть вплив війни – щоб відчути і спробувати зрозуміти такий цікавий плин маловідомого життя. Автор запрошує читача у мандрівку лабіринтами людської душі, де реальність і уява, спогади і мрії, світло і тінь переплітаються у дивовижному калейдоскопі буття. Кожне оповідання — маленька притча, фрагмент мозаїки, в якій людина постає самотнім дослідником у пошуках сенсу життя, власної ідентичності та свого місця у всесвіті. Герої переживають екзистенційні кризи, блукають у пітьмі власної свідомості, стикаються з абсурдністю буття. Але саме через ці випробування вони приходять до усвідомлення справжніх цінностей — щирості почуттів, свободи духу, гармонії з собою і світом.

У невеликому містечку, де панують давні традиції та вірування, розгортається драматична історія боротьби добра і зла. У центрі сюжету – Святиня та віковічні дерева навколо неї, які уособлюють духовні цінності місцевих жителів. Головні герої – четверо друзів дитинства, які намагаються протистояти корупції, жадібності та аморальності, втіленими в образах Абу Раваша та його спільників. Автор майстерно переплітає реалістичні картини соціального буття з елементами магічного реалізму, створюючи багатошарову алегорію сучасного суспільства. Події сюжету охоплюють кілька десятиліть, протягом яких містечко переживає драматичні зміни – від ідилічного минулого до темних часів занепаду моралі та духовності. Проте фінал залишає надію на відродження – нове покоління повертається до цінностей своїх предків, відбудовуючи зруйноване та відновлюючи втрачену гармонію. «Святиня» – це філософське осмислення одвічної боротьби добра і зла, занепаду та відродження, написане яскравою образною мовою з виразним національним колоритом.

Чимало міфів, казок, а може, й невидуманих історій приховують піски й оази Північної Африки... Оповідач з роману Ісама Расіма, ніби той проводир, занурює читача у вир фантастичних подій, де правда переплітається з вигадками, де мешкають тубільці, а також відважні люди, шукачі пригод. Один з головних героїв — відчайдушний мисливець, якого спалює і трансформує пекельна жага полювання і який має здатність перевтілитися у будь-яку тварину, на яку полює, не даючи жертві жодного шансу на врятування. Його нав'язливою метою стає загадкова істота, чудовисько, яке за численні злодіяння було навіки ув'язнено у гнилому болоті безсмертним вартовим на руїнах затопленого стародавнього храму. Подеколи воно спливає на поверхню, щоб завдавати жаху й чинити криваві розправи. Але колись це була людина — утім, жорстока й ненажерлива, торговець рабами, чиє серце не знало жалю й співчуття… За свої гріхи він утративлюдські риси й перетворився на справжнього монстра.

Роман переносить нас до центру Каїра в період з 70-х років до кінця ХХ століття. Оповідач на ім’я Саїд зростає у теслярській родині, з дитинства намагаючись долучитися до батькового ремесла. Попри суворе чоловіче оточення, його особистість формують жінки, що супроводжують героя на кожному етапі життя. Двадцять глав – двадцять жінок, з якими його пов’язує любов, дружба, кохання, обов’язок. Відкриває цю галерею жіночих портретів Рухейя – материна подружка, яка огортає його своєю емоційністю з самого дитинства, причому огортає в прямому сенсі, бо, як чудова кравчиня, шиє йому одяг і сумку для школи. Сувора мати, потім красуня сусідка, шкільні та університетські подружки... Саме вони створили його чоловічу ідентичність, саме жінки стоять у витоків його страхів, любощів, захоплень, непорозумінь. Він закохується, розчаровується, приймає гру у вічну «френдзону», компенсує свої розчарування у коханні за гроші. Що ж таке любов? Як зрозуміти жінок? А може, варто закинути пошуки кохання і піти відпрацьованим століттями.