Видавництво Видавництво

Настала ніч, вже майже нічого не видно, але намет таки доведеться розкласти, хоч і невідомо як це робиться. Так починаються пригоди маленької Люсі та її старшої сестри. В розпал літа дівчата на деякий час оселяються в типовому кемпінгу у французькій глибинці.

Тут можна зустріти вічних завсідників кемпінгу: французів, нідерландців і британців, які застрягли в своїх буденних справах. Серед них і Роман — авантюрний і загонистий хлопець, звиклий покладатися на себе. Кемпінг він знає від і до, ніщо не може його налякати. Але коли зустрічає Люсі, все міняється. Поступово, попри таємниці та образи, цікавість переважить недовіру.

Ця швидкоплинна і бурхлива зустріч серед припорошеної спекотним літом природи змальована ніжними кольорами олівця Ноемі Марсілі, якій у цій пригоді супроводжує сценаристка Ізабелла Сіелі. «Мемет» — тонка оповідь, накреслена делікатними штрихами, що викликають ностальгію за канікулами нашого дитинства.

Це мальопис про нашу довгу війну з росією. За роки повномасштабної війни з’явилося чимало історій, зокрема графічних, де про нашу війну говорять іноземці. Але в цій війні живемо ми. І нам було важливо розповісти про неї самим. Щоб і ми, й іноземці побачили її нашими очима, про те, як ми її відчуваємо.

Перед вами — нагадування про те, що з історичної точки зору, війни ніколи не бувають простими історіями, але з особистої точки зору, це просте питання — житиму я чи ні? Історичний контекст російсько-української війни, від Середньовіччя до сучасної України підкреслює тривалу природу конфлікту, його політичне коріння та паралелі в часі.
І звісно цей мальопис про наше життя зараз, бо за кожним конфліктом стоять реальні люди з реальними історіями, назавжди зміненими хаосом війни.

Книжка, до якої я повертатимусь ще не раз. Вичерпна, страшна, розумна оповідь про події, що карбували нас у минулому і нині залишають незагойні рани на нашій історії. Та житті. — Олександр Михед, письменник

Коротка історя довгої війни — це пояснення світу та пригадка усім нам мовою образів того чим є Україна і за що її найкращі представники боролися на протязі століть радше ніж десятиліть чи років. Це також арсенал сили на сьогодні та джерело оптимізму на майбутнє, адже історія на боці тих, хто бореться. — Сергій Плохій, україно-американський історик і письменник, що спеціалізується на вивченні історії України, Східної Європи і холодної війни.

Хай ти п'єш флетвайт на кокосовому молоці й замовляєш додому суші — та якщо в грудях твоїх тріпоче українське серце, у тебе хоч-не-хоч виникне потреба зварити справжній борщ. Саме так сталося з Андрієм, простим хлопцем, який гідно прийняв борщовиклик. Цю книжку можна було б назвати «Одіссея борщу», якби Одіссей у своїх мандрівках ніколи не виїжджав за межі Київської області, а відповіді на фундаментальні питання життя і смерті шукав у капустяних базарних рядах. Чи відкриється Андрію таємниця справжнього борщу? Ходіть подивіться. Він старався.

Східний Берлін, 1989 рік. У тіні Муру триває битва. Боягуз Мірко та бунтар Торстен змагаються зі шкільними хуліганами в епічній грі в настільний теніс. Розбиваючи м’ячі так, ніби на кону стоїть їхнє життя, вони не помічають, що світ навколо них ось-ось зруйнується.

З енергією та гумором Мавіл розповідає про Східну Німеччину свого дитинства, аж до падіння Муру.

Авторка добряче нашумілого манґа-есею «Мій лесбійський досвід самотности» Наґата Кабі пише листи від себе з минулого до себе в майбутнє, розкриваючи теми розбіжностей поглядів між дітьми і батьками, першого досвіду самостійного винаймання помешкання, неочікуваного кохання, а також життя «після»… Ще один не менш відвертий манґа-есей!

Побувавши на весіллі подруги, Наґата Кабі вирішує, що хоче влаштувати власне. А ще вона прагне кохати і бути коханою. Та на заваді цьому є три великі проблеми: у неї немає партнера, немає досвіду знайомств, а її єдиний сексуальний досвід обмежується лесбійським ескортом. За допомогою фотосесії, додатку для знайомств та інших засобів авторка вирушає у подорож на пошуки кохання та щастя, яких так відчайдушно прагне.

«У мирних країнах люди насолоджуються розкішшю віри в те, що їхній приватний досвід відокремлений від публічної історії. За ранковою кавою вони мимохідь переглядають новини про війни, зміни режимів, змови, убивства, вважаючи, що ані їхніх родин, ані їх самих це не стосується. Ця розкіш ніколи не була доступна Ніні Бунєвац» — The New York Times

Подібно до «Персеполісу» Маржан Сатрапі та «Палестини» Джо Сакко, у графічному мемуарі «Батьківщина» Ніна Бунєвац розповідає історію власної сім’ї, розлученої через націоналізм та жахливі колективні травми, що супроводжували історію Балкан у ХХ столітті. У 1975 році, перестрашена через власного чоловіка, фанатизм якого дедалі зростав, мати Ніни Бунєвац втекла від нього й полишила Канаду, забравши маленьку Ніну та її старшу сестру до Югославії, де жили її батьки.

Батько Ніни, затятий сербський націоналіст Петр, свого часу мусив полишити батьківщину в 1950-х. Але переїзд до Канади не применшив його віри у вільну Югославію та в те, що боротися за неї можна в будь-які способи. «Батьківщина» Ніни Бунєвац – це неймовірне проявлення особистої історії на тлі епохи.

Історичні події Балкан Бунєвац показує крізь призму життя окремих людей. Її завзятий, темпераментний батько завдає родині лише болю та горя і здається не вартим співчуття. Але ми бачимо трагічність і своєрідну велич цієї замкнутої, відчайдушної людини, як, потрапивши в пастку сил історії та невдалого вибору, прожила життя, сповнене нескінченного нещастя, – але й особливого сенсу та прагнення до вищої мети.

Натхненний Холодною війною, Ґібсон наповнив світ Чужого новими барвами, політичними інтригами, несподіваними експериментами і, звісно, лишив достатньо простору для хтонічного жаху.

Одразу після подій фільму «Чужі», космічний корабель «Сулако» із замороженими тілами Ріплі, Гікса, Ньюта й Бішопа перехоплений Союзом Прогресивних Народів. Але силам СПН невідомо, що на борту є ще один смертоносний пасажир. Бажання двох урядових титанів розробити найпотужнішу зброю масового ураження, перетворить цей світ на хаос.

Ґібсон узяв наявні у франшизі елементи бодігорору і підніс їх до невимовно жахаючих масштабів. Чужим надали нові терени для дій, а Ґібсон органічно розвинув світ серії без надміру пояснень чи метафоризації Холодної війни. — Vulture