Книги Лі Йондо

Мандрівники Кайган Дракар, лекон Тінахан і вогняний дух Біхьон знайшли втілення Богині, яка нижча за всіх, тільки бог людей залишається зниклим. Щоб покласти край пануванню наґів і закінчити їхню війну проти народів Півночі, рятувальний загін вирушає на Південь, до серця імперії нагів. Але лускаті істоти, які вкрали силу своєї богині, майже непереможні, якщо не буде знайдено бога людей і не здійсниться стародавнє пророцтво. Часу лишилося обмаль...

Наґи, змієподібні мешканці Півдня, що спілкуються за допомогою мислемовлення, хитрістю полонили свою богиню і відтоді використовують її силу у війні проти північан. Попри те, що на боці північної армії уособлення Бога вогню і навіть дракон, шансів здолати ворога у них замало, адже наґи практично безсмертні. Лише відшукавши втілення всіх богів Півночі можна отримати шанс перемогти безсердечних істот. Тож загін відважних розвідників — леконський воїн Тінахан, доккебі Біхьон та людина Кейґан Дракар — відчайдушно намагаються виконати свою пошукову місію і врятувати свій світ.

Наґ Рюн, лекон Тінахан, доккебі Біхьон і людина Кейґан Дракар дісталися храму Хаінся. Там вони нарешті дізнаються більше про пророцтво, яке привело їх сюди: хранителі з Вежі сердець замислили вбити одного з божеств. Монахи просять Рюна викликати Богиню, яка не залишає слідів, щоб дізнатися, як завадити здійсненню задуму змовників. Рюн виконує прохання — і потрапляє в ретельно підготовлену пастку.

У так званому Останньому притулку, корчмі, розташованій на краю пустелі Фунтен, зустрічаються Кейґан Дракар — людина, яка володіє легендарним мечем, лекон Тінахан — здоровань з головою півня, і доккебі Біхьон Шрабль — людиноподібна істота, здатна створювати чарівний вогонь. Дотримуючись давнього пророцтва: «Троє мусять зустрітися з одним», вони розпочинають свою надзвичайну місію — відшукати таємничого наґа, який, можливо, є своєрідним ключем до порятунку їхнього світу, і супроводити його до храму Хаінся на півночі країни. Наґи — напівбезсмертні істоти, які живуть, мов примари, по той бік кордону, у містах із застиглого мармуру, захованих у непрохідному лісі Кіборен. Чотири різних народності з принципово відмінними цінностями, звичаями і навіть тривалістю життя об’єднуються, щоб урятувати свій світ. <br>
«Той птах, що п’є сльози» — це глибоко філософське фентезі, сповнене як трагічно-диявольських симетрій, так і кумедних ситуацій, від яких можна сміятися досхочу. Більш нюансований, ніж серія про Гаррі Поттера, дотепніший за «Володаря перснів» і набагато менш жорстокий, ніж «Пісня льоду і полум’я», «Той птах, що п’є сльози» неодмінно задовольнить апетит читача до динамічного фентезі, філософського, але водночас наукового, більш духовного, ніж магічного, та, передусім, це історія про дружбу, яка знаходить втіху в лихолітті буття.<br>