Книги Мішель Пастуро

Зелений століттями асоціювався з усім мінливим і нестійким: дитинством, коханням, азартом і навіть фінансами. Його пов’язують із римським імператором Нероном, ісламом і екологічними рухами. Ґете називав зелений кольором середнього класу, авангардисти Баугаузу фактично «очорнили» його, а науковці XIX століття були переконані, що стародавні греки взагалі не розрізняли цієї барви.

Французький історик-медієвіст Мішель Пастуро розвінчує численні міфи й досліджує неоднозначність зеленого — кольору, який лише в епоху романтизму остаточно утвердився як символ природи. Колись зневажений і маргіналізований, він поступово завоював своє місце, і став універсальним, заспокійливим та всюдисущим у сучасному світі.

Чи замислюємося ми, яку роль грає колір у нашому житті? Мабуть, що ні. Адже ми так звикли до різнобарв’я світу, що у вирі сучасного життя майже не помічаємо цього. Утім колір має давню, багату й загадкову історію. Ви хочете дізнатися, коли жовтий став кольором перемоги і чому діти не люблять фіолетовий? Чому червона автівка не надто пасує поважному «батечку сімейства» і чи справді спати на чорних простирадлах означає прикликати до себе ночами диявола? Чому зелений іще від доби Середньовіччя набув поганої слави, що подеколи переслідує його й сьогодні, а смужки на одязі донедавна сприймали як щось непристойне? Тож вирушайте у захопливу подорож разом із французьким істориком Мішелем Пастуро — ерудованим мрійником, цікавим оповідачем, знаним фахівцем кольорів. Його «хроматичний щоденник», довжиною в півстоліття (1950–2010), простежує історію кольорів у Франції та Європі й охоплює чи не всі царини людського життя — одяг і їжу, спорт і кіно, літературу, мову та живопис, емблеми, герби та прапори, музеї, метро тощо.