Книги Моріс Метерлінк

Моріс Метерлінк (1862–1949) — видатний бельгійський драматург, поет, есеїст і перекладач.

У 1890-ті роки Метерлінк створив п’єси «Непрохана» (1890), «Сліпі» (1890), «Семеро принцес» (1891), «Пелеас і Мелісанда» (1892), «Алладіна і Паломід» (1894), «Всередині» (1894), «Смерть Тентажиля» (1894), «Аґлавена і Селізетта» (1896), «Аріадна та Синя Борода» (1896), постановки яких у театрах Європи принесли авторові загальне визнання.

У 1908 році вийшла його знаменита п’єса «Блакитний птах», в якій автор розвиває ідею космічної єдності й взаємозумовленості усього сущого.

1911 року Моріс Метерлінк був удостоєний Нобелівської премії «За багатогранну літературну діяльність, і особливо за драматичні твори, що вирізняються багатством уяви та поетичною фантазією».

Моріс Метерлінк залишив по собі великий творчий доробок, який складається з більш ніж двох десятків п’єс, трьох поетичних збірок та низки філософських і природничих есеїв.

До цього видання творів класика бельгійської літератури, лауреата Нобелівської премії Моріса Метерлінка (1862–1949) увійшло повне зібрання ранньої драматургії письменника, а також усесвітньо відома феєрія «Блакитний птах». Ці твори справили визначний вплив на становлення європейської нової драми і досі захоплюють широкі читацькі кола. До того ж видання постає хрестоматією текстів, що вивчаються у середній школі та в закладах вищої освіти України.

Моріс Метерлінк — всесвітньо відомий бельгійський драматург, поет, есеїст, який отримав у 1911 р. Нобелівську премію «за багатогранну літературну діяльність, особливо за драматичні добутки, відзначені багатством уяви й поетичною фантазією».

«Блакитний Птах» — феєрія-казка, що втілила в собі філософію мрії. Можна навіть сказати, що ця драматична притча — утопія й пророцтво одночасно, символістський зліпок і відлуння «Божественної комедії» Данте. Тому що, подібно великому флорентійцю, Метерлінк проводить своїх героїв і через Царство Мертвих, і через Країну Блаженств, через Минуле, Сьогодення й Майбутнє. Разом з тим, в ожилих антропоморфних стихіях — Вогні, Воді, Світлі, Ночі (Темряви), Часу, — проступають архаїчні риси язичницьких Божеств, а в тваринах, рослинах і речах — відблиски Прадавніх тотемів. Філософія помножена на Фантазію обернулася ефектом надзвичайної виразності й краси.