Книги Ольга Войтенко

Київ. Весна. І війна. Полін приїздить з Парижа в пошуках втраченої колись частини себе. Та натомість знаходить свій дім в очах незнайомця і листі дерева. Тім залишається сам у повному спогадів помешканні, та слідом за першою гостею воно все більше залюднюється раптовими рідними. Франсуа шукає спосіб повернути найдорожче серед хаосу почуттів і тривог незбагненного для нього міста, де всі живуть на повну, неначе кожен день — останній. Розчарувавшись в орієнтирах і колишніх цінностях, Женевʼєв виявляє, що можна просто бути собою. Їм 37, 22, 17 та 44 — і вони такі різні, та раптом знаходять близькість одне в одному. Адже близькість буває різна…

- Чому тато так довго спить у лікарні?
- Чому мама плаче?
- Де наш дім і чому довелося роз’їхатися з друзями?

Ця зворушлива й глибока книжка — спосіб поговорити з найменшими про війну в сучасній Україні, її особисті й родинні виміри, про спільні цінності. Про те, що сміятися завжди краще, та коли сумно, можна і плакати. Про те, як важливо берегти кожну грудочку нашої землі й одне одного.

У світі, де панують тиша, холод і пітьма, де більшість жителів спить не прокидаючись, спокій може порушити не так багато подій. Хіба що повідомлення, яке надходить невідомо від кого, невідомо звідки і невідомо як. Повідомлення, яке Єва-Ліза, Тім і Макс так довго чекали. Повідомлення, яке змусить їх покинути свій дім, за межами якого на них чекає лише невідомість і далека дорога.