Издательство Nebo BookLab Publishing

Мати, яка бореться зі своїм насильницьким минулим.

Син, який намагається осягнути своє насильницьке майбутнє.

Батько, сліпий до небезпеки, яка загрожує їм усім.

На гірському схилі, уздовж кордону Кайґенської Імперії, живуть наймогутніші бійці у світі — надлюди, здатні піднімати море та орудувати крижаними лезами.

Чотирнадцятирічний Мамору завжди знав своє призначення: опанувати бойові прийоми родини та захистити батьківщину. Але коли з’являється чужинець, що відсуває завісу нібито мирної епохи Кайґену, Мамору розуміє, що в нього обмаль часу, щоб стати воїном, яким його виховували. Гірше того: Імперія, яку він мусить захищати, може бути побудована з брехні.

Місакі заприсяглася залишити пристрасті своєї юності позаду, вийшла заміж та вирішила стати хорошою матір'ю, як того і хотіли батьки. Але коли син розпитує про зовнішній світ та загрозу неминучого вторгнення, Місакі відчуває: боєць у ній пробирається кігтями на поверхню.

Чи вистачить у родини Мацуда сил захистити свою Імперію, коли вітер війни досягне півострова? Чи вони розірвуть одне одного ще до того, як справжні вороги зійдуть на берег?

Юна Кікі полюбила своє нове місто Коріко майже так само сильно, як і містечко свого дитинства. Адже тут відбувається стільки цікавого! Хоча чим старшою стає Кікі, тим складніші завдання постають перед нею. І повірте: доставити до сусіднього міста хворого бегемотика або розшукати мандрівника, що загубився на одному з тисяч островів у далекому морі, — далеко не найскладніше! Кікі дуже старається й береться за найскладніші доручення, і незабаром люди починають думати, що відьмочка може все! І хоча це не зовсім так — точніше, зовсім не так, — Кікі вирішує опанувати нове чаклунство.

Молодий учений Віктор Франкенштайн одержимий бажанням відкрити таємницю життя. Та переступивши межу дозволеного, він створює істоту, якій судилося стати його найбільшим досягненням — і найбільшою помилкою.

Покинуте власним творцем створіння прагне зрозуміти людей і знайти своє місце серед них. Але самотність і біль поступово змінюють його, перетворюючи пошук любові на жагу помсти.

Так починається історія про відповідальність за власні вчинки, межі науки й ціну, яку доводиться платити за прагнення перевершити природу.

29-річна Шей Коллінз полюбляє слухати трилери та веде блог про старі нерозкриті злочини. Вона сама колись була жертвою нападу, тому ця тема для неї особиста. Шей випадає шанс взяти інтерв’ю у жінки, яку підозрювали в серії вбивств у 70-х — Елізабет Ґрір. Тоді її прозвали «Панянкою-згубницею», але провину так і не довели. Шей приходить у маєток Ґрір з надією розплутати давню справу, але знаходить щось більше: присутність, яку неможливо пояснити. І що глибше вона занурюється в чужу історію, то сильніше щось невидиме тягне її за собою. Минуле поступово просочується в теперішнє, і з’являється відчуття, що тут ховається дещо більше, ніж просто кримінал.

Майлз Робі живе у маленькому містечку, де, здається, час зупинився. Повільне й передбачуване буття, як і в усіх навколо. Його мати завжди мріяла, що син поїде з Емпайр-Фоллз. Але Майлз замолоду покинув навчання й ось вже майже двадцять років керує занепадаючим ресторанчиком і намагається бути хорошим батьком. Він навіть чесно старався стати хорошим чоловіком, хоча давно вже перестав розуміти, навіщо одружився з жінкою, в яку не був по-справжньому закоханий. Чи вдасться йому виправити минулі помилки, чи за нерішучість батька доведеться розплачуватись доньці?

Місто втрачених можливостей тримає своїх мешканців міцно, не даючи вирватися. А може, це не стільки місто, скільки його негласна правителька Франсін Вайтінґ, яка звикла попихати людьми, смикаючи за мотузочки, ніби бавлячись з ляльками. Проте навіть найтихіші люди можуть одного дня сказати «досить».

Кейсі Довсон завжди жила на межі — імпульсивно, інколи безрозсудно, але зірваний концерт у Лас-Вегасі загрожує остаточно зруйнувати її кар’єру. Дівчина прокидається з пекельним похміллям і повною відсутністю спогадів про минулу ніч — так само, як і про те, як опинилася на дивані свого водія лімузина…

Джона Флетчер втрачає час. Він знає, що його становище безнадійне, й поклявся прожити на повну ті кілька місяців, що в нього залишилися. У його планах — відвідати відкриття своєї скляної інсталяції в престижній галереї і аж ніяк не закохуватися в дику рок-музикантку, яка знепритомніла на його дивані.

Жоден із них не очікує того глибокого зв’язку, який між ними виникне, і того, як швидко він може перерости з дружби у щось більше. У щось чисте, глибоке й таке, що змінює життя. Щось таке ж крихке, як скло, — і вони обоє знають, що воно неодмінно розіб’ється, хай як би не намагалися його втримати.

Людство — це міф… Уяви, що ти відрізняєшся від інших. І що тобі бракує чогось, що доводить твою належність до цього світу. Чогось настільки важливого, що без нього ти — порожнє місце.

Зараза.

Міфічна істота.

Людина.

Хірка дізнається, що вона — людина, дитя Одіна, безхвосте створіння з іншого світу. Таких, як вона, у магічному світі вважають гниллю, зневажають і бояться. Вона аж ніяк не обрана й не має жодних особливих сил, навпаки — позбавлена тих магічних талантів, якими володіють усі навколо. На дівчину, яка й сама не розуміє, ким є насправді, починається полювання: хтось прагне вбити Хірку, аби зберегти правду про неї в таємниці.

Та людина — зовсім не найгірше, що могло пройти крізь брами між світами.