Издательство Фолио

Американський письменник роберт Говард (1906—1936) створив фантастичний всесвіт Гіборійської ери та свого найвідомішого героя — Конана, варвара з Кіммерії. Цей персонаж приваблює силою, розумом, кмітливістю і жагою до життя.

У четвертий том циклу про Конана увійшла новела «Година дракона».

Проти Конана, короля Аквілонії, готується змова — його хочуть скинути з трону. Для досягнення мети змовники вдаються до некромантії, воскресивши стародавнього чаклуна Ксалтотуна за допомогою Серця Арімана. Під впливом чорної магії аквілонська армія зазнає поразки від ворожого королівства Немедії. Конана, захопленого в полон, призначають до страти. Рабиня Зенобія ризикує своїм життям, щоб звільнити його.

У четвертий том циклу про Конана увійшла новела «Година дракона».

Головний герой роману «Металевий монстр» (1920) — знайомий читачеві з «Місячної заплави» доктор Ґудвін, дослідник і науковець. Цього разу дія відбувається в Центральній Азії поблизу Тибету. Ґудвін відкриває вціліле перське місто, натрапляє на жрицю-напівлюдину та давню цивілізацію, що складається з живих металевих геометричних фігур — розумних кубів, куль і тетраедрів, здатних з’єднуватися й утворювати різноманітні форми, а також володіти променями смерті та іншою руйнівною зброєю.

Це роман-фентезі, у якому є все: пригоди в далеких країнах, екзотичні декорації, істоти поза часом і простором, пояснені наукою таємниці, криваві війни, видива на межі свідомості та делікатний еротизм.

Хто він, Лючано Борготта на прізвисько Тарталья, людина з важкою долею? Юний виробник маріонеток, зрілий майстер контактної імперсонації, що об’їздив з гастролями пів Галактики. Молодший екзекутор в’язниці Мей-Гіле, директор театру «Вертеп», раб-весляр у ходовому відсіку галери помпіліанського гард-легату. І ось — гладіатор-семилібертус, симбіонт космічної флуктуації, підглядач, для якого немає таємниць, предмет інтересу спецлабораторій, заручник терористів, годувальник блакитноокого ідіота, вбивця телепата-найманця, вільний і загнаний у кут обставинами.

Що далі? Зірки не поспішають відповісти.

«Ойкумена» Г. Л. Олді — масштабне полотно, до якого автори готувалися багато років, космічна симфонія, де долі людей представлені у вселенському масштабі.

Де ти, Лючано Борготта на прізвисько Тарталья, людина з важкою долею? Юний виробник маріонеток, зрілий майстер контактної імперсонації, молодший екзекутор, раб-весляр у ходовому відсіку галери, симбіонт космічної флуктуації, вбивця телепата-найманця. І ось — приборкувач безумця-антиса, фенікс, що згорів і повстав з попелу, жах ескадр ВКС Помпілії, в’язень орбітальної в’язниці «Шеол», людина, яка відкрила пряму дорогу в космос…

Що далі? Всесвіт ніколи не буде колишнім.

«Ойкумена» Г. Л. Олді — масштабне полотно, до якого автори готувалися багато років.  Космічна симфонія, де долі людей представлені у воістину вселенському масштабі. Ювелірно виписані, яскраві та живі світи, пов’язані трасами зорельотів, калейдоскоп унікальних рас, наука, схожа на магію, події, зав’язані у тугий вузол.

Павло Архипович Загребельний (1924–2009) — український письменник, Герой України, лавреат Шевченківської премії. Після поранення та концтабору служив при британській місії в Німеччині, після чого був затриманий і перебував у радянському фільтраційному таборі. Працював головним редактором «Літературної газети». З правління Спілки письменників України його усунули через доноси.

«Тисячолітній Миколай» — науково-фантастичний роман про чоловіка, який прожив більше десяти століть. Був дружинником князя Володимира, їздив до Візантії, звідки привіз на Русь нову віру. З посольством Богдана Хмельницького Миколай Несміяновський їздив до московії. Пережив Голодомор 1932–1933 рр., лейтенантом пройшов кривавими дорогами Другої світової війни, а у мирний час став ученим-агрономом.

Рюноске Акутаґава (1892—1927) — классик японської літератури, витончений психолог, володар яскравого дару провидця, блискучий новеліст, що отримав визнання ще за життя. У віці 35 років, доведений до відчаю життєвими обставинами, боячись повторити долю матері, яка втратила розум, письменник прийняв велику дозу снодійного. «Він хотів жити так несамовито, щоб можна було в будь-яку хвилину вмерти без жалю», — писав Акутаґава в останньому автобіографічному творі. І він жив несамовито.

Його новели — фантастичні й реалістичні, історичні та сучасні — вирізняються вишуканим переплетенням вимислу і реальності, глибоким психологізмом, парадоксальністю суджень і тонкою іронією. Своїми творами він примушує читача замислитися над тим, що є істина і чи в змозі людина осягнути її.

Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лавкрафт (1890—1937), який працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики, був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 1920—1930-х рр. За життя він не опублікував жодної книжки, проте після своєї смерті зажив великої слави серед широкого читацького загалу.

Оповідач цієї історії, заблукавши в сільській місцині, натрапляє на занедбаний будинок, єдиним мешканцем якого є якийсь стариган. На прохання незнайомця дозволити йому переночувати хазяїн не зразу, але погоджується і розповідає йому історію цього місця. Його син Денис поїхав до Сорбонни, де познайомився з художником Френком Маршем. Разом вони зацікавилися магічним культом. Закохавшись у главу культу Марселіну, красуню з розкішним волоссям, Денис одружився з нею і привіз сюди, до батька. Але на біду Френк пише портрет Марселіни...