Издательство Фолио

Бертран Рассел (1872–1970) — знаменитий англійський філософ, математик і громадський діяч, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури. До цього переліку можна додати: великий просвітник і вільнодумець, адже недарма його часто називають Вольтером XX століття. Саме ці таланти Рассела чи не найкраще проявилися  в бестселері на всі часи «Історія західної філософії».

В усякому разі донині це одне з небагатьох видань, здатних зацікавити читача, зрозуміло, освіченого, проте не дотичного до філософії. За словами не менш відомого письменника Хорхе Луїса Борхеса, саме з цією книжкою, серед п'яти інших, він не засумував би навіть на Місяці. На сторінках дослідження в популярній формі викладено історію західної філософії від її народження в еллінській античності й до минулого століття.

А від традиційних історій філософії вона відрізняється насамперед тим, що автор не схиляє покірно голову перед великими попередниками. Він-бо й сам має неабияку вагу в історії філософії, тож розмовляє з ними на рівних.

Конфуцій (551–479 рр. до н.е.) — китайський філософ, один із найвидатніших мислителів планети, вчення якого справило глибокий вплив на цивілізацію Китаю та Східної Азії. Свої перші кроки в дорослому житті він зробив на освітянській ниві й саме тут зажив слави. У Китаї Конфуція називають учителем десяти тисяч поколінь, його погляди на виховання й освіту актуальні донині.  

Саме завдяки учням про Конфуція збереглися не тільки легенди, як про багатьох видатних особистостей давнини, а багато фактів про життєвий шлях, філософська спадщина, зокрема вислови та бесіди, які публікуються у цьому виданні.

Книга «Скажи мені правду. Діалоги про сенс життя» — це розмова Паоло Асолана, професора Папського латеранського університету, з Блаженнішим Святославом, Главою Української Греко-Католицької Церкви. Уперше книга вийшла в світ 2018 року в Італії.

В діалозі про сенс життя два мислителі говорять про те, що/Хто є істиною. На сторінках книги читач одразу зауважить, як у їхньому діалозі зустрічаються та гармонійно поєднуються два християнські світи  — західний та східний, стаючи «двома легенями» єдиного організму  — Христової Церкви. Пасхальний діалог між представником академічного середовища західної культури та Предстоятелем найбільшої Східної Католицької Церкви базується на трьох богословських чеснотах: вірі, надії і любові. Для професора Асолана важливо зрозуміти, як ці три богословські чесноти об'явилися в житті та мученичому свідченні Української Греко-Католицької Церкви, звідси і головне його зацікавлення: хто така Українська Греко-Католицька Церква, якою є її духовна спадщина, історія, а найголовніше — що вона може запропонувати західному секуляризованому світу. Золотою ниткою, що протягається крізь увесь діалог, є питання про правду в добу «постправди».

До книги Григорія Сковороди (1722–1794) «Кільце» увійшли трактати, діалоги, притчі. Характерними рисами філософії митця є її діалогізм і бароковий символічно-образний стиль мислення. У його творах біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Зокрема у діалозі «Кільце» філософ розвиває та конкретизує своє вчення про наявність двох натур, обґрунтовує ідею про те, що через пізнання невидимої натури речей проходить шлях до самопізнання та досягнення щастя і спокою духу. Помітне місце у діалозі мають й міфологічні та фольклорні сюжети.
Видання здійснене в належному академічному форматі й стане цінним джерелом для всіх, хто вивчає творчість Сковороди.

До цього тому ввійшли трактати, діалоги, притчі Григорія Сковороди (1722–1794), написані ним упродовж 70–90-х років XVIII ст. В них Сковорода розвиває власне філософсько-етичне вчення про самопізнання і щастя, що ґрунтується на спорідненій праці. Соціальні аспекти життєдіяльності людини мислитель розкриває у власних етичних і педагогічних поглядах.

Деякі з написаних наприкінці свого життя притч філософ присвятив проблемі виховання молоді. Він навчав так, як жив, а жив так, як навчав. Твори Григорія Сковороди увійшли до скарбниці української культури, педагогіки й літератури та є актуальними і в наш час.
Видання здійснене в належному академічному форматі й стане цінним джерелом для всіх, хто вивчає творчість Сковороди.

Видатний філософ, поет, педагог Григорій Сковорода (1722–1794) був і візіонером. Адже «Сон» мислителя — твір, у якому відбито все пережите й передумане Сковородою, — можна назвати фіксацією вибору його власного місця у світі. Четвертий том також містить листи, філологічні нотатки Григорія Сковороди та його переклад комедії Теренція «Брати». У додатку вміщено біографію філософа, написану його учнем, а згодом близьким другом М. Ковалинським. Завдяки Ковалинському й збереглася значна частина епістолярної спадщини Г. Сковороди.
Видання здійснене в належному академічному форматі й стане цінним джерелом для всіх, хто вивчає творчість Сковороди.

Енциклопедичне видання «Історія філософії» за редакцією Умберто Еко та Рікардо Федріги розповідає про розвиток філософської думки від Античності до Новітнього часу і складається з  трьох томів.

1-й том — «Історія філософії. Античність та Середньовіччя».

Коли у первісної людини з’явилась можливість думати не тільки про виживання, вона замислилася про те, для чого вона прийшла в цей світ і хто створив усе, що її оточує, — саме тоді, можна стверджувати, і народилася філософія як така.

За первинною етимологією термін «філософія» означає «любов до знання». Людина завжди хотіла знати: чи є в цьому світі справедливість? Чому потрібно страждати? Чи існує життя після смерті? Що таке душа і де вона перебуває? Що таке істина?

Можна продовжувати цей перелік безкінечно: усе це філософські питання, і не потрібно бути професором філософії, щоб їх ставити. Вони цікавлять кожного з нас, бо філософія передусім допомагає нам призвичаїтися до абстрактного мислення.

Історія філософії розпочинається з греків. Саме їхня думка утворила простір мислення західного світу, й лише зрозумівши, як розмірковували греки, ми зможемо збагнути, в який спосіб розвивалося мислення протягом наступних майже трьох тисячоліть.

Наше видання знайомить читача з розвитком філософії від Античності до Середньовіччя, висвітлюючи тісний зв’язок філософської думки Сократа, Платона, Арістотеля з формуванням поглядів таких представників середньовічної філософії, як Альберт Великий, Тома Аквінський, Роджер Бекон та інші.