Издательство Старого Льва

«Глиняні ноги» — третій роман із циклу «Варта» серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта. Міська варта розпочинає нове розслідування! Правителя Ветінарі намагаються отруїти, анк-морпоркські сірі кардинали знову марять відновленням королівської влади і «ліплять» собі короля — хоча так чи так для міста це невдала ідея.
Тим часом в Анк-Морпорку одне за одним стаються таємничі вбивства, в яких чи не єдиною зачіпкою є сліди білої глини. Серед містян зростає невдоволення ґолемами — бездушними фігурами з випаленої глини, які виконують важку роботу. Чи дійсно вони — лише знаряддя в чиїхось руках, а чи мають власний — злий або добрий — умисел?
Так ми стаємо свідками зародження потужного руху ґолемів: з малої іскри свідомості до тривалої і дуже поміркованої визвольної боротьби.

«Венера в хутрі» — легендарний твір австрійського письменника Леопольда фон Захер-Мазоха. Надчуттєва, пристрасна, відверта історія про стосунки Северина фон Куземського, дворянина, який бажає стати рабом жінки, та Ванди фон Дунаєв, яка втілює в собі образ його ідеалу — жорстокої і деспотичної Венери в хутрі. Северин та його Венера підписують договір: вона стане господинею, а він — рабом. Разом вони вирушають з суворих карпатських схилів до пристрасної Італії, де Ванда впов­ні приміряє на себе роль тієї, хто домінує, та випробовує відданість свого раба до кінця, втілюючи в життя його найпотаємніші бажання.

Дев’яностооднорічна Ґретель Фернсбі вже декілька десятиліть мешкає в елітному будинку в Лондоні. Її життя тихе та спокійне, проте за плечима жінки темне минуле. Вона нікому не розповідає про свою втечу з нацистської Німеччини у віці дванадцяти років, про важкі повоєнні роки, які збувала у Франції з матір’ю. Та найменше вона воліє згадувати про свого батька, який був комендантом одного з найбільших концтаборів, та сімейну трагедію.

Одного дня у квартиру поверхом нижче в’їжджає нова сім’я. Несподівано для самої себе Ґретель заводить дружбу з маленьким хлопчиком, хоча його присутність пробуджує сумні спогади з минулого. На позір щаслива сім’я має свої скелети у шафі, дізнавшись про які, Ґретель ризикує розкрити секрети, які вона все життя оберігала...

Книгу видано за підтримки Literature Ireland

«Сніги Кіліманджаро» — збірка короткої прози Ернеста Гемінґвея різних років. Ці оповідання вражають глибиною і безпомильною точністю образів, у них довершено втілюється славнозвісний «принцип айсберга», винайдений самим Гемінґвеєм. Екзотичні сцени африканського сафарі контрастують із лісовою красою Мічигану, а ще — із особливою поетикою буденності, в яку повністю поринають герої, щоб відволіктися від тривожних і страшних думок. Втрачені можливості і життя на повну, вічні пошуки сенсу життя і погляд в очі смерті, кохання та травми війни, яка різко ділить життя на «до» і «після», безнадійність і надія — усе це звучить у прозі Ернеста Гемінґвея із притаманною тільки йому простотою, із приголомшливою силою. Збірку оповідань проілюстрував Антон Селлешій, графіка якого балансує на контрасті між силою і вразливістю, гостротою відчуттів і тонкощами сприйняття.

«Свято, яке завжди з тобою» — легендарна книжка Ернеста Гемінґвея, що відтворює яскравий образ післявоєнного Парижа 20-х років ХХ століття. 1956 року письменник знайшов валізу, яку залишив у підвалі готелю «Ріц» у Парижі багато років тому. У валізі був блокнот із нотатками про його молоді роки і паризьке життя. З тих записів народилася книжка, яка побачила світ уже після смерті автора. З нею читач занурюється у неповторну атмосферу затишних паризьких кафе, відчуває гомін вуличок і тишу музеїв та художніх виставок, гамір і азарт кінних перегонів, смаки та запахи і дух нестримної творчості одного з найкращих американських письменників XX століття.

«Прощавай, зброє» — один із найвидатніших американських романів про Першу світову війну. Захоплива, частково біографічна оповідь Ернеста Гемінґвея висвітлює жорстокі реалії війни. У ній знаменитий гемінґвеївський телеграфний стиль перемежовується вкрапленнями потоку свідомості, і від того емоції твору сприймаються особливо гостро. Це історія мужності і страху, побратимства, любові та болю. Історія, у якій однаково сильно звучать почуття обов’язку та відчуття «не твоєї війни». Незабутня історія кохання, яке є лиш ілюзорним острівцем спокою і щастя.

«Острови поміж течій» — це історія митця і шукача пригод Томаса Гадсона — чоловіка, що дуже схожий на самого Ернеста Гемінґвея. Три частини роману — «Біміні», «Куба», «У морі» — подібні на острови спогадів в океані часу. Картини ідилічних канікул батька з синами змінюються епізодами останніх років Другої світової війни та зіткнення із суворою реальністю військових дій.

Автобіо­графічний, сповнений стриманої і водночас потужної батьківської любові, відвертий роман про відданість, відвагу і неминучі втрати, які рано чи піз­но доводиться зазнати кожному.

Збірка Ернеста Гемінґвея «Чоловіки без жінок та інші оповідання» охоплює написане у 1923–1927 роках.
Ці твори, сповнені психологічної напруги і незвичайного поетизму, — про дорослішання і дружбу, про відвагу і страх, про кохання і втрати, про війну і смерть, про відчайдушні пошуки сенсу життя...

У характерному «телеграфному» стилі Гемінґвей фіксує довколишні події, часто не промовляючи про головне. Але місткі і несподівані деталі та óбрази створюють настільки особливу атмосферу, що в цих лаконічних, сміливих та витончено експресивних текстах автор постає перед нами як майстер короткої прози.

Повість «Старий і море» Ернеста Гемінґвея вважається знаковим твором американської літератури і головною роботою його життя, за яку він отримав дві найпрестижніші літературні премії — Пулітцерівську в 1953 та Нобелівську в 1954. Протягом багатьох днів головний герой Сантьяго, старий рибалка, змагається із величезною рибою, намагаючись її перемогти. Це глибоко філософський твір про самотність, боротьбу, незламність і внутрішню силу, який не втрачає своєї актуальності вже понад шістдесят років, відкриваючи увазі читача приховані смисли. Ця повість вийшла друком у перекладі В. Митрофанова у “Видавництві Старого Лева” та містить проникливі ілюстрації харківської художниці Слави Шульц.

Один з найвідоміших та найемоційніших своїх романів «По кому подзвін» Ернест Гемінґвей завершив через три роки після приїзду в Іспанію, де висвітлював події громадянської війни для американської преси з 1937 року. Ця книжка — історія декількох днів життя підривника Роберта Джордана, який, як і Гемінґвей, приїхав з США в Європу на «не свою» війну. Блискучий та печальний роман про мужність та жертовність, моральний обов’язок і проблему вибору, любов та втрату.
Найвидатніший роман про війну в історії літератури.