Издательство Видавництво "Ніка-Центр"

Хто зна, коли, де та за якої доби нашим предкам спало на думку покривати своє тіло. Вони приоздоблювали себе, щоб виглядати красивішими та могутнішими, аби маскувати недоліки, захищатися від холоду, спеки й поранень або ж срамоту власну приховувати. Ми ще й досі так робимо. Ця трохи провокативна книжка занурюватиме допитливого читача у невичерпну історію людства про його стурбованість власним тіломі певними його частинами у світлі публічного простору — від підв’язаного пеніса до накладних сідниць. Вона торкається примхливих меж нашого видимого тіла за різних епох, традицій, релігійних уподобань на розмаїтих прикладах оголеного і прихованого, стриманого і спокусливого, привабливого та скандального образу в очах сторонніх. Для широкого кола читачів.

Схоже, ми вступаємо в золотий вік дурості. З такої невтішної констатації починає свою книжку норвезький філософ Ларс Свендсен (з яким читач вже знайомий за нашими виданнями «Філософія свободи» (2016) та «Філософія самотності» (2017)). Одне із найнеприємніших відкриттів полягає в тому, що інтелект та розмір власної бібліотеки не допомагають. Що розумнішим та більш начитаним ви є, то у більш дикі теорії ви можете вірити. Як виявив Свендсен, часто саме філософи тут попереду!

Збираючи докупи спостереження Аристотеля, Монтеня, Канта, Шопенгауера, Віттгенштайна та багатьох інших, Свендсен пропонує філософське дослідження «поганого мислення», крайніми проявами якого є дурість та ідіотизм, а найгіршим проявом – випадок, коли ці крайнощі сходяться. Ці вади розглядаються в книзі не як невиліковна властивість індивіда, а натомість як «збій у мисленні», що від нього не застрахований ніхто, не виключаючи найславетніших філософів і самого автора.

«Спадок» Джорджа Кувароса – надзвичайно тонка й вишукана книжка, написана в жанрі особистого есею. Вона складається з невеликих роздумів, кожний з яких під новим кутом висвітлює те, ким ми є, як формується наша ідентичність і яке місце в цьому процесі займають спогади. Минуле тут не просто тло – воно присутнє як жива сила, що зберігає свою дію, впливаючи на наші почуття, вибори, способи бачити світ. Але водночас – і це важливо – автор говорить і про нашу свободу: ми не замкнені у цьому спадку, ми не зобов’язані його продовжувати.
Автор занурюється в глибини культури, сплітаючи тонке мереживо зі спостережень, філософських роздумів і мистецьких алюзій, – він звертається до творів мислителів і митців, режисерів і фотомайстрів, уплітає в канву своєї оповіді думки Ханни Арендт, образи Віма Вендерса, світлини Вокера Еванса, Джорджії Метаксас, уривки з фільмів Ясудзіро Одзу, тіні романів Італо Кальвіно, Патріка Модіано тощо; його текст живиться не лише цитатами й кадрами, а й особистими спогадами, світлинами з родинного архіву, що в цій інтелектуальній мандрівці набувають ваги культурних артефактів.
Автор пише про покоління – про те, як одне минає, а інше приходить. Ми – продовження своїх батьків, але водночас не їхня частина. А в чомусь навпаки: ми їхня частина, але не завжди – продовження. Ця книжка – про те, як живе пам’ять у тілі й мові, в поглядах і жестах, у тому, що ми знаємо, і в тому, чого не можемо пояснити, але що все одно керує нами. «Спадок» – це роздуми про те, як ми живемо з тими, кого вже немає, і як у цій присутності минулого відкривається наше сьогодення.

Складно знайти людину, яка буде стверджувати, що душа не існує. Знайти тих, хто може пояснити, що таке душа майже неможливо. Численні вчені та філософи намагалися усвідомити це явище упродовж усієї історії людства. Чи живе душа після смерті людини? Ми народжуємося з душею чи формуємо її за життя? Можливо, душа – взагалі вигадка, певна метафора? Саме такі запитання ставили видатні мислителі світів та народів. Норвезький філософ, професор Уле Мартин Гьойстад детально вивчає історію душі протягом трьох тисячоліть від Античності до сучасності, у буддизмі та ісламі. Різні погляди – історичний, літературний, філософський, психологічний та біологічний в книзі «Душа. Пошуки, історія та культура» дає чимало поживи для цікавих висновків та спонукає до роздумів.