Издательство Видавництво "Уроборос"

Це 17 проникливих портретів ув’язнених і працівниць пенітенціарної системи, побачених очима молодої українки, яка провела майже рік за ґратами в Польщі.

Це історії, які жінки довіряють одна одній у тиші камери, коли згасає світло. Історії про справжнє обличчя життя ув’язнених — без прикрас і стереотипів. Про те, що приводить людей за ґрати, і які ролі вони обирають, щоби вижити: лідерки, жертви чи агресорки.

У книжці — моторошні зізнання про вбивства, легковажні жарти про дрібниці, що коштували свободи, особисті трагедії, а також теплі й кумедні моменти, які радше нагадують епізоди з комедії, аніж сцени з тюремного життя.

Таємничий апокриф, що потрапляє до рук матінки Клементини, розповідає зовсім іншу історію Діви Марії. Літера за літерою читач іде слідами Богородиці — і водночас тиха провінційна Хабена занурюється у вир людських пристрастей.

Убивці й черниці, повії і кардинал, таємні організації та католицька церква — усі хочуть отримати рукопис, щоб дізнатися правду.

Та чи сподобається їм правда? Чи отримають герої те, що бажають? І що трапиться з їхніми бажаннями? Гостросюжетний містично-детективний роман 18+, дія якого проходить у двох часових площинах — Іспанії XIX століття й Палестини I століття — лишає читачу більше запитань, аніж відповідей. Роман досліджує теми чутливості й віри, покори й пошуку істини, пожертви й служіння та зацікавить кожного поціновувача загадок і таємниць — незалежно від конфесії чи світогляду.

Що спільного між безсмертними полотнами засновника братства прерафаелітів, таємничими віршами Волта Вітмена та звичайною художницею з Принстонського університету?

Чому за дівчиною по п’ятах слідує Смерть?

І які таємниці вона відкриє, занурившись у своє минуле?

Ніта достеменно не пам’ятала, що ж з нею трапилося на тій злощасній дорозі, яка вела в нікуди. Холодні води Карнегі повністю змили деталі найвизначнішої події в її житті, залишивши лише відчуття. Безодню відчуттів на геніальних полотнах. Але краще б їй розучитися відчувати взагалі та спалити свої творіння в попіл. А, втім, краще розпочати історію із самого початку.

Цей світ жорстокий та безжалісний. Повітря пустелі наповнене смертельним нейротоксином, сховатись від якого можна тільки під куполами. Тут немає шансу для слабких, і один клас панує над іншим.

Касія належить до нижчих, хоч і виросла серед вищих. Все життя їй не давали забути, що вона — ніхто і має дякувати своєму поневолювачу за милість.

Та зміни настануть, якщо їй вдасться довести свою силу і закінчити Артійську Академію, місце тільки для обраних. Але серед отруйних пісків і пекучого сонця головним виявляється не загубити себе.

Яскравий представник наших тодішніх 20-х Лев Скрипник все своє недовге життя писав про Донбас та людей. Справжніх, не завжди правильних, завжди травмованих.

Писав про себе — дитину, яка надто рано пізнала і роботу в шахті, і злидні безхатька, і війну, і полон, і в’язницю. Писав про те, що відчув, бачив та пережив. Його герой завжди автобіографічний, події — правдиві, а виверти історії — трагічні та непередбачувані.

"Як любили і вмирали" — це літературний зняток епохи, Донбасу початку минулого століття з усіма його непростими реаліями та коловертю.

23 історії про шок, хіть, захват і смерть. Первісне зло народжується у паралельних світах і в затишній вітальні, летить нічними лініями, передається поцілунками та зрощується у садах. Бажання бути з мерцем таке ж сильне, як залежність від кокаїну, що переживе твою власну плоть.

Вперше українською – світові горористи, коштовні суцвіття зла та занепаду, які вплинули на становлення жанру.