Издательство Видавництво

Ночами, коли наш син, здається, хоче лише стрибати в ліжку вгору-вниз, ми розповідаємо йому історії про те, як усі люди, яких він знає, саме цієї миті сплять. Ми говоримо про те, де вони сплять, що вони робили того дня і що їм сниться.
У цій історії ми хотіли глянути ширше, що розповів би місяць про те, як діти з усього світу, які живуть у дуже різних умовах, лягатимуть спати сьогодні ввечері. — Автори.

З кожної проданої книги 10% відсотків перераховується в організацію «СОС  Дитячі містечка Україна», яка захищає дітей, що залишилися без батьківської опіки, їх права та інтереси.

Юлія Ґвілім щойно перемогла з ілюстраціями до цієї книжки на міжнародному конкурсі молодих ілюстраторів The Golden Pinwheel у Шанхаї. Ориґінальне видання вийшло у Південній Кореї у видавництві «Who’s Got My Tail».

«У мирних країнах люди насолоджуються розкішшю віри в те, що їхній приватний досвід відокремлений від публічної історії. За ранковою кавою вони мимохідь переглядають новини про війни, зміни режимів, змови, убивства, вважаючи, що ані їхніх родин, ані їх самих це не стосується. Ця розкіш ніколи не була доступна Ніні Бунєвац» — The New York Times

Подібно до «Персеполісу» Маржан Сатрапі та «Палестини» Джо Сакко, у графічному мемуарі «Батьківщина» Ніна Бунєвац розповідає історію власної сім’ї, розлученої через націоналізм та жахливі колективні травми, що супроводжували історію Балкан у ХХ столітті. У 1975 році, перестрашена через власного чоловіка, фанатизм якого дедалі зростав, мати Ніни Бунєвац втекла від нього й полишила Канаду, забравши маленьку Ніну та її старшу сестру до Югославії, де жили її батьки.

Батько Ніни, затятий сербський націоналіст Петр, свого часу мусив полишити батьківщину в 1950-х. Але переїзд до Канади не применшив його віри у вільну Югославію та в те, що боротися за неї можна в будь-які способи. «Батьківщина» Ніни Бунєвац – це неймовірне проявлення особистої історії на тлі епохи.

Історичні події Балкан Бунєвац показує крізь призму життя окремих людей. Її завзятий, темпераментний батько завдає родині лише болю та горя і здається не вартим співчуття. Але ми бачимо трагічність і своєрідну велич цієї замкнутої, відчайдушної людини, як, потрапивши в пастку сил історії та невдалого вибору, прожила життя, сповнене нескінченного нещастя, – але й особливого сенсу та прагнення до вищої мети.

Увага, ви можете обрати одну з двох версій обкладинки або не вибирати жодну і тоді книжка стане вам сюрпризом.
Один із найгучніших минулорічних коміксів, шедевр Дарсі ван Полґіста та Ієна Бертрама «Пташеня» вийде наприкінці зими українською у «Видавництві»! Сюреалістичний, кривавий, надзвичайно виразний та деталізований, найгучніший минулорічний інді-шедевр уже перекладений українською і неспішно готується до друку.
Таким чином ми знову розширюємо жанрову палітру мальованих історій, але продовжуємо триматися одного з основних фокусів, зокрема феміністичної тематики.
Перекладачка Ната Гриценко так говорить про твір:
«Мене завжди підкупають твори, що не цураються концентрованості висловлювання. Якщо антиутопія ― то фанатично релігійна тоталітарна держава на місці теперішніх Сполучених Штатів. Якщо насильство ― то тарантінівське, з вихлюпуванням крові через екран. Якщо дитина в центрі сюжету ― то її дорослішання і становлення як персонажки відбуватиметься стрімко, через біль, смерть і втрати. Однак “Пташеня” ні на секунду не губить за фасадом безумовної видовищності цієї дивовижної відвертості; цього бажання попри все розкрити читачеві болісну правду, пройти разом із маленькою, але дуже відважною дівчинкою крізь жахи війни, щоб навчитися в неї гнучкості й волі до життя. Чудове нагадування кожному з нас, що хід історії цілком можуть змінити вчинки, здавалося б, маленьких людей ― головне мати бажання доводити кожен свою місію до кінця».
Переклад з англійської Нати Гриценко, редактура та коректура Ірини Ніколайчук, верстка та літерація Катерини Базарової та Ігоря Дунця, літерація логотипу Закентія Горобйова.

Натхненний Холодною війною, Ґібсон наповнив світ Чужого новими барвами, політичними інтригами, несподіваними експериментами і, звісно, лишив достатньо простору для хтонічного жаху.

Одразу після подій фільму «Чужі», космічний корабель «Сулако» із замороженими тілами Ріплі, Гікса, Ньюта й Бішопа перехоплений Союзом Прогресивних Народів. Але силам СПН невідомо, що на борту є ще один смертоносний пасажир. Бажання двох урядових титанів розробити найпотужнішу зброю масового ураження, перетворить цей світ на хаос.

Ґібсон узяв наявні у франшизі елементи бодігорору і підніс їх до невимовно жахаючих масштабів. Чужим надали нові терени для дій, а Ґібсон органічно розвинув світ серії без надміру пояснень чи метафоризації Холодної війни. — Vulture