Издательство Жупанского

"1984" — один з найголовніших і вже точно найважливіший роман минулого сторіччя. Важко пригадати якийсь інший літературний твір, який би без зайвої манірності, настільки ж чітко, прадиво і жорстоко поставив перед загалом таку ж важливу проблематику. А саме: що таке влада? Яка її природа? Куди прямує сучасне суспільство? Що таке справжня смерть, і яка саме смерть є справжньою — фізична смерть індивіда, а чи смерть його внутрішнього єства, при збереженні фізичного тіла? Що таке свобода, і як вона співвідноситься з владою? Чи можливий бодай найменший прояв свободи, нехай навіть у вигляді можливості мати свої власні глибоко приховані, вільні від примусу думки, в умовах абсолютної тоталітарної влади?

Джойсів «Улісс», який був уперше опублікований 1922 року, вважається не лише найвизначнішим модерністським твором, а й узагалі найвизначнішим твором ХХ сторіччя. Завдяки своєму таланту, своєрідному гумору та надзвичайній ерудованості Джеймс Джойс майстерно сполучає опис одного-єдиного дня із життя рідного йому Дубліна 16 червня 1904 року та захопливу мандрівку історією культурних здобутків усієї людської цивілізації.

Головний герой Леопольд Блум, подорожуючи вулицями Дубліна, водночас мандрує чисельними світами античних міфів та ідей, історичних фактів та іронічних містифікацій. Він прокладає заплутаний маршрут дублінськими вуличками й тавернами початку минулого сторіччя і заразом проникає за лаштунки часопростору, демонструючи, що в одному місці й упродовж одного дня за певних обставин можна торкнутися всього культурного надбання людства, а значить — певною мірою торкнутися вічності.

Гроші – вони все вирішують, все контролюють, відчиняють двері пристойних будинків і салонів, знайомлять з потрібними людьми, наділяють їхнього господаря чарівною здатністю подобатися жінкам і друзям, вони, по суті, і є саме життя. Але хіба так має бути? Хіба має життя людей аж так залежати від грошей, а надто від їх браку? Чи можливо, живучи в сучасному суспільстві, позбутися нав’язливої влади грошей, оголосити їм війну, а заодно й усім ознакам «надійності», «порядності» і «благопристойності», головним символом яких є аспідистра, чиї отруйно-зелені пагони стирчать з горщиків у вікнах кожної пристойної оселі?

Молодий талановитий поет Гордон Комсток веде особисту затяту війну з аспідистрою і з усім, що вона собою символізує – владою грошей і нудьгою благопристойності. Він вважає, що звільнившись від влади грошей, зможе повністю присвятити себе творчості. Але воювати з грошима і благопристойністю було завжди непросто, особливо якщо ти живеш у міжвоєнному Лондоні 30-х.

Криза середнього віку підкрадається раптово і непомітно, а потім раптово виявляється, що більшість років твого дорослого життя насправді позбавлені будь-якого сенсу, а найщасливіший період заховався у минулому, у твоєму дитинстві, до якого тобі вже не дістатися і спогади про яке все дужче тебе проймають.
Саме так почувається герой роману «Ковток повітря» коли зрозумів, що в його житті щось не так, а насправді – все. Це спонукає його вирушити в уявну і реальну мандрівку до світу свого дитинства – єдиного місця, де він колись був щасливий. Звісно ж, подібні подорожі до витоків колишнього життя і колишньої власної ідентичності майже ніколи не мають успіху.
Тим часом світ завис над прірвою нової великої війни, залишаються лічені місяці колишнього спокійного життя – в небі все частіше пролітають величезні чорні бомбардувальники, провіщаючи безповоротні, стрімкі і страшні зміни.

Джордж Орвелл (1903–1950) – англійський письменник і публіцист, який став знаменитим завдяки найвідомішому роману в жанрі антиутопії «1984», де він змалював жахливе тоталітарне суспільство майбутнього.

Проте у творчому доробку Орвелла є ще одна дуже важлива книжка – спогади письменника про його участь у громадянській війні в Іспанії. У певному сенсі ідеаліст, Джордж Орвелл, як і багато хто в ті часи, відгукнувся на заклик іспанського республіканського уряду допомогти у боротьбі проти заколоту генерала Франко. Але, прибувши до Іспанії і поступово занурюючись у місцеві події, а також безпосередньо беручи участь у військових діях, Орвелл розуміє, що не все так просто та однозначно, як може видатися збоку, а надто, якщо намагатися оцінювати перебіг громадянської війни в Іспанії, послуговуючись лише газетними статтями різного пропагандистського забарвлення. Якраз тоді Орвелл уперше зіштовхується з лицемірною і облудною пропагандою, якою Радянський Союз та його проплачені закордонні маріонетки обплутали весь світ.

Англійський письменник Джордж Орвелл, справжнє ім’я якого Ерік Артур Блер, відомий світові завдяки творам: повісті «Колгосп тварин» та роману-антиутопії «1984». Обидва твори належать до пізньої творчості Джорджа Орвелла. Повість «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла – це алегорична притча на революцію 1917 року, яка призвела до зародження тоталітарного режиму СРСР. Хоча головні герої книги – це тварини, паралелі між різними верствами суспільства дуже прозорі.

У повісті «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла головні керівники – це свині, вони розумні, хороші оратори та авторитети. Саме свині стали тими, хто розпочав революцію свійський тварин супроти господаря. Проте революція, яка мала захистити права усіх тварин, поступово перетворилася на режим, у якому усі бідні та голодні, лиш одні свині живуть у розкошах. Небажання свиней працювати та бажання жити за чийсь рахунок разом з хитрістю, наклепами та підступністю створюють особливий режим, у якому інші тварини трудяться до повного виснаження, а свині поступово антропоморфізуються, починають споживати у людському домі, пити та їсти людські напої та їжу тощо.

Завдяки алегоричній формі книгу можна рекомендувати підліткам, які зможуть оцінити жорстокість режиму свиней, які керують іншими тваринами та живуть за їхній рахунок. Якщо ви обираєте невеличку книгу, яка сколихне вашу свідомість, то рекомендуємо вам купити «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла. Якщо ви досі не знайомі з славнозвісною антиутопією «1984», то купіть ще й її. Події, які є сатирою на тоталітарний режим СРСР, не залишать вас байдужими.

Роман «Зачарована гора» Томаса Манна — це епохальна праця, яка залишається важливою не лише в контексті німецької літератури, а й світового літературного процесу. Створений у 1924 році, цей роман поєднує в собі філософські роздуми, соціальну критику та елементи психологічного аналізу, що робить його актуальним до сьогодні.

Головний герой, Ганс Касторп, молодий інженер, приїжджає до санаторію «Зачарована гора» у швейцарських Альпах, щоб відпочити і поправити здоров'я. Однак санаторій стає не лише місцем лікування, а й ареною, де розгортаються глибокі філософські й моральні дебати. Манн використовує цей заклад як символ відстороненого світу, де живуть люди, які втратили зв’язок з реальністю, що дозволяє розглядати складні питання життя, смерті, кохання та суспільних цінностей. Цей простір, закритий від зовнішнього світу, стає метафорою для дослідження людської природи та культурних змін, що відбуваються в Європі в період перед ІІ світовою війною.

Однією з ключових тем роману є питання часу. В «Зачарованій горі» час має своєрідну природу: він тягнеться, зупиняється, а іноді й минає безслідно. Манн майстерно грає з цим поняттям, підкреслюючи, як хвороба, як фізична, так і духовна, спотворює сприйняття реальності.

Джордж Орвелл (1903–1950) – англійський письменник і публіцист, який став знаменитим завдяки найвідомішому роману в жанрі антиутопії «1984», де він змалював жахливе тоталітарне суспільство майбутнього, а також повісті «Колгосп тварин», що в алегоричній формі розповідає про часи становлення СРСР. На жаль, на тлі цих відомих книжок для багатьох читачів і досі залишається в тіні інший доробок письменника, зокрема його другий роман «Бірманські будні», в основу якого ліг період, коли молодий Джордж Орвелл з 1922 по 1927 рік служив у Бірмі полісменом в імперській поліції Великобританії. Це розповідь про темний бік Британської Індії, що викриває неприємні та ганебні епізоди з життя імперії, які на власні очі довелося спостерігати молодому Еріку Блеру і які назавжди змінили його світогляд – ще до того, як він став Джорджем Орвеллом, одним із найшанованіших і найцитованіших письменників ХХ століття. «Бірманські будні» – другий роман у бібліографії Джорджа Орвелла, написаний 1934 року, в якому вже тоді можна помітити зародки тих основних для письменника тем, які згодом ще гучніше і зловісніше прозвучать у культових «1984» і «Колгоспі тварин». В основу роману ліг особистий досвід Орвелла, коли він жив у Бірмі, де служив полісменом у колоніальній поліції Великобританії. Цей час знаменує переломну мить у житті Орвелла – саме тоді відбулася трансформація снобістського хлопчика-випускника приватної школи в письменника, який став голосом суспільної совісті. Головний герой роману Флорі – своєрідне альтер-еґо письменника, самотня й нужденна людина, яка втрапила у пастку могутньої системи, що руйнує в людині все хороше. Його оточують люди, з якими у нього немає нічого спільного і яким він не може повністю відкритися, оскільки і бірманці, і британці, і сам Флорі заплямовані колоніальним режимом, в умовах якого їм доводиться жити.