Издательство Віхола

Вовки вірні одне одному все життя, ведмідь на смак, як людина, а Поліссям десь бродить чупакабра. Такі історії ви можете почути скрізь, та, як це завжди трапляється із сенсаціями, вони не мають нічого спільного з реальними хижаками.
Зоологиня Марина Шквиря у своїй книжці розповідає справжню історію великих хижаків — від ведмедів і левів до вовків та гієн. Чи справді ведмедиці народжують уві сні? Чому панди з Тайваню регулярно мандрують до Китаю і як порахувати вовченят, навіть не бачачи їх? Хто з хижаків справжній король сексу й чому гієни агресують щодо своїх же молодих самиць?
Авторка розповість і про легендарних левів-людожерів, і про те, що робити, коли вам назустріч вийшов вовк чи ведмідь (маленький спойлер: краще віддати йому відерце з ягодами й не намагатися забрати впольовану здобич). Як каже сама зоологиня, ця книжка не про тварин, вона —  про любов до них, про вміння розуміти їх і жити поруч.

Марина Шквиря — зоологиня, спеціалістка з екології та поведінки великих хижих тварин, кандидатка біологічних наук.
Керує розвитком наукових досліджень у Київському зоологічному парку загальнодержавного значення, співзасновниця реабілітаційного центру для ведмедів «Біла скеля».

Чи знаєте ви, що голосних в українській мові приблизно в п’ять разів менше, ніж приголосних? Чи чули ви про нескладотворчі звуки? А про літеру Шредінгера? Чи відомо вам, що шиплячі постійно мімікрують під інші приголосні української мови?
Якщо чесно: ви все це знаєте. І навіть якщо вам здається, що ви гадки не маєте, за яким принципом слід вимовляти ті чи інші звуки, ваші мовна свідомість і мовленнєвий апарат роблять це бездоганно.
Книжка «Чути українською» не змушуватиме вас учити правила чи зубрити мовні закони. Це вже робила колись ваша вчителька української мови та літератури. Завдання книжки — пояснити, за якими правилами й закономірностями працює звукова система, а ще — чому наша абетка майже досконала. І, звісно, переконати вас, що українська мова — це надзвичайно цікаво, легко і місцями навіть корисно.
Ольга Дубчак — кандидатка філологічних наук, фахова редакторка, літературна редакторка, аудіо-редакторка і головна редакторка. Словом, хоче про це поговорити. Так склалося, що редагування лягло в основу всього життя, хоча сама Ольга такого не планувала.
Народилася в Києві, на Оболоні, що часом раптово позначається на мовленні й ставленні до різних життєвих ситуацій. Навчалася у фізико-математичному класі й планувала вступати в КПІ, однак інженерно-технічні спеціальності виступили «проти». Вступила на факультет української філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, бо «за» висловилися всі переможені Ольгою районні та міські олімпіади з мови та літератури. Там само на кафедрі української мови захистила кандидатську дисертацію.
Навчання у школі, в університеті, подальше викладання, педагогічна практика та підготовка абітурієнтів до ЗНО з української мови та літератури Ользі загалом подобалися. Але була одна проблема: ані сама Ольга, ані учні й викладачі, яким випала непроста доля мати з нею справи, не могли й не можуть зрозуміти — навіщо вчити правила, якщо їх ніхто не запам’ятовує і не застосовує на практиці? Для чого зазубрювати правило дев’ятки (Що таке правило дев’ятки, спитаєте ви? От саме про це й мова!), якщо слово «чипси» все одно скрізь написане неправильно? Врешті: чому нам і досі сняться шкільні уроки з української мови, якщо ми абсолютно нічого з них не пам’ятаємо?



Отже, настав час дати відповіді на всі ці запитання й розповісти про українську мову так, щоб це було цікаво, корисно і, можливо, навіть весело. Хоча в цьому питанні немає гарантій, бо в Ольги зовсім немає почуття гумору.



Книжка «Чути українською» є першою з трьох, присвячених правилам української мови, але не тим, що ви подумали, а іншим. Якщо ви нічого такого не подумали — навіть краще. У першій книжці ми поговоримо про букви та звуки, принципи їх узгодження та взаємодії, спробуємо запам’ятати кілька слів і зрозуміти, чому апостроф — крутий, а м’який знак — невпевнений у собі і відвідує спеціаліста. Плюс трошки історії і цікавих фактів.



І без гумору, звісно! Не час сміятися, шановні.