Джон Ернст Стейнбек – видатний американський письменник, лауреат Пулітцерівської (1940 р.).та Нобелівської (1962 р.) премій. Входив у так звану «велику четвірку» найкращих письменників, де були Е. Гемінгвей, В. Фолкнер та Т. Вулф.
Д. Стейнбек народився 27 лютого 1902 року в містечку Салінас, штат Каліфорнія, США, був третьою дитиною у сім’ї, батько мав млин. В дитинстві влітку хлопчик часто працював на ранчо в Салінаській долині, тут він познайомився зі справжнім життям без прикрас. Майбутній письменник помічав труднощі, з якими зіштовхувалися переселенці, бачив темну сторону людської сутності. Після закінчення школи у 1919 році Стейнбек вступив до Стенфордського університету. Вчився він з перервами, університет не закінчив і переїхав до Нью-Йорку. Працював на різних роботах: посудомийником, вантажником на цукровому заводі, продавцем, матросом на вантажному кораблі, будівельником, лісником, журналістом.
Стейнбек як письменник формувався після епохи Великої депресії, це був один з найважчих часів для США. Перший роман автора – «Золота чаша» (1929 р.). У 1930 р. письменник одружився із Керол Хенінґ і повністю присвятив себе творчості.
У 1943 році Д. Стейнбек брав участь у Другій світовій війні як воєнний кореспондент, у 1944 році отримав поранення в Північній Африці й повернувся у США.
У 1947 році Д. Стейнбек відвідав Україну, залишив спогади, проілюстровані фото.
Автор написав прекрасні романи, якими зачитуються й зараз. Він зумів створити живі й реалістичні образи героїв, що завжди цікаві читачу. Найвідоміші твори: «Грона гніву», «Про мишей і людей», «Зима тривоги нашої»,«Консервний ряд», «На схід від Едему».
Помер видатний письменник 20 грудня 1968 р. в Нью-Йорку.