Книги Юлія Смаль

СКОБ! Поговоримо про ПЛАСТ? Про те, як будувалася і продовжує розбудовуватись українська спільнота по всьому світу, збудована на найміцніших моральних основах та  об'єднана патріотичними цінностями. Від Парижу до Барселони, від Києва до Варшави, Сіднею, Вашингтона.

Український скаутинг — це не тягання важелезних наплічників, долання кілометрів у важких черевиках, ночівлі серед поля чи лісу просто неба чи під ненадійним захистом тоненького накриття. Точніше і це також, та не лише…!

Пласт —  це українська спільнота, яка береже українську традицію, об'єднує українців по всьому світу. Це міцний ланцюг єдності, який простягається світом, тримаючись за який ти завжди будеш серед своїх за цінностями, світоглядом і головне ти завжди будеш в Україні, навіть за кордоном.

Ось ця книжка дає відповідь: для чого дітям спільнота, чому товариство важливе у формуванні особистості, як відбувається патріотичне виховання молоді в сучасному українському суспільстві та середовищі, як в Україні, так і за її межами. Вона спонукає дітей та молодь долучатись не тільки до ПЛАСТу, але й до інших територіальних молодіжно-культурних громад, показує важливість організованої спільноти в житті та зростанні, важливість та можливість участі в громадських організаціях, організаціях місцевого самоврядування тощо.

Вона відкриє всі таємниці неймовірного дива, яке пластуни називають «чаром пластування». Чар пластування — це не про магію і не про отруйні приваблюючі любистки – любовні відвари, ні. Це про стан душі, коли ти справді закоханий в те, що робиш, коли цілий рік тобі сняться стежки під важкими черевиками, багряні сполохи ватри, іскри від якої підіймаються так високо, скільки сягає око, про виклики, які долаєш

Давно те було. Уже поросли небуттям степи і могили. Й книжки такі мали б уже давно бути, але ми, українці, не мали такого права, бо жили у величезній «щасливій» державі на ймення Радянський Союз — тюрма народів. Минають часи, відходять уже останні свідки подій середини двадцятого століття і ми, нащадки цілих, нащадки вцілілих, збираємо по зернятках їхні спогади. Не забути, не втратити, пам’ятати.

Історії, описані тут, — історії справжніх живих дітей, які уміли гратися і допомагати своїм батькам, мріяли про щось, чогось не любили, часом не були слухняними. Словом, ці історії — історії найзвичайнісіньких дітей, розказані ними чи їхніми родичами. І коли мене спитали б, чи я знаю цих людей, то моя відповідь: «Так». Двоє з оповідачок — бабусі моїх добрих подруг, а одна — моя, бо немає в Україні людей, родин яких не торкнулося страшне слово «Голодомор».

Не бажаю гарного читання. Бажаю мудрого читання, люба читачко чи любий читачу. Нехай на нашій прекрасній землі буде мир і діти ніколи не знають горя.

Коли люди навчилися використовувати вогонь, це змінило їхнє життя. Згодом вони винайшли порох, грецький вогонь, вибухівку і вогнепальну зброю. Зброярі експериментували, алхіміки та хіміки поєднували різні елементи й отримували несподівані реакції та вибухові суміші. А нині ми маємо бойові отруйні речовини і ядерну зброю, вічне джерело енергії, яке водночас може спричинити техногенні катастрофи і радіаційне зараження. Що буде далі – залежить від нас. Хочеш пройти шлях від винайдення пороху і грецького вогню до динаміту і ядерних бомб – гортай цю книжку. Буде захопливо, бо це справді вибухова історія!